Вуайєризм

Вуайєризм – Розлад сексуальної переваги, при якому спостерігається спонукання підглядати за чужими статевими актами та інтимними діями: роздяганням, відправленням природних потреб, прийомом душу або ванни та ін. Потреба приєднатися до об’єкта спостереження відсутня. Відзначається нав’язливість, емоційне задоволення та сексуальне збудження. Розлад може супроводжуватися мастурбацією, поєднуватися із сексуальними перверсіями. Діагностується виходячи з результатів опитування пацієнта чи свідчень інших людей. Лікування включає різні психотерапевтичні методики і лікарську терапію.

Вуайєризм – стан, окремі елементи якого є сексуальним відхиленням. Прагнення до підглядання присутнє під час перегляду конкурсів краси, захоплення стриптизом та еротичними шоу, розглядання фотографій оголених моделей. У дитинстві бажання підглядати за інтимними діями інших людей виникає через цікавість та прагнення знайомства з невідомими сторонами життя, сприяє формуванню нормальної сексуальності. Спостерігається у 25% дошкільнят, 30% хлопчиків та 6% дівчаток молодшого шкільного віку. У міру дорослішання замінюється адекватною статевою активністю. За певних умов набуває нав’язливого характеру, витісняє інші форми сексуальної поведінки, формує клінічну картину сексуальної девіації, що входить до групи примусових парафілій (порушень, що супроводжуються залученням іншої людини проти її бажання).

Представники психодинамічного і когнітивного напрями у психології вважають, що в основі вуайєризму лежить потреба у здобутті влади над іншою людиною шляхом непомітного вторгнення до його інтимного простору. Формуванню розладу сприяє підвищена сором’язливість, недостатня соціальна адаптація, відчуття власної неадекватності. Прибічники біхевіоризму розглядають вуайєризм як результат поведінкового стереотипу, що випадково виник, а потім закріпився.

Фрейдисти вважають, що розлад розвивається внаслідок дитячих переживань, що супроводжуються страхом втрати об’єкта (матері), або провокується травмою раннього віку, що тягне за собою неспроможність захисних механізмів, порушення статевої ідентичності та інші проблеми. Як сприятливий фактор послідовники Фрейда вказують підвищену індивідуальну схильність до перенаправлення психічної енергії з одного процесу на інший (гіперкатексис) при переважанні візуального мислення.

Поширена думка, що цим розладом страждають чоловіки, однак це не зовсім вірно – вуайєризм частіше діагностують у чоловіків, але він може виявлятися як у чоловіків, так і у жінок. Виразність стану та особисті переваги суттєво варіюються. Класичний варіант порушення передбачає непомітне спостереження людей, які здійснюють певні інтимні дії реальному житті. В даний час через поширення комп’ютерних технологій все більшого значення набуває перегляд порно та інших сексуально забарвлених сцен або об’єктів в мережі Інтернет, спілкування у відеочатах, спостереження з використанням відеокамер.

Особливостями клінічного вуайєризму, що відрізняють його від звичайного прагнення до підглядання, є нав’язливість, систематичний характер, перевага цього способу задоволення інших видів сексуальної активності. Деякі пацієнти відзначають, що можливість викриття в момент підглядання надає додаткову гостроту відчуттям та посилює сексуальне збудження. Сценарії збудливих сцен залежить від індивідуальних особливостей. Можливе поєднання з різними парафіліями: перевага картин сексуального садизму, сюжетів з дітьми, заподіяння страждань поза прямим сексуальним контекстом та ін.

Компульсивність розладу може провокувати підвищену тривожність, посилювати схильність до садистичної або мазохістичної поведінки. Досить типовими є фантазії «поглинання», «оволодіння» об’єктом. Нерідко зустрічається мастурбація, перехід вуайєристських імпульсів в ексгібіціоністські. Характер та інтенсивність інших видів сексуальної активності значно різняться. Одні хворі нездатні до нормальних сексуальних стосунків. Інші ведуть подвійне життя, чергуючи звичайний секс з підгляданням, про яке невідомо партнеру. Треті включають елементи вуайєризму до сценарію своїх статевих актів.

Клінічно значимий вуайєризм погіршує соціальну адаптацію, перешкоджає створенню здорових відносин, зменшує ймовірність побудови сім’ї. Нав’язливий характер потягу провокує посилення тривожності, підвищує ризик розвитку інших розладів невротичного рівня та виникнення хімічних залежностей. Вторгнення у життя оточуючих може загрожувати насильницькими діями з боку об’єктів спостереження, часом передбачає адміністративне покарання.

Діагноз встановлюється сексологом чи психіатром на підставі скарг пацієнта або спеціальною комісією на базі показань інших людей, які стали жертвами чи свідками підгляду хворого за чужими діями інтимного характеру. У процесі діагностики визначається виразність вуайєризму, наявність інших сексуальних девіацій та психічних розладів. При виявленні тяжких психічних порушень, зумовлених органічними ураженнями головного мозку (наслідками захворювань та травматичних ушкоджень, психотичними станами при зловживанні наркотиками та алкоголем, недоумством та енцефалопатіями різного генезу) програма обстеження визначається індивідуально з урахуванням характеру патології. Можуть бути призначені УЗД та МРТ головного мозку, аналізи для підтвердження обмінних порушень, наявності наркотиків та алкоголю, інші дослідження.

Лікування може здійснюватися як добровільно, і примусово. Залежно від причин виникнення патології та супутніх розладів у терапії вуайєризму можуть брати участь сексологи, психологи, психіатри та інші фахівці. З урахуванням особливостей психічного стану хворого виділяють три варіанти лікування:

• Психотерапія. Призначається за відсутності виражених відхилень у психічному стані пацієнта. Може використовуватись психоаналіз, глибинна психоаналітична терапія, біхевіоральні методики, поведінкова терапія. Іноді хворих спрямовують на тренінги поліпшення соціальних навичок збільшення ймовірності створення нормальних відносин із партнером.
• Комбінація психотерапії та фармакотерапії. Застосовується за наявності інших сексуальних девіацій, тяжких порушень невротичного рівня. При парафіліях передбачає прийом лікарських засобів для зниження лібідо та усунення гіперзбудження. При невротичних розладах передбачається використання антидепресантів, транквілізаторів, седативних препаратів.
• Психіатричне лікування. Показано при тяжкій психопатології. З урахуванням стану хворого здійснюється амбулаторно чи стаціонарі, іноді вимагає ізоляції пацієнта. Може включати призначення антипсихотиків, антидепресантів, препаратів зниження лібідо, засобів для ліквідації надлишкового збудження та інших медикаментів.

Прогноз залежить від причин розвитку парафілії та перебігу основної патології (за її наявності). Загалом вуайєризм, як та інші сексуальні девіації, погано піддається лікуванню. Ефект психотерапії зазвичай обмежений. Іноді непоганий результат забезпечує прийом антиандрогенних препаратів, проте цей метод спричиняє зниження або зникнення лібідо, тому не передбачає заміни вуайєристських тенденцій нормальними сексуальними відносинами, застосовується переважно у випадках примусового лікування. Найбільша ефективність досягається при поєднанні психотерапії та прийому медикаментів. Профілактика включає формування адекватної статеворольової поведінки, запобігання раннім психологічним травмам та умовам, що сприяють формуванню несприятливих патернів сексуальної активності.