Вульгарна ектіма

Вульгарна ектіма (Ектима звичайна) – глибоке пустуло-виразкове стрептококове ураження шкіри, що виявляється однією або декількома виразками з гнійним відокремлюваним, після загоєння яких залишається пігментовані по краю рубці. Діагноз вульгарної ектими грунтується на клінічних даних, результатах посіву виразки, що відокремлюється, і серологічних досліджень. У лікуванні захворювання обробку вогнища ураження та перев’язки проводять на фоні антибіотикотерапії та загальнозміцнюючої терапії, застосовують фізіотерапевтичні методи.

Причиною виникнення вульгарної ектими є стрептококова інфекція, рідше – стрептококово-стафілококова. Тому захворювання відноситься до стрептодермії. Проникнення стрептококів у шкіру походить із зовнішнього середовища. Інфікування може статися при розчісуванні шкіри в місці висипань, що сверблять або укусів комах, при пошкодженні шкірного покриву. Вульгарна ектіма частіше зустрічається у ослаблених дітей, у пацієнтів зі зниженим імунітетом, порушеннями місцевого крово- та лімфообігу, обмінними порушеннями, хронічним алкоголізмом.

Найчастіше висипання при вульгарній ектімі локалізуються на шкірі ніг, сідниць та попереку, але можуть зустрічатися на тулубі та руках. Захворювання починається з появи шкіри однієї чи кількох пустул розміром 1-2 см. Вміст пустули має серозно-кров’янистий або серозно-гнійний характер. Після розтину пустула підсихає з утворенням коричневої кірки, навколо якої відзначається набряклий обідок червонувато-синюшного кольору.

При знятті кірки з пустули виявляється виразка, покрита брудно-сірим нальотом з гною та некротичних мас. Виразка вульгарної ектими зазвичай має округлу форму і нерівні краї. Через 3-4 тижні вона рубається, по периферії вогнища залишається гіперпігментація. На фоні виразок, що вже рубаються, можуть з’являтися нові пустули. В окремих випадках, частіше за наявності серйозних супутніх порушень в організмі, виразка має тривалий перебіг до кількох місяців. Може спостерігатися лімфаденіт та лімфангіт.

Попередній діагноз ектими можна поставити на підставі характерних висипів. Виявлення збудника вульгарної ектими проводять шляхом посіву виразки, що відокремлюється. Визначення чутливості виявлених у посіві мікроорганізмів до антибіотиків необхідне призначення ефективного лікування. Для виключення сифілітичної ектими, що є проявом вторинного рецидивного сифілісу, проводять серологічні реакції: реакцію імунофлуоресценції (РІФ) та RPR-тест.

При гістологічному дослідженні виявляють скоринку з фібрину, рогових мас, епітеліальних клітин, мікроорганізмів та лейкоцитів. Під скоринкою знаходяться некротичні маси, видно розширені та тромбовані судини. В епідермісі навколо виразки спостерігається набряк та явища акантозу.

Диференціювати вульгарну ектіму необхідно також від сифілітичної ектими, вульгарного імпетиго, трофічних виразок, скрофулодерми, споротрихозу, індуративної еритеми Базена.

Основним у лікуванні вульгарної ектими є місцева терапія. Ерозію, що утворилася, обробляють дезінфікуючими засобами, для очищення її від гнійних виділень і некротичних мас застосовують протеолітичні ферменти (хімопсин, трипсин). Потім накладають пов’язки з антибактеріальними мазями: тетрациклінової, геліоміцинової, еритроміцинової, синтоміцинової та ін. З фізіотерапевтичних методів лікування місцево застосовують УФО в еритемних дозах, лазеротерапію, УВЧ.

Загальне лікування полягає в активації захисних сил організму та відновленні імунітету. Рекомендовано посилене та вітамінізоване харчування, прийом імуномодуляторів. При багатьох вогнищах ураження проводять антибіотикотерапію диклоксациліном, лінкоміцином, цефалексином або іншими препаратами.