Випадання гемороїдальних вузлів

Випадання гемороїдальних вузлів – Це вихід варикозно змінених судинних вузлів анального каналу за його межі, що виникає при прогресуванні хронічного геморою. Виявляється наявністю в області ануса вузликів невеликого розміру, що викликають стійке почуття стороннього тіла у задньому проході. Патологію діагностують методом огляду, аноскопії та ректороманоскопії, рідше використовують ендоректальну ультрасонографію прямої кишки та анального каналу, призначають лабораторні дослідження. Купірування симптомів здійснюють консервативними методами, в подальшому проводять лікування основного захворювання.

Випадання гемороїдальних вузлів відбувається при прогресуванні хронічного геморою, характеризується виходом розширених венозних сплетень з анального каналу при напруженні або фізичному зусиллі з боку пацієнта. Захворювання досить поширене, за даними фахівців у сфері клінічної проктології, трапляється у 130-145 осіб на тисячу населення. Дуже часто пацієнти з геморою вперше звертаються до лікаря вже на етапі випадання гемороїдальних вузлів, оскільки на більш ранні симптоми не звертають уваги. Представники обох статей хворіють приблизно з однаковою частотою, хоча у багатьох жінок може спостерігатися прогресування захворювання після вагітності та пологів. Випадання гемороїдальних вузлів дуже часто страждають люди, які ведуть сидячий, малоактивний спосіб життя. Оскільки у світі таких людей стає дедалі більше, актуальність проблеми зростає. Лікують захворювання та займаються його діагностикою проктологи.

Випадання гемороїдальних вузлів відбувається через цілу низку дистрофічних патологічних процесів у фіброзно-м’язовій тканині, що ведуть до порушення кровотоку, застою крові, розтягнення стінок судин. Причиною вказаних змін є спосіб життя з низькою фізичною активністю, сидяча робота, постійні запори, алкоголізм та побутове пияцтво, неправильне харчування, вагітність, тяжкі пологи з травмами.

У міру збільшення вузлів вони переміщуються до нижніх ділянок прямої кишки. Стінки вузлів стоншуються, вони кровоточать і запалюються. Дистрофічні зміни поширюються на слизову та підтримуючий апарат кишечника. Сфінктери не в змозі втримати розширені кавернозні синуси, виникає випадання вузлів гемороїдальних з просвіту ануса. Візуально вони виглядають як невеликі шишечки або кульки синюшного кольору. За структурою є судинні утворення, що складаються з безлічі порожнин, розділених гладкими м’язами і сполучною тканиною. При випаданні гемороїдальних вузлів у стінках кавернозних утворень мають місце ознаки дистрофії, запалення, усередині порожнин – скупчення крові, іноді поодинокі чи множинні тромби.

Починається випадання гемороїдальних вузлів приблизно через п’ять років після перших проявів хронічного геморою, цей симптом характеризує перехід захворювання з першої стадії на другу. Спочатку вузли виходять межі анального отвори лише за дефекації, сильному фізичному напрузі, при кашлі, чханні. Оскільки функція сфінктерів та фіброзно-м’язової тканини поки що зберігається, вузли самі повертаються у пряму кишку. Пацієнт починає відчувати стороннє тіло в задньому проході, іноді для усунення випадання гемороїдальних вузлів йому потрібно свідомо напружувати сфінктер. Такі прояви підвищують ризик запалення, пошкодження вузла, частішають кровотечі.

Наступний етап характеризує перехід хронічного геморою на третю стадію. Випадання гемороїдальних вузлів може відбуватися навіть поза актом дефекації, при різкій зміні положення тіла, спокійній ходьбі, підніманні тяжкості, коли хворий тужиться. Мимоволі вузли вже не можуть повернутися в просвіт кишечника, пацієнтові доводиться повертати їх на місце вручну. Посилення симптомів тісно пов’язане з подальшими дистрофічними змінами в тканинах промежини, стінках прямої кишки, які ведуть до значного послаблення скорочувальної функції сфінктерів. Крім випадання гемороїдальних вузлів, хворих турбує постійна анальна сверблячка, різної інтенсивності болю в задньому проході, часті кровотечі.

На останній стадії м’язи та зв’язки в області ануса та промежини практично повністю руйнуються та заміщаються сполучними тканинами. Випадання гемороїдальних вузлів вже постійне, їх не можна вправити навіть у ручний спосіб, не викликавши при цьому кровотечі. Стінки вузлів часто стикаються із зовнішнім середовищем, вони травмуються при сидінні на стільці, ходьбі, випорожненні кишечника, гігієнічних процедурах в області ануса, через що їх тканина грубіє і сильно ущільнюється. На цій стадії зростає ризик інфекційних ускладнень, першим симптомом яких стає різкий біль у ділянці ануса; Висока температура може приєднатися. Також захворювання часто ускладнюється тромбозом гемороїдальних вузлів, сильними кровотечами.

Останні стадії випадання гемороїдальних вузлів діагностувати нескладно. При огляді проктолога навколо анусу визначаються патологічні округлі утворення різного ступеня рухливості. Вони синюшного кольору, крізь стінки проглядається судинна сітка. На поверхні вузлів часто бувають мацерації, ранки, осередки запалення.

Початкові стадії діагностувати складніше. Під час проктологічного огляду фахівець оцінює стан вузлів, визначає, чи немає тріщин та мацерацій у ділянці ануса, ознак кровотечі. Також з’ясовується ступінь випадання гемороїдальних вузлів, їхня податливість та можливість ручного вправлення. Силу анального рефлексу перевіряють шляхом слабкого подразнення шкіри біля заднього проходу або за допомогою спеціального зонда. Пальцеве дослідження дає уявлення про розміри вузлів усередині кишки, що дозволяє виявити хворобливі точки, оцінити стан анального сфінктера, силу його довільних скорочень.

Підтверджують діагноз випадання гемороїдальних вузлів переважно за допомогою ендоскопічних методик дослідження. Найпростіша з них – аноскопія. Методика дозволяє оглянути приблизно 8-12 сантиметрів прямої кишки, включаючи аноректальну ділянку. Якщо пацієнт починає тужитися, можна виразно побачити випадання гемороїдальних вузлів за допомогою аноскопа, що значно полегшує діагностику ранніх стадій захворювання.

У план обов’язкових діагностичних процедур при випаданні гемороїдальних вузлів та геморої входить ректороманоскопія. За допомогою ректороманоскопа оглядають відділи прямої кишки на відстані приблизно 25 сантиметрів від анального отвору. Обстеження дозволяє детальніше розглянути всі зміни верхніх (проксимальних) відділів прямої кишки. Все більшу популярність у проктології набуває ендоректальна ультрасонографія прямої кишки та анального каналу. Вона дає можливість не тільки виявити зміни в гемороїдальних вузлах, а й провести диференціальну діагностику з пухлинними захворюваннями, кістами, поліпами прямої кишки.

Найчастіше випадання гемороїдальних вузлів поєднується з іншими патологіями товстого кишечника, тому за наявності відповідних показань хворому проводять колоноскопію, рідше іригоскопію. Ці дослідження допомагають виявити хвороби, які часто ускладнюють симптоми геморою та провокують випадання гемороїдальних вузлів. Диференціюють випадання гемороїдальних вузлів з пухлинами у прямій кишці та анальному каналі, випаданням прямої кишки, гемангіомою, різного роду поліпами, гіпертрофією анальних сосочків.

Консервативна терапія

На перших етапах призначають консервативну терапію. Для цього використовують препарати місцевої дії – свічки, креми та гелі. Ці препарати знімають симптоми запалення та біль, при кровотечах непоганий результат дають свічки з адреналіном чи тромбіном. Але консервативне лікування не здатне повністю вилікувати захворювання, воно лише полегшує його перебіг та уповільнює прогресування. Показаннями до такого типу терапії є незначні зміни у структурі вузлів, необхідність підготувати пацієнта до операції. Також консервативну терапію проводять як паліатив, коли є протипоказання до оперативного втручання.

Хірургічні методи

Для усунення випадання гемороїдальних вузлів у сучасній проктології використовують кілька методик. На початковому етапі хвороби проводять ін’єкційну склеротерапію гемороїдального вузла або його коагуляцію за допомогою лазера, теплову коагуляцію інфрачервоними променями. Ці процедури виконуються амбулаторно, пацієнту не потрібно лягати у відділення проктології.

Більш ефективна методика, яку можна використовувати і при другій, і при третій стадії геморою – лігування гемороїдальних вузлів латексними кільцями або як альтернатива шовне лігування. При стійкому випаданні вузлів використовують різні види операцій при геморої: трансанальну гемороїдектомію по Лонго і гемороїдектомію Міллігану-Моргану. Щоб досягти кращого ефекту часто комбінують різні способи лікування.

Всім пацієнтам з гемороєм у початковій стадії для профілактики випадання гемороїдальних вузлів рекомендують змінити спосіб життя та дієту. Необхідно більше рухатись, займатися спортом з адекватними фізичними навантаженнями. Особливо це стосується пацієнтів із сидячою роботою. Важливо уважно стежити за випорожненням і не допускати запорів. Щоб регулювати діяльність кишечника і протидіяти запорам, рекомендують вживати їжу, багату на клітковину, при необхідності призначають проносні. Потрібно уважно стежити за гігієною, утримувати в чистоті та не травмувати область анального отвору.

Прогноз при випаданні гемороїдальних вузлів залежить від вираженості змін та наявності ускладнень. Сучасні методи терапії дають стійкі результати за своєчасної діагностики. На пізніших етапах прогноз менш сприятливий. Лікування ускладнюється за наявності інфекції, дуже небезпечні тромбози та кровотечі з великою втратою крові.