Випадання прямої кишки у дітей

Випадання прямої кишки у дітей – Захворювання, що характеризується опущенням і вивертанням частини дистального відділу кишечника назовні через анальний отвір. Виявляється видимим пухлиноподібним випинанням, яке може завдавати незручностей і завдавати біль дитині. Згодом характерне почастішання випадання, приєднання запального процесу, можливий некроз частини кишечника та нетримання калу. Діагноз ставиться під час огляду та збору анамнезу. Розширення просвіту кишечника та аномалії його будови підтверджуються рентгенографічно. Проводиться консервативна терапія, можливе введення препаратів, що склерозують, що зміцнюють тазове дно, випадки оперативного лікування рідкісні.

Причина тому – анатомо-фізіологічні особливості будови товстого кишечника. Зустрічається частіше в дітей віком 1-3 років, рідше – в дітей віком дошкільного віку. Хлопчики стикаються з випаданням прямої кишки в 2-2,5 рази частіше за дівчаток. Актуальність захворювання на педіатрії зумовлена ​​відсутністю специфічних методів ранньої діагностики, оскільки причини розвитку патології багато в чому залишаються неясними. Крім того, дільничний педіатр вкрай рідко акцентує увагу батьків на особливостях висаджування малюка на горщик, зокрема на тому, що тривале сидіння на горщику може сприяти випаданню прямої кишки у дітей.

Захворювання може розвинутись під впливом безлічі причин, і найчастіше одночасно має місце кілька пускових механізмів. Перший сприятливий фактор – анатомічні особливості будови кишечника дитини. У дітей, на відміну від дорослих, пряма кишка розташована практично вертикально, тому при напруженні основний тиск спрямований вниз. М’язи тазового дна дитини фізіологічно слабкі, менш виражений поперековий лордоз. При підвищенні внутрішньочеревного тиску все вищезгадане може призводити до часткового або повного випадання прямої кишки у дітей. Крім того, доведено зв’язок захворювання з аномаліями розвитку товстого кишечника: долихосигмою, мегадоліхосигмою та ін.

Крім анатомо-фізіологічної схильності, відіграють роль запальні процеси будь-якої локалізації, порушення випорожнення (діарея чи запори), фізичне виснаження тощо. буд. Будь-яка інфекція порушує центральну регуляцію тонусу кишечника, його мускулатури і сфінктера. Коли ж йдеться про захворювання шлунково-кишкового тракту та дисбактеріоз, то приєднується ще й порушення випорожнення за типом діареї або запорів, що також сприяє дискоординації м’язових скорочень стінки кишечника та підвищенню внутрішньочеревного тиску у разі запорів. При виснаженні зменшується відсоток жирової клітковини в ділянці тазового дна, внаслідок чого кінцевий відділ кишечника стає менш фіксованим. Випадання прямої кишки у дітей може бути спровоковано неправильним висаджуванням на горщик, коли дитина проводить на горщику тривалий час без батьківського контролю.

Саме собою випадання прямої кишки і є основним симптомом захворювання. У дітей це завжди відбувається після дефекації. Батьки можуть помітити ділянку слизової червоного кольору, що видніється з анального отвору. Спочатку малюка це не турбує, кишка вправляється самостійно протягом короткого часу. У міру прогресування захворювання частина кишки, що випала, все довше залишається зовні. Дитина при цьому відчуває біль та дискомфорт у ділянці анального отвору, що є наслідком набряку та запалення прямої кишки.

Випадання прямої кишки у дітей є причиною болючих тенезмів, які мучать дитину. Якщо частина кишечника, що випала, не вправляється, згодом це призводить до зайвого розтягування анального сфінктера, наслідком якого є нетримання газів, а потім і калових мас. За відсутності лікування може відзначатися виразка та некроз ділянок прямої кишки. Зрідка це стає причиною перитоніту.

Як правило, батьки звертаються до педіатра з конкретною скаргою на наявність «стороннього тіла» або випинання слизової оболонки з анального отвору дитини. Лікар може діагностувати патологію при фізикальному огляді анальної області та пальцевому дослідженні прямої кишки. Якщо вік дитини дозволяє, можна попросити її тугіше. Зазвичай це викликає випадання. Частина кишечника, що випала, може обмежуватися ділянкою слизової, а може досягати 10-20 см. У першому випадку помітна розеткоподібна слизова оболонка, у другому – довгасте випинання яскраво-червоного кольору.

З інструментальних методів діагностики широко використовується контрастна іригографія. Рентгенологічне дослідження товстого кишечника з контрастуванням дозволяє побачити анатомічні особливості та аномалії, які могли б сприяти розвитку захворювання, а також виключити поліпи прямої кишки. На знімку визначається розширення дистального відділу кишківника, згладженість його вигинів, величина аноректального кута. Оскільки випадання прямої кишки в дітей віком тісно пов’язані з захворюваннями кишечника, зокрема інфекційними, обов’язково проведення бактеріологічного дослідження калу. Виявлення конкретних видів мікроорганізмів дозволить встановити причину та розпочати етіотропну терапію.

Випадання прямої кишки у дітей найчастіше лікується консервативно. Імовірність лікування досягає 95%, але для цього потрібне суворе дотримання батьками всіх лікарських рекомендацій. Якщо підтверджено інфекцію кишечника або будь-якої іншої локалізації, застосовуються антибіотики, противірусні препарати, специфічна терапія для окремих збудників. Обов’язково призначається дієта з низьким вмістом клітковини. При необхідності виконуються очисні клізми перед дефекацією, що також сприяє нормалізації внутрішньочеревного тиску. Якщо кишка не вправляється самостійно, необхідно проводити ручне вправлення. Процедуру легко освоїти у домашніх умовах після грамотної консультації дитячого проктолога.

Ручне вправлення проводиться в положенні дитини лежачи животі, з піднятими вгору і одночасно розведеними ногами. Ділянку кишечника, що випала, і рукавичка змащуються вазеліном. Вправлення починається від центральної частини всередину, тобто від області просвіту кишківника. Поступово кишка повертається всередину, затягуючи за собою периферичну частину, яка знаходиться ближче до анального отвору. У деяких випадках (у ослаблених дітей, при значній слабкості сфінктера) після вправлення необхідне механічне утримання прямої кишки для профілактики її випадіння. Сідниці зсуваються і закріплюються пластиром або пелюшкою, ноги при цьому витягнуті і зведені разом. У положенні лежачи на животі дитина повинна перебувати протягом кількох днів. Далі протягом місяця (мінімум) рекомендується випорожнюватися, лежачи на спині або на боці.

Як правило, перелічені заходи призводять до повного лікування випадання прямої кишки у дітей. Якщо консервативне лікування виявляється неефективним, показано склерозуючу терапію, яка полягає у введенні спиртового розчину в параректальну клітковину. Процедура проводиться за умов стаціонару, зазвичай, одноразово. Введення спирту призводить до розвитку асептичного запалення з наступним заміщенням частини жирової тканини на сполучну. Це сприяє зміцненню тазового дна та стабілізації дистального відділу кишечника. Ефект терапії помітний протягом 1-2 днів. Рідко проводиться оперативне лікування захворювання – сучасні модифікації операція Тірша (звуження анального отвору за допомогою лігатур).

Прогноз та профілактика випадання прямої кишки у дітей

Прогноз захворювання на 99% випадків сприятливий. Зазвичай для одужання вистачає консервативного лікування. Якщо усунуто основні причини захворювання, то рецидиви не трапляються. Профілактика випадання прямої кишки у дітей полягає в усуненні причин та факторів розвитку патології. Все починається з консультування батьків щодо висадження дитини на горщик. Регулярне планове відвідування дільничного педіатра дозволить вчасно виявити перші ознаки захворювання. Також необхідно своєчасне лікування запорів та діареї у дитини та захворювань кишківника, якщо саме вони стали причиною порушення стільця.