Виразково-некротичний стоматит Венсана (“Окопний рот”, виразково-мембранозний стоматит)

Виразково-некротичний стоматит Венсана – це специфічне інфекційне ураження слизової оболонки порожнини рота, що викликається асоціацією фузобактерій та спірохет. Пацієнти вказують на появу у роті хворобливих виразок, погіршення загального стану, підвищення температури, головний біль, ломоту у м’язах. Постановка діагнозу базується на основі зібраного анамнезу, результатів фізикального огляду, даних бактеріоскопічного та цитологічного досліджень зіскрібків з виразкових поверхонь. Основу лікування становить місцева етіотропна терапія. При тяжкому перебігу показано застосування антибіотиків, антипротозойних препаратів у таблетованому вигляді.

Виразково-некротичний стоматит Венсана («окопний рот», виразково-мембранозний стоматит) – це запально-деструктивне ураження слизової оболонки ротової порожнини, що виникають внаслідок сенсибілізації організму фузоспірилярною асоціацією. Клінічно проявляється ділянками виразок, некрозом слизової оболонки. У 1895 році інфекційну природу захворювання підтвердив французький епідеміолог та бактеріолог Венсан. Основну групу пацієнтів становлять чоловіки молодого віку (від 20 до 30 років). Найчастіше захворювання діагностують із жовтня по грудень.

Виразково-некротичний стоматит Венсана є самостійною нозологічною одиницею. Але в стоматології також зустрічаються і виразково-некротичні зміни слизової оболонки вторинного, симптоматичного характеру при хворобах крові, імунодефіцитних станах.

Захворювання виникає при активізації асоціації, що складається із сапрофітних бактерій – веретеноподібної палички та боррелії Венсана. Ці мікроорганізми виявляють у здорових людей в інтерпроксимальних (міжзубних) проміжках, у товщі кореневих каналів, у мигдаликах. Розвивається виразково-некротичний стоматит Венсана і натомість пригніченого імунітету. Перенесені операції, стресові ситуації, часті інфекційні хвороби – всі ці фактори знижують резистентність організму, відкриваючи ворота для переходу умовно-патогенних мікробів у патогенну форму. Місцеві фактори ризику:

• Незадовільний індекс гігієни сприяє виникненню захворювання, оскільки зубні відкладення є сприятливим середовищем для розмноження анаеробної мікрофлори.
• Травмування слизової оболонки гострими стінками зруйнованих зубів, неспроможними реставраціями, ребристими елементами ортопедичних або ортодонтичних конструкцій виступає пусковим механізмом у розвитку виразково-некротичного стоматиту Венсана.
• Прорізування восьмого зуба може спровокувати початок запального процесу.

На патогенетичному рівні виразково-некротичний стоматит Венсана протікає на кшталт феномена Артюса. Пригнічений імунітет, знижена захисна функція слизової сприяють активному розмноженню анаеробних мікроорганізмів. Внаслідок інвазії бактерій углиб сполучної тканини виявляються ознаки гінгівіту.

При тривалому перебігу запального процесу у патологічному осередку поруч із колоніями мікроорганізмів виявляють високу концентрацію чинників імунного захисту. Плазматичні клітини продукують IgG та IgM, під впливом яких відбувається активізація системи комплементу. Утворення комплексу антиген-антитіло дає початок запуску імунокомплексної реакції 3 типу: розвивається поверхневе пошкодження стінок судин, знижується швидкість кровотоку, що створює сприятливі умови для тромбоутворення. Блокування кров’яним згустком просвіту судин призводить до ішемії тканин з подальшим розвитком некрозу.

Виразково-некротичний стоматит Венсана поділяють характером перебігу на гострий, підгострий і хронічний. Також виділяють легку, середню тяжкість та важку форми захворювання. Перебіг виразково-некротичного стоматиту Венсана включає початковий період, фазу розпалу та стадію вирішення. Все починається з легкого нездужання. Паралельно в ротовій порожнині з’являються ознаки гінгівіту: гіперемія, кровоточивість ясен. Далі виразність симптоматики наростає. Хворі скаржаться на різке зниження працездатності, млявість, втрату апетиту, безсоння. На слизовій оболонці рота виникають хворобливі виразки, покриті зверху нашаруваннями жовтого кольору. Протягом наступних 3-4 днів наліт набуває сіро-зеленого відтінку.

Некротизовані тканини щільно спаяні з підлягає поверхнею, при спробі їх видалення оголюється рана, що кровоточить. Найчастіше виразковий стоматит виявляють у зоні нижньої щелепи позаду молярів, на щоках по лінії змикання зубів, на бічних ділянках язика. У пацієнтів відзначається гіперсалівація.

• Легка форма виразково-некротичного стоматиту Венсана характеризується обмеженою ділянкою ураження. Захворювання протікає без порушення загального стану.
• За середньої тяжкості знижується працездатність, підвищується температура тіла. Місцево виразковий стоматит прогресує, збільшується як площа, і глибина поразки.
• Для тяжкої форми характерна виражена клініка. Дно виразок знаходиться в товщі м’язового шару.

Хронічний виразково-некротичний стоматит Венсана протікає мляво. Виразки покриті незначним нальотом сірого кольору. У уражених ділянках спостерігається деструкція кістки. На місці виразок формуються рубці.

За відсутності лікування патологічний осередок може поширитися і кісткову тканину, ініціюючи поява остеомієліту альвеолярного відростка. При локалізації виразково-некротичного стоматиту Венсана у ретромолярній ділянці виникає тризм. Внаслідок залучення до запального процесу жувальних м’язів пацієнти не можуть відкрити рота. При переході зони некрозу на мигдалики розвивається ангіна Симановського-Плаута-Венсана.

Постановка діагнозу “виразково-некротичний стоматит Венсана” базується на основі даних клінічного огляду та результатів лабораторної діагностики. Під час фізикального обстеження лікар-стоматолог виявляє на слизовій оболонці ротової порожнини поодинокі або множинні виразково-некротичні ураження. Краї виразок нерівні, рвані. Дно гіперемоване, набрякле, покрите товстим шаром сіро-зеленого нальоту. При пальпаторному дослідженні виявляють збільшені, болючі, ущільнені лімфатичні вузли, рухливість яких збережена.

Зміни в аналізі крові характерні для запального процесу: підвищується число лейкоцитів, зростає ШОЕ, лейкоцитарна формула зміщується вліво. За допомогою бактеріоскопічного дослідження вдається виявити в поверхневому шарі слизової оболонки, поряд з резидентними мікроорганізмами, збільшену кількість боррелій Венсана, фузобактерій. Глибокий шар містить лише чисту культуру фузоспірилярного симбіозу. У період вирішення захворювання кількість анаеробних мікроорганізмів знижується.

Цитологічний аналіз підтверджує наявність картини неспецифічного запалення. У початковому періоді виразково-некротичного стоматиту Венсана у досліджуваному матеріалі виявляють збільшене число нейтрофілів у фазі розпаду. Пізніше переважають гістіоцити, що фагоцитують нейтрофіли.

Для виключення симптоматичного стоматиту під час проведення диференціальної діагностики може виникнути потреба у консультації вузьких фахівців: гастроентеролога, гематолога, інфекціоніста, дерматовенеролога. Виразково-некротичний стоматит Венсана диференціюють з:

• медикаментозним стоматитом,

• злоякісною пухлиною, що розпадається,
• стоматитом алергічної природи,
• вторинними проявами в ротовій порожнині при сифілісі, захворюваннях крові, СНІДі, отруєнні солями важких металів (вісмутом, свинцем, ртуттю), порушенні функціонування органів ШКТ.

Основу лікування становить місцева терапія. Під час фази гідратації показано застосування місцевих анестетиків (лідокаїн, анестезин). Пролонгований аналгезуючий ефект досягається за рахунок використання аплікацій гелю, що містить холіну саліцилат і цеталконію хлорид. Для антисептичної обробки при виразково-некротичному стоматиті Венсана призначають препарати, що мають антипротозойну (метронідазол, діоксидин), протимікробну (гентаміцин) та протеолітичну (терилітин) дію.

Очищення виразкових ділянок проводиться за допомогою хірургічного інструментарію під постійним зрошенням слизової оболонки антисептичними та некролітичними засобами. Також при виразково-некротичному стоматиті Венсана широко застосовують сорбенти. У фазі роздільної здатності показані кератопластики, дія яких спрямована на прискорення відновлювальних процесів (наприклад, олія обліпихи). На етапі епітелізації проводять санацію ротової порожнини.

Загальне етіотропне лікування виразково-некротичного стоматиту Венсана включає застосування антибіотиків (напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини), антипротозойних препаратів. Як патогенетичну терапію використовують нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен), антигістамінні препарати. Для симптоматичного лікування призначають аналгетики, жарознижувальні та регідратаційні медикаментозні засоби.

При своєчасному виявленні та комплексному лікуванні виразково-некротичного стоматиту Венсана вдається повністю усунути запальний процес. Відсутність кваліфікованої терапії призводить до тяжких наслідків: деструкції кістки, ретракції ясен, розвитку остеомієліту. Профілактичні заходи спрямовані на своєчасне проведення стоматологічних заходів, націлених на мінімізацію ризиків розвитку інфекційного процесу (професійна гігіана порожнини рота, корекція ортопедичних та ортодонтичних конструкцій та ін.)