Вивих гомілковостопного суглоба

Вивих гомілковостопного суглоба – це патологічний стан, при якому спостерігається повне зміщення суглобових поверхонь кісток, що утворюють гомілковостопний суглоб. Повний вивих гомілковостопного суглоба зустрічається рідко і зазвичай спостерігається у поєднанні з переломом кісточок. У побуті вивихом часто називають розтягування, надриви та розриви зв’язок гомілковостопного суглоба, при яких може спостерігатися підвивих – часткове усунення суглобових поверхонь. Вивих та підвивих супроводжуються болем, набряком, порушенням рухів та опори. Діагноз встановлюється з урахуванням даних огляду та рентгенографії. Іноді додатково призначається КТ чи МРТ. Лікування підвивихів консервативне. При повному вивиху робиться спроба закритого вправлення, при неможливості зіставити суглобові поверхні та уламки кісток виконується операція.

Вивих гомілковостопного суглоба – зміщення суглобових поверхонь великогомілкової, таранної та малогомілкової кісток відносно один одного. Повні вивихи гомілковостопного суглоба спостерігаються рідко, є тяжкою травмою, поєднуються з внутрішньосуглобовими та навколосуглобовими переломами.

Неповні вивихи (підвивихи) гомілковостопного суглоба можуть виникати при пошкодженні зв’язок (як ізольованих, так з одночасними переломами кісточок). Зазвичай причиною травми стає повертання ноги. Рідше вивих виникає при нещасних випадках з виробництва, автодорожніх катастрофах і падіннях з висоти. При підгортанні зазвичай спостерігається ізольоване ушкодження, при інших механізмах травми можливе поєднання з переломами та вивихами кісток скелета, відкритими ранами, пошкодженням грудної клітки, тупою травмою живота та ЧМТ. Лікування здійснюють травматологи-ортопеди.

Гомілковостопний суглоб – складний блокоподібний суглоб, утворений трьома кістками: таранною, малогомілкової та великогомілкової. Нижня поверхня епіфіза великогомілкової кістки прилягає до верхньої частини таранної кістки. Зовнішня кісточка, що є продовженням малогомілкової кістки, а також внутрішня кісточка, утворена дистальною частиною великогомілкової кістки, охоплюють таранну кістку з боків, утворюючи подобу вилки, що обмежує рухливість суглоба в бічному напрямку. Рухи у суглобі здійснюються, головним чином, у фронтальній осі (розгинання та згинання стопи). Разом з тим, незважаючи на вилку, що обмежує суглоб, існує і незначна рухливість у сагіттальному напрямку (відведення і приведення стопи).

Кістки утримуються суглобовою капсулою та зв’язками, розташованими по бічних поверхнях г/стопного суглоба. На зовнішній поверхні знаходиться п’ятково-малогомілкова, а також задня і передня таранно-малогомілкові зв’язки. Ушкодження цих зв’язок виникає під час повертання стопи досередини. На внутрішній поверхні г/стопного суглоба розташовується дельтовидна зв’язка, яка може пошкоджуватися при підгортанні стопи назовні. Механізм пошкодження кісток аналогічний механізму пошкодження зв’язок, однак, для виникнення переломів кісток гомілки і переломовихів потрібен більш інтенсивний вплив.

Виділяють чотири види вивихів і підвивихів гомілковостопного суглоба:

• Зовнішній. Найпоширеніший. Зазвичай поєднується з переломом зовнішньої кісточки.
• Внутрішній. Як правило, спостерігається у поєднанні з переломом внутрішньої кісточки.
• Задній. Зазвичай поєднується з переломом заднього краю великогомілкової кістки.
• Передній. Спостерігається рідко, може поєднуватися з різними травмами суглоба та переломом нижньої третини великогомілкової кістки.

Пацієнт із вивихом гомілковостопного суглоба скаржиться на різкий біль. В області суглоба виявляється значна набряклість та синюшність м’яких тканин. Можливі синці. При підвивихах визначається помірна деформація, при повних вивихах спостерігається грубе порушення анатомічних співвідношень. Опора неможлива. Пальпація різко болісна, при переломах може визначатися крепітація та патологічна рухливість. При підвивихах руху різко обмежені через біль, при повних вивихах неможливі, при спробі пасивних рухів виявляється пружний опір.

При підвивихах і особливо при вивихах гомілковостопного суглоба часто виникають важкі комбіновані пошкодження: дво- і тричовникові переломи, розрив міжгомілкового синдесмозу, множинні надриви та розриви зв’язок, а також розриви капсули суглоба. При неправильному або несвоєчасному лікуванні такі травми можуть спричинити важкі наслідки у вигляді порушення опори, постійних болів при ходьбі та розвитку артрозу гомілковостопного суглоба.

Діагностичні заходи при підозрі на вивих гомілковостопного суглоба здійснює травматолог-ортопед. Попередній діагноз встановлюється на підставі даних анамнезу та зовнішнього огляду. Для уточнення характеру пошкодження здійснюють рентгенографію гомілковостопного суглоба. За показаннями призначають МРТ та КТ гомілковостопного суглоба.

При підозрі на це пошкодження категорично забороняється робити спроби самостійного вправлення. Необхідно зафіксувати ногу за допомогою шини, прикласти до пошкодженої області холод і негайно доставити хворого до спеціалізованого меду. установа. У відділенні травматології та ортопедії виробляють закрите вправлення та накладають гіпс з обов’язковим наступним рентгенконтролем. Через п’ять днів рентгенівські знімки повторюють, щоб переконатися у відсутності вторинного усунення, гіпс циркулюють. Термін іммобілізації визначається видом ушкодження.

Дві невдалі спроби закритого вправлення, а також неможливість утримати уламки у правильному положенні є показанням до хірургічного лікування. Залежно від характеру пошкоджень поряд з відкритим вправленням може проводитися остеосинтез заднього краю великогомілкової кістки, відновлення дистального міжгомілкового синдесмозу, остеосинтез зовнішньої кісточки пластиною, остеосинтез зовнішньої та/або внутрішньої кісточки гвинтами, а також трансартикулярна фіксація. У післяопераційному періоді призначається ЛФК та ​​теплові процедури.

Розрізняють три ступені ушкодження зв’язок:

• 1 ступінь – розтягнення зв’язок. Насправді зв’язки є нееластичною освітою і не можуть розтягуватися. При 1 ступеня відбуваються мікророзриви зв’язування (пошкодження окремих волокон). Проте словосполучення «розтягування зв’язок» настільки щільно прижилося у побуті, що іноді використовується не лише пацієнтами, а й представниками офіційної медицини. При такій травмі з’являється незначна набряклість та припухлість над ушкодженим зв’язуванням. Опора збережена, рухи помірковано обмежені. Пальпація болісна.
• 2 ступінь – Надрив зв’язок. Виявляється вираженим набряком зовнішньої чи внутрішньої поверхні суглоба. Набряк швидко наростає, протягом кількох годин або першої доби зазвичай виникає синець над пошкодженою зв’язкою. Болі зберігаються у стані спокою, посилюються при рухах. Опора та рухи утруднені, але можливі.
• 3 ступінь – розрив зв’язок. Набряклість і синець поширюються по бічній поверхні гомілковостопного суглоба, охоплюють тильну і підошовну частину стопи. Відзначаються різкі болі у спокої. Опора неможлива, рухи різко обмежені.

При появі подібних симптомів необхідно докласти до ураженої області холод, надати нозі піднесене положення і негайно доставити пацієнта до травмпункту, щоб травматолог міг провести обстеження, виключити серйозніші пошкодження (переломи, переломовивихи) та призначити відповідне лікування. Діагноз виставляється на підставі зовнішніх ознак і даних рентгенографії гомілковостопного суглоба. Для уточнення ступеня пошкодження зв’язок хворого іноді направляють на МРТ гомілковостопного суглоба. Лікування 1 та 2 ступеня ушкодження зв’язок проводиться амбулаторно, при 3 ступеня необхідна госпіталізація.

При розтягуванні зв’язок хворому рекомендують обмежити навантаження та застосовувати туге бинтування на час ходьби. У спокої пов’язку слід знімати. У перші дві доби до ураженої області слід прикладати холод, потім показано сухе тепло. Пацієнту видають лікарняний лист та направляють на УВЧ. При надриві зв’язок показано накладення гіпсової пов’язки, ходьба на милицях, і навіть УВЧ. Повний розрив зв’язок є показанням до хірургічного лікування в умовах стаціонару.