Вивих ключиці

Вивихи ключиці – це повне зміщення акроміального чи грудинного кінця ключиці щодо відростка лопатки чи грудини. Спостерігається біль та набряк, збільшення вистояння ключиці у місці вивиху. Рухи кінцівки за ураження різко обмежені. Діагностика здійснюється за результатами клінічного огляду, анамнезу ушкодження та даних рентгенографії. За показаннями додатково призначається МРТ чи КТ. Лікування консервативне (з використанням спеціальних гіпсових пов’язок) або оперативне (шляхом фіксації суглобового кінця ключиці лавсановими нитками).

Вивихи ключиці нерідко зустрічаються у клінічній практиці та становлять близько 5% від загальної кількості вивихів. Страждають переважно чоловіки середнього віку. Оскільки ключиця бере участь у освіті двох суглобів (з акроміальним відростком лопатки та з грудиною), можливе виникнення двох видів вивихів: у грудино-ключичному та акроміально-ключичному зчленуванні. Вивих акроміального кінця ключиці зустрічається приблизно в 5 разів частіше.

Існує кілька механізмів травматичного ушкодження:

• Вивих ключиці виникає внаслідок падіння на плече чи відведену руку.
• Ключиця вивихається при прямому ударі або падінні важкого вантажу на область надпліччя.
• Рідко причиною вивиху стає різке стиснення надпліч у поперечному напрямку.

Прямий механізм зазвичай відзначається при вивиханні акроміального, непрямий – при пошкодженні грудинного кінця ключиці.

Ключиця – єдина кістка, що скріплює кістки верхньої кінцівки з кістками тулуба. Своїм грудинним кінцем вона прикріплюється до грудини. Акроміальний кінець кістки з’єднується з акроміальним відростком лопатки. В обох випадках утворюються зчленування – малорухливі з’єднання кісток, кожна з яких укріплена міцними зв’язками. Пошкодження відбувається при дії сили, що травмує, перевищує міцність зв’язок. За порушення цілісності однієї зв’язки формується підвивих, при розриві обох зв’язок – повний вивих.

Якщо з моменту вивиху грудинного або акроміального кінця ключиці пройшло до 3 діб, такий вивих вважається свіжим, від 3 днів до 3 тижнів – несвіжим, понад 3-4 тижні – застарілим. Залежно від локалізації та ступеня ушкодження в травматології та ортопедії виділяють:

• Повний вивих акроміального кінця ключиці – ушкоджується клювовидно-ключична зв’язка, капсула та зв’язки акроміально-ключичного суглоба.
• Неповний вивих в акроміально-ключичному зчленуванні – акроміально-ключична зв’язка розривається, клювовидно-ключична залишається неушкодженою.
• Повний вивих грудинного кінця ключиці – порушується цілісність грудинно-ключичних та реберно-ключичних зв’язок.
• Неповний вивих грудино-ключичного зчленування – грудино-ключичні зв’язки пошкоджені, реберно-ключична залишається цілою.

Грудинний кінець ключиці може вивихатися в трьох напрямках: вгору (надгрудинний вивих), назад (загрудинний вивих) та вперед (передньогрудинний вивих). Найчастіше спостерігається передньогрудинний вивих ключиці.

Вивих акроміального кінця ключиці

Пацієнт подає скарги на біль в області ушкодження. Спостерігається локальний набряк м’яких тканин. Акроміальний кінець ключиці випинається вгору і трохи назад. З’являється симптом «клавіші»: при натисканні на кінець ключиці він встає на місце, а коли тиск припиняють – знову піднімається. Пальпація місця ушкодження болюча, рухи обмежені.

Ступінь випинання акроміального кінця ключиці залежить від тяжкості ушкодження. При неповному вивиху ключиці випинання виражено незначно чи помірно. Якщо руку хворого потягнути вниз, ключиця разом із плечем переміститься донизу, ступінь вистояння ключиці не зміниться. При повних вивихах ключиці потягування руки хворого вниз супроводжується збільшенням випинання.

Вивих грудинного кінця ключиці

Хворий скаржиться на біль у зоні грудино-ключичного зчленування. Візуально визначається набряк та деформація. При передньогрудинному вивиху ключиці у сфері ушкодження виявляється випинання, при загрудинному – западение. При надгрудинному типі травми кінець кістки вистоїть над верхівкою грудини. Пальпація болісна, відзначається обмеження рухів. При загрудинному варіанті ушкодження рідко виявляються симптоми здавлення дихальних шляхів.

Застарілі вивихи ключиці

Неповний застарілий вивих акроміального кінця кістки може протікати майже безсимптомно. Єдиною скаргою хворих іноді є деформація акроміально-ключичного зчленування. При повних застарілих акроміальних вивихах пацієнтів турбують біль у ділянці пошкодження та зниження сили руки. Застарілі грудинні вивихи супроводжуються формуванням косметичного дефекту, зазвичай протікають без болю та порушень рухів.

Тяжкі ускладнення та виражені порушення працездатності у віддаленому періоді нехарактерні. У деяких пацієнтів навіть після своєчасного вправлення виявляється нестабільність пошкодженого зчленування та болю на тлі недостатнього зрощення та рубцевих змін зв’язок.

Вивих ключиці зазвичай сумнівів не викликає через наявність характерної клінічної картини. Верифікація діагнозу здійснюється лікарем-травматологом в умовах травмпункту або приймального спокою. Застосовуються такі методи:

• Зовнішній огляд. Хворе надпліччя вкорочене. У ураженій зоні визначається набряк, видима деформація. Пальпація болісна. При акроміальному вивиху кінець ключиці піднятий над плечовим суглобом у вигляді сходинки, при обмацуванні можна ввести палець між ключицею та акроміальним відростком. При ушкодженнях грудинного кінця визначається зміщення, що відповідає тому чи іншому типу вивиху.
• Рентгенологічне дослідження. Для підтвердження виконують знімок акроміально-ключичного суглоба або рентгенографію грудинно-ключичного зчленування. При неповних вивихах ключиці в деяких випадках потрібна порівняльна рентгенограма обох зчленувань, іноді – з функціональним навантаженням (пацієнт бере в руки невеликий вантаж).

Консервативне лікування

У травматології неповний акроміальний вивих зазвичай лікують консервативно. Усунення кістки усувають, відводячи плече назад і одночасно натискаючи на кінець ключиці. Потім виконується іммобілізація акроміально-ключичного зчленування терміном 2-3 тижні. У подальшому призначають лікувальну фізкультуру та фізіолікування: електрофорез, магнітотерапію, озокеритолікування.

При вивиху грудинного кінця вправлення здійснюється без особливих труднощів, проте утримати ключицю на місці вдається далеко не завжди. Помічник відтягує плечі хворого назад, тоді як травматолог коригує положення ключиці шляхом її виведення через грудину або натискання. Існує спеціальна консервативна методика лікування, коли після вправлення накладається восьмиподібна гіпсова пов’язка. Хворому призначається ЛФК та ​​фізіотерапія.

Хірургічне лікування

При повних акроміальних вивихах часто показана пластика зчленування, оскільки акроміальний кінець ключиці, що нічим не утримується, дуже просто поставити на місце, але через особливості анатомічної будови цієї області практично неможливо утримати в правильному положенні. У ході операції травматолог-ортопед вправляє ключицю та фіксує її лавсановою стрічкою або шовковою ниткою. У деяких операційних методиках застосовується додаткова фіксація спицею.

При свіжих загрудинних вивихах ключиці у більшості випадків також використовуються оперативні методи лікування. Для відновлення зв’язок застосовується лавсанопластика. Зазвичай операцію проводять планово за кілька діб після звернення. При загрудинних ушкодженнях, що особливо супроводжуються порушеннями дихання, втручання виконується в екстреному порядку. Застарілі вивихи обох кінців ключиці можна усунути тільки за допомогою операції, як показання до якої можуть розглядатися як болі та порушення рухів, так і косметичний дефект.

За своєчасного лікування прогноз сприятливий. Якщо вивих ключиці не вдається усунути консервативним способом, проводять операції, що забезпечують хороші естетичні та функціональні результати. За відсутності лікування деформація зберігається протягом усього життя, ступінь порушення функцій помірна, незначна або відсутня, ймовірність розвитку хронічного больового синдрому збільшується порівняно з вчасно пролікованими вивихами. Профілактичні заходи включають попередження травматизму у побуті та на виробництві.