Вивих передпліччя

Вивих передпліччя – це зміщення суглобових поверхонь ліктьової, променевої та плечової кістки щодо один одного. Пошкодження супроводжується різким болем, деформацією та значним набряком суглоба. Рухи неможливі. Діагноз встановлюється на підставі даних огляду та результатів рентгенологічного дослідження. За потреби уточнення характеру травми додатково виконується МРТ чи КТ. Лікування вивихів передпліччя здійснюється шляхом їх вправлення та наступної фіксації суглоба гіпсовою пов’язкою протягом 2-3 тижнів. Після зняття гіпсу проводиться відновна терапія: фізіолікування, масаж, ЛФК.

Вивих передпліччя займає друге місце за частотою і становить від 18 до 27% від загальної кількості вивихів. У дітей вивих передпліччя зустрічається частіше, нерідко поєднується з переломом кісток плеча та передпліччя. Вивих передпліччя може бути неповним (суглобові поверхні частково стикаються) або повним (дотик суглобових поверхонь відсутній). В абсолютній більшості випадків (понад 90%) внаслідок травми вивихаються обидві кістки передпліччя. Ізольовані вивихи однієї з двох кісток передпліччя спостерігаються рідко.

Локтьовий суглоб утворений суглобовими поверхнями плечової, променевої та ліктьової кісток та оточений тонкою суглобовою капсулою, яка з боків укріплена двома міцними зв’язками.

У травматології та ортопедії виділяють такі види вивихів обох кісток передпліччя:

• задні;
• передні;
• досередини;
• назовні;
• розхідні вивихи.

Крім того, можуть спостерігатися ізольовані вивихи променевої кістки (кзаді, кпереди, назовні) та ізольовані вивихи ліктьової кістки.

Задній вивих

Виникає внаслідок непрямої травми (падіння на перетягнуту в ліктьовому суглобі витягнуту руку). Капсула ліктьового суглоба у своїй розривається, нижня частина плеча зміщується вперед. Задній вивих передпліччя може поєднуватися з переломом виростків плечової кістки у дорослих або з переломом надвиростків плеча у дітей.

Пацієнт із заднім вивихом передпліччя скаржиться на різкий біль у ділянці пошкодження. Рука знаходиться у вимушеному положенні легкого згинання. Суглоб деформований, збільшений в обсязі, активні рухи в ліктьовому суглобі неможливі, при спробі пасивних рухів визначається характерний опір, що пружить. При огляді попереду передпліччя виглядає укороченим. Ліктьовий відросток зміщений догори та взад. В ділянці ліктьового згину пальпується нижня частина плечової кістки.

Передній вивих

Зустрічається рідко. Причиною переднього вивиху передпліччя стає прямий удар в ділянку ліктьового суглоба при зігнутій у суглобі руці. Такі вивихи можуть поєднуватися з переломом ліктьового відростка. Травма супроводжується різким болем. При огляді виявляється подовження передпліччя за ураження, западіння у сфері ліктьового відростка. Активні рухи в ліктьовому суглобі неможливі, при спробі пасивних виникає пружний опір. Функція суглоба обмежена менше, ніж при задніх вивихах передпліччя.

Бічні вивихи

Спостерігаються рідко. Можуть поєднуватися з ушкодженням серединного чи ліктьового нерва з випаданням чутливості у зоні іннервації. Як і інші вивихи, супроводжуються різкою хворобливістю, неможливістю активних рухів у суглобі та пружним опором при спробі пасивних рухів.

Зовнішній вивих передпліччя виникає в результаті прямої дії на ліктьовий суглоб зсередини назовні. Рідко буває повним. Супроводжується деформацією, набряком, зміщенням осі суглоба назовні. Вивих передпліччя досередини також виникає в результаті прямого удару, тільки в цьому випадку удар спрямований зовні. Пацієнт подає скарги на різкий біль. Ліктьовий суглоб набряклий, деформований, вісь суглоба зміщена всередину.

На етапі надання першої допомоги провадиться фіксація пошкодженої кінцівки. Необхідна довжина шини – від кінчиків пальців до третини плеча постраждалого. Хворому вводять анальгетики та транспортують у відділення травматології.

Вправлення вивихів передпліччя проводиться травматологом-ортопедом під загальним наркозом чи місцевою анестезією. Вибір методу вправлення вивиху залежить від виду вивиху передпліччя. Після вправлення передніх та задніх вивихів гіпсова пов’язка накладається на 1-2 тижні, після вправлення бічних вивихів – терміном до 3 тижнів. Після закінчення цього терміну призначають фізіопроцедури (СМТ, парафінолікування, електрофорез) та лікувальну гімнастику.

Ізольовані вивихи та підвивихи у дітей

Такі вивихи зустрічаються досить рідко. Виняток – підвивих головки променевої кістки у дітей віком до 5 років. Переважний вік постраждалих – від 1 до 3 років. Пошкодження виникає внаслідок різкого сіпання, потягування за руку або спроби утримати дитину за руку під час падіння. Дитина скаржиться на помірний біль у ділянці суглоба. Рука витягнута вздовж тулуба, згинання у суглобі різко болісно. Визначається болючість при пальпації ліктьового суглоба, променево-зап’ясткового суглоба та передпліччя.

Рентгенологічні дослідження при даній травмі є малоінформативними, тому проводяться тільки в сумнівних випадках. Для вправлення головки лікар плавно тягне за передпліччя, поступово згинає руку в ліктьовому суглобі і повертає долонею донизу, одночасно натискаючи на головку променевої кістки. У момент вправлення можна почути характерне тихе клацання. Вправлення підвивиху головки променевої кістки у дітей проводиться легко, м’яко та практично безболісно. Анестезія місця ушкодження не потрібна, оскільки завдає дитині більше неприємних відчуттів, ніж саме вправлення.