X-зчеплений іхтіоз

Х-зчеплений іхтіоз – це поширений генодерматоз, який проявляється надмірним зроговінням шкірного покриву, утворенням лусочок. Захворювання обумовлено мутацією гена стеролсульфатази в жіночій статевій хромосомі. Основні симптоми: щільні темні лусочки на шкірі, ураження шиї, тулуба, розгинальних поверхонь кінцівок, початок хвороби у дитячому віці. Діагностика базується на дерматологічному огляді та збиранні сімейного анамнезу, для уточнення проводяться біохімічні, молекулярно-генетичні, інструментальні методи. Хворим призначається спеціальний догляд за шкірними покривами із застосуванням кератолітиків, пом’якшувальних компонентів, AHA/BHA кислот.

Іхтіоз рецесивний Х-зчеплений (ІРХС) відноситься до групи менделюючих (успадкованих за законами Менделя) порушень кератинізації. Хвороба виділена в окрему форму в 1960 році, займає друге місце в структурі всіх видів іхтіозу, поступаючись тільки їхтихозіс vulgaris, і реєструється з частотою 1:2000-1:6000. З огляду на тип успадкування хворіють переважно чоловіки, а більшість жінок є безсимптомними носіями ураженого гена. Патологія не є небезпечною чи смертельною, проте відрізняється високою поширеністю, потребує правильного підтримуючого лікування, що зумовлює її актуальність у сучасній дерматології.

Захворювання спричинене точковою мутацією в гені стероїдної сульфатази (STS), який розташований на короткому плечі Х-хромосоми в локусі Xp22.3. Моногенна аномалія успадковується за допомогою Х-зчепленого рецесивного механізму передачі: у шлюбі матері, яка є здоровим носієм мутантного гена, зі здоровим чоловіком відповідно до законів Менделя 25% синів мають можливість народитися хворими, 25% — здоровими, 25% дочок, ймовірно, виявляться здоровими, 25% – носіями мутантного гена.

Діти від шлюбу здорової жінки з хворим чоловіком будуть клінічно здоровими, однак усі дочки виявляться носіями зчепленого спадкового захворювання. Усі сини жінки, хворої на спадковий гіперкератоз, і здорового чоловіка народяться хворими, а дочки — носіями хвороби. І, нарешті, у вкрай поодиноких випадках, коли обоє батьків страждають від іхтіозу, зчепленого з Х-хромосомою, всі діти також будуть хворими.

Патологічні шкірні зміни спричинені порушеннями метаболізму ліпідів в епідермальному шарі. У нормі в роговому шарі є фермент гідролаза (стеролсульфатаза), яка контролює вироблення стероїдних сульфатів — холестерину сульфату CSO₄сульфатованих стероїдних гормонів Достатній рівень цих речовин необхідний для регулярного лущення кератинізованих клітин, самооновлення шкірних покривів.

Для іхтіозу Х-зчепленого моногенного типу характерна недостатність цього ферменту, внаслідок чого в епідермісі підвищується рівень CSO₄, пригнічується активність епідермальних стеринових протеаз Такі зміни провокують ретенційний гіперкератоз: зв’язки між ороговілими клітинами зміцнюються, порушується нормальний процес десквамації кератиноцитів. Проте проліферацію кератиноцитів не порушено.

Клінічні прояви іхтіозу виникають у перші місяці життя дитини. На тілі дитини стають помітними тонкі непігментовані лусочки неправильної форми, які слабо прилягають до шкіри, легко видаляються при механічному впливі. Через 3-4 місяці вони набувають сірого або коричневого кольору, стаючи схожими на бруд. При цьому лусочки міцно зв’язуються зі шкірою, їх не можна видалити під час гігієнічних процедур.

Типова локалізація гіперкератозу: задня поверхня шиї (симптом «брудної шиї»), ліктьові суглоби, зовнішня поверхня передпліч. Рідше елементи генодерматозу спостерігаються на тулубі, в підколінних ямках. Долоні, підошви, обличчя залишаються непошкодженими. Шкіра нагадує зміїний покрив через тріщини, нерівномірне забарвлення лусочок. Активність Х-зчепленого іхтіозу залежить від сезону: захворювання загострюється в холодну пору року, при підвищеній вологості повітря.

Ізольовані шкірні прояви гіперкератозу дають негативні наслідки у вигляді косметичного дефекту. Ряд пацієнтів відчувають психологічний дискомфорт, проблеми із соціалізацією. Більш серйозними є позашкірні ускладнення Х-зчепленого іхтіозу: помутніння рогівки, СДВГ – синдром дефіциту уваги та гіперактивності (40% хворих), розлади аутистичного спектру (25%), крипторхізм (20%). Рідко патологія супроводжується аносмією, односторонньою аплазією нирок.

Обстеження пацієнта у лікаря-дерматолога починається із стандартного огляду шкірної поверхні для виявлення типових елементів ретенційного гіперкератозу. Запідозрити захворювання можна за наявності «брудної шкіри шиї», чистої поверхні шкіри підошв та долонь, виявлення подібних змін в інших членів сім’ї. Щоб підтвердити діагноз, використовуються лабораторно-інструментальні методики:

• Біохімічні дослідження. Щоб диференціювати Х-зчеплений варіант від вульгарного іхтіозу проводиться електрофорез сироваткових протеїнів, дослідження активності STS в лейкоцитах або клітинах шкіри.
• Генетичне тестування. При утрудненнях у діагностиці рекомендовано ПЛР-дослідження, флуоресцентну гібридизацію, щоб виявити мутацію гена на Х-хромосомі.
• Візуалізація структури шкіри. Гістологія та електронна мікроскопія уражених ділянок шкірного покриву необхідні диференціальної діагностики спадкових дерматозів.

У сім’ях з обтяженою спадковістю можливе пренатальне обстеження для виключення Х-зчепленого іхтіозу. Запідозрити патологію вдається щодо зниження рівня материнського естрадіолу. Для верифікації діагнозу призначаються інвазивні діагностичні методи (амніоцентез, біопсія ворсин хоріону). Отриманий біоматеріал досліджується у лабораторії для підтвердження недостатності стеролсульфатази.

Етіотропна терапія Х-зчепленого гіперкератозу відсутня. Основне завдання – підбір правильних засобів догляду за шкірою, які зменшують інтенсивність суб’єктивної симптоматики, пригнічують процеси зроговіння, покращують зовнішній вигляд шкірного покриву. У комплексній терапії іхтіозу застосовуються засоби з такими активними компонентами:

• Кератолітики. Найчастіше призначаються пропіленгліколь і сечовина в різних лікарських формах, які видаляють надлишок лусочок, що ороговіли, роблять шкірні покриви більш гладкими.
• Кислоти AHA та BHA. Доглядова косметика з кислотами (саліцилової, молочної, гліколевої) регулює рівень кератинізації, посилює відлущування ороговілих частинок, підтримує нормальний рівень гідратації шкірних покривів.
• Гліцерин. Компонент повинен постійно бути присутнім у косметиці для пацієнтів з іхтіозом, оскільки він пом’якшує шкіру після кератолітиків та кислотних агентів, усуває відчуття сухості та дискомфорту.
• Ретиноїди. Препарати зовнішнього застосування рекомендуються за показаннями дорослим хворим у зимові місяці, щоб запобігти загостренню іхтіозу, нормалізувати процеси регенерації шкіри.
• Кошти, що містять SPF. Фільтри, що блокують УФ-промені, є обов’язковими складовими при використанні кислот, ретиноїдів. Сонцезахисні засоби запобігають появі гіперпігментації, перешкоджають фотостарінню шкіри.

Для Х-зчепленого типу хвороби характерна доброякісна течія, хоча з віком, на відміну від простого іхтіозу, кількість елементів дерматозу не зменшується. Прогноз сприятливий при правильному доборі догляду, дотриманні хворих всіх рекомендацій дерматолога. За наявності позашкірних симптомів захворювання прогноз визначається їх ступенем тяжкості. Основу профілактики гіперкератозу, зчепленого з жіночою статевою хромосомою, забезпечується медико-генетичне консультування пар, у сімейній історії яких були випадки іхтіозу.