Загальне недорозвинення мови (ЗНР)

Загальне недорозвинення мови (ЗНР) – Порушення формування всіх сторін мови (звукової, лексико-граматичної, семантичної) при різних складних мовних розладах у дітей з нормальним інтелектом і повноцінним слухом. Прояви ОНР залежать від рівня несформованості компонентів мовної системи та можуть варіювати від повної відсутності загальновживаної мови до наявності зв’язного мовлення з залишковими елементами фонетико-фонематичного та лексико-граматичного недорозвинення. ОНР виявляється під час спеціального логопедичного обстеження. Корекція ОНР передбачає розвиток розуміння мови, збагачення словника, формування фразового мовлення, граматичного ладу мови, повноцінного звуковимови і т.д.

ОНР (загальне недорозвинення мови) – несформованість звукової та смислової сторін мови, що виражається у грубому або залишковому недорозвиненні лексико-граматичних, фонетико-фонематичних процесів та зв’язного мовлення. Серед дітей із мовленнєвою патологією діти з ОНР складають найчисленнішу групу – близько 40%. Глибокі недоліки у розвитку усного мовлення надалі неминуче призведуть до порушення писемного мовлення – дисграфії та дислексії.

У логопедії терміни «фонетико-фонематичне недорозвинення» (ФФН) та «загальне недорозвинення мови» (ОНР) використовуються для позначення несформованості тих чи інших структурних компонентів мовної системи за різних мовних розладів. ОНР може спостерігатися при синдромі дизартрії, ринолалії, алалії, афазії.

За клінічним складом категорія дітей з ГНР неоднорідна, у зв’язку з чим її ділять на 3 групи:

• неускладнені форми ГНР (у дітей з мінімальною мозковою дисфункцією: недостатньою регуляцією м’язового тонусу, моторних диференціювань, незрілістю емоційно-вольової сфери тощо).
• ускладнені форми ГНР (у дітей з неврологічними та психопатичними синдромами: церебрастенічним, гіпертензійно-гідроцефалічним, судомним, гіпердинамічним та ін.)
• грубе недорозвинення мови (Діти з органічними ураженнями мовних відділів головного мозку, наприклад, при моторній алалії).

З урахуванням ступеня ГНР виділяють 4 рівні мовного розвитку:

• 1 рівень мовного розвитку – «Безмовні діти»; загальновживана мова відсутня.
• 2 рівень мовного розвитку – Початкові елементи загальновживаної мови, що характеризуються бідністю словникового запасу, явищами аграматизму.
• 3 рівень мовного розвитку – Поява розгорнутої фразової мови з недорозвиненням її звукової і смислової сторін.
• 4 рівень мовного розвитку – залишкові прогалини у розвитку фонетико-фонематичної та лексико-граматичної сторін мови.

Детальна характеристика мови дітей з ГНР різних рівнів буде розглянута нижче.

В анамнезі дітей з ГНР часто виявляється внутрішньоутробна гіпоксія, резус-конфлікт, пологові травми, асфіксія; у ранньому дитинстві – черепно-мозкові травми, часті інфекції, хронічні захворювання. Несприятливе мовленнєве середовище, дефіцит уваги та спілкування ще більше гальмують перебіг мовного розвитку.

Для дітей з ОНР характерна пізня поява перших слів – до 3-4, іноді – до 5 років. Мовленнєва активність дітей знижена; мова має неправильне звукове та граматичне оформлення, малозрозуміла. Внаслідок неповноцінної мовної діяльності страждає пам’ять, увага, пізнавальна діяльність, розумові операції. Дітям з ГНР притаманний недостатній розвиток координації рухів; загальної, тонкої та мовної моторики.

У дітей з ГНР 1 рівня фразова мова не сформована. У спілкуванні діти користуються лепетними словами, однослівними пропозиціями, доповненими мімікою та жестами, зміст яких поза ситуацією незрозумілий. Словниковий запас у дітей з ГНР 1 рівня різко обмежений; в основному включає окремі звукові комплекси, звуконаслідування та деякі повсякденні слова. При ОНР 1 рівня також страждає імпресивна мова: діти не розуміють значення багатьох слів та граматичних категорій. Має місце грубе порушення складової структури слова: частіше діти відтворюють лише звукокомплекси, які з одного-двох складів. Артикуляція нечітка, вимова звуків нестійка, багато з них виявляються недоступними для вимови. Фонематичні процеси в дітей віком з ОНР 1 рівня носять зародковий характер: фонематичний слух грубо порушений, дитину незрозуміла і нездійсненна завдання фонематичного аналізу слова.

У промови дітей з ОНР 2 рівня, поруч із лепетом і жестами, з’являються прості речення, що з 2-3 слів. Проте, висловлювання бідні та однотипні за змістом; частіше виражають предмети та дії. При ОНР 2 рівня відзначається значне відставання якісного та кількісного складу словника від вікової норми: діти не знають значення багатьох слів, замінюючи їх схожими за змістом. Граматичний лад мови не сформований: діти неправильно використовують відмінкові форми, відчувають труднощі у відповідності частин мови, вживанні однини і множини, прийменників і т. д. У дітей з ОНР 2 рівня, як і раніше, редукується вимова слів з простою і складною складовою структурою , збігом приголосних. Звукова вимова характеризується множинними спотвореннями, замінами та змішаннями звуків. Фонематичне сприйняття при ОНР 2 рівня відрізняється вираженою недостатністю; до звукового аналізу та синтезу діти не готові.

Діти з ОНР 3 рівня користуються розгорнутою фразовою мовою, але в мові використовують переважно прості пропозиції, вагаючись у побудові складних. Розуміння мови наближено до норми, складнощі розуміння і засвоєння складних граматичних форм (причетних і дієприслівникових оборотів) і логічних зв’язків (просторових, тимчасових, причинно-наслідкових відносин). Обсяг словникового запасу в дітей віком з ОНР 3 рівня значно збільшується: діти використовують у мові майже всі частини мови (переважно – іменники та дієслова, меншою – прикметники і прислівники); типово неточне вживання назв предметів. Діти припускаються помилок у використанні прийменників, узгодженні частин мови, вживанні відмінкових закінчень і наголосів. Звуконаповнюваність і складова структура слів страждає лише у важких випадках. При ОНР 3 рівня звуковимовлення та фонематичне сприйняття, як і раніше, порушені, але меншою мірою.

При ОНР 4 рівня діти відчувають специфічні труднощі у звуковимовленні і повторенні слів зі складним складовим складом, мають низький рівень фонематичного сприйняття, припускаються помилок при словотворі та словозміні. Словник у дітей з ОНР 4 рівня досить різноманітний, проте діти не завжди точно знають і розуміють значення слів, антонімів і синонімів, що рідко зустрічаються, прислів’їв і приказок і т. д. У самостійній мові діти з ОНР 4 рівня відчувають труднощі в логічному викладі подій, часто пропускають головне і «застрягають» на другорядних деталях, повторюють сказане раніше.

На попередньому етапі діагностичного обстеження мовлення логопед знайомиться з медичною документацією (даними огляду дитини з ВНР дитячим неврологом, педіатром та ін. дитячими фахівцями), з’ясовує у батьків особливості перебігу раннього мовного розвитку дитини.

При діагностиці мовлення уточнюється ступінь сформованості різних компонентів мовної системи. Обстеження дітей з ОНР починається з вивчення стану зв’язного мовлення – здатності до складання оповідання по картинці, серії картинок, переказу, оповідання і т. д. Потім логопедом досліджується рівень розвитку граматичних процесів (правильність словотвору та словозміни; узгодження частин мови; побудови речення та ін. .). Обстеження словникового запасу при ЗНР дозволяє оцінити вміння дітей правильно співвідносити те чи інше слово-поняття з предметом чи явищем, що позначається.

Подальший хід обстеження дитини з ОНР передбачає вивчення звукової сторони мови: будови та моторики мовного апарату, звуковимови, складової структури та звуконаповнюваності слів, здатності до фонематичного сприйняття, звукового аналізу та синтезу. У дітей з ГНР необхідно проведення діагностики слухомовної пам’яті та інших психічних процесів.

Результатом обстеження стану мовних і немовних процесів у дитини з ОНР є логопедичний висновок, що відображає рівень мовного розвитку та клінічну форму мовного порушення (наприклад, ОНР 2 рівня у дитини з моторною алалією). ОНР слід відрізняти від затримки мовного розвитку (ЗРР), коли він відстає лише темп формування промови, але з порушується формування мовних засобів.

Логопедична робота з корекції ОНР вистоюється диференційовано, з урахуванням рівня мовного розвитку. Так, основними напрямками при ОНР 1 рівня є розвиток розуміння зверненого мовлення, активізація самостійної мовної активності дітей та немовних процесів (уваги, пам’яті, мислення). При навчанні дітей з ОНР 1 рівня не ставиться завдання правильного фонетичного оформлення висловлювання, але звертається на граматичний бік промови.

При ОНР 2 рівня ведеться робота над розвитком мовної активності та розуміння мови, лексико-граматичних засобів мови, фразової мови та уточненням звуковимови та викликанням відсутніх звуків.

На логопедичних заняттях з корекції ОНР 3 рівня проводиться розвиток зв’язного мовлення, вдосконалення лексико-граматичної сторони мови, закріплення правильного звуковимови та фонематичного сприйняття. На цьому етапі приділяється увага підготовці дітей до засвоєння грамоти.

Метою логопедичної корекції при ОНР 4 рівня служить досягнення дітьми вікової норми мовлення, необхідної для успішного шкільного навчання. Для цього необхідно вдосконалювати та закріплювати вимовні вміння, фонематичні процеси, лексико-граматичну сторону мови, розгорнуту фразову мову; розвивати графо-моторні навички та первинні навички читання та письма.

Навчання школярів з тяжкими формами ЗНР 1-2 рівня здійснюється у школах для дітей з тяжкими мовними порушеннями, де головна увага приділяється подоланню всіх сторін мовного недорозвинення. Діти з ОНР 3 рівня навчаються у класах корекційного навчання при масовій школі; з ОНР 4 рівня – у класах.

Корекційно-розвиваюча робота з подолання ЗНР – дуже тривалий і трудомісткий процес, який має починатися якомога раніше (з 3-4 років). В даний час накопичено достатній досвід успішного навчання та виховання дітей з різними рівнями мовного розвитку у спеціалізованих («мовленнєвих») дошкільних та шкільних навчальних закладах.

Попередження ОНР у дітей аналогічне профілактиці тих клінічних синдромів, за яких воно виникає (алалії, дизартрії, ринолалії, афазії). Батькам слід приділяти належну увагу мовному середовищу, в якому виховується дитина, з раннього віку стимулювати розвиток її мовної активності та немовних психічних процесів.