ЗАХОДИ З САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ ҐРУНТУ
Санітарно-технічні заходи (санітарне очищення населених місць) — це комплекс заходів, спрямованих на виконання гігієнічних вимог до обладнання та експлуатації установок та споруд, призначених для збирання, тимчасового зберігання, транспортування, знешкодження та утилізації твердих та рідких побутових та промислових відходів.
Усі відходи поділяються на дві великі групи: рідкі та тверді. До рідких відходів належать: 1) нечистота з вигрібів туалетів; 2) помої (від приготування їжі, миття посуду, підлог, прання білизни та ін.); 3) стічні води – господарсько-фекальні (побутові), промислові, міські, атмосферні (зливові та талі), а також брудна вода від миття та поливу тротуарів та проїжджих частин вулиць.
До твердих відходів належать: 1) сміття (побутові відходи); 2) покидьки (кухонні відходи); 3) відходи лікувально-профілактичних установ (у тому числі специфічні – використаний перев’язувальний матеріал, одноразові системи для інфузій та шприци, залишки ліків, частини органів та тканин після операцій, трупи лабораторних тварин та ін.); 4) відходи від інших громадських установ (шкіл, дитячих дошкільних, середніх та вищих навчальних закладів, офісів та ін.); 5) відходи підприємств комунального харчування; 6) відходи тваринного походження (трупи тварин, гній, харчові конфіскати); 7) відходи підприємств торгівлі; 8) відходи промислових підприємств; 9) шлаки котелень; 10) будівельне сміття, міський ґрунт; 11) вуличний кошторисів. Кожна група відходів відрізняється умовами утворення, якісним та кількісним складом, що визначають гігієнічне та епідеміологічне значення відходів, їх небезпеку щодо забруднення ґрунту та погіршення його санітарного стану. Тому кожна група відходів специфічна та потрібні різні способи та споруди для їх збору, тимчасового зберігання, своєчасного видалення та, особливо, знешкодження та утилізації. Навіть відходи однієї групи, іноді вимагають специфічних підходів та рішень щодо їх збору, транспортування та знешкодження.
Розрізняють три системи видалення відходів, що утворюються та накопичуються в населеному пункті: сплавну, вивізну та змішану.
405
РОЗДІЛ ІІІ. САНІТАРНА ОХОРОНА ҐРУНТУ І ОЧИЩЕННЯ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ
Сплавну систему застосовують у повністю каналізованих населених пунктах, у яких рідкі та частково тверді відходи сплавляються на очисні споруди за системою труб. Такий спосіб видалення рідких та частково твердих відходів отримав назву каналізації. Інші тверді відходи вивозять спеціальним автотранспортом.
Вивізну систему використовують у неканалізованих населених пунктах. У цьому випадку рідкі та тверді побутові відходи вивозять у місця їх знешкодження та утилізації спеціальним автотранспортом. Такий спосіб видалення (вивезення) твердих відходів отримав назву санітарної очистки, а рідких – асенізації (від фр. assenisation – оздоровлення).
Змішану систему застосовують у частково каналізованому населеному
пункті. За такої системи рідкі відходи з каналізованої частини населено
ного пункту видаляють за допомогою каналізаційної мережі, з неканалізованої
ній – вивозять асенізаційним транспортом, а всі тверді відходи вивозять
транспортом для санітарної очистки. Таким чином, при всіх системах вда
ня відходів у всіх населених пунктах тверді відходи вивозять, тобто при
змінюють вивізну систему санітарної очистки. ”
У сучасних населених пунктах за наявності каналізації усі рідкі відходи сплавляють. Після знешкодження вони потрапляють головним чином поверхневі водойми. При вивізній системі рідкі та тверді відходи знешкоджують переважно у ґрунті. Тому питання гігієнічних вимог при збиранні, видаленні, знешкодженні та утилізації рідких та, частково, дрібних твердих відходів при сплавній системі (каналізації) розглянуті у розділі, присвяченому санітарній охороні водойм. Такі ж питання в умовах вивізної системи висвітлено у розділі, присвяченому санітарній охороні ґрунту.
Санітарне очищення населених місць. Для усунення епідеміологічної та санітарної небезпеки твердих відходів застосовують комплекс науково обґрунтованих заходів – санітарне очищення населених місць. Під санітарним очищенням населених місць розуміють комплекс планувальних, організаційних, санітарно-технічних та господарських заходів щодо збирання, тимчасового зберігання, вивезення (транспортування), знешкодження та утилізації твердих та рідких відходів, що утворюються в населених місцях, з метою збереження здоров’я населення та загального благоустрою. Очищення населених місць має здійснюватися відповідно до проекту “Генеральної схеми очищення”. Проект розробляє проектна організація, погоджує з органами державної санітарно-епідеміологічної служби. Стверджують його місцеві органи виконавчої.
Санітарне очищення населеного пункту має бути плановим і не залежати від окремих осіб або установ. Крім того, вона має бути регулярною. Відходи вивозять у теплий період року щодня, а холодний — 1 раз на 1—3 сут. Максимальний термін зберігання відходів на території житлових і громадських будівель, в яких вони утворюються, обумовлений розвитком процесів гниття і циклом розвитку мух, оскільки саме відходи, що гниють, залучають.
406
ЗАХОДИ З САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ ҐРУНТУ
самок мух для відкладання яєць і є сприятливим середовищем їхнього розвитку.
Санітарне очищення має бути комунальним: її організація покладена на місцеві органи виконавчої влади. За збирання, тимчасове зберігання та видалення твердих побутових відходів відповідають органи комунального господарства (комбінати комунальних підприємств або трести), за дотримання порядку при цьому органи міліції. Санітарно-епідеміологічна служба здійснює переважно попереджувальний нагляд за першими етапами очищення, проводячи експертизу проектів генеральної схеми санітарного очищення населених місць. Санітарний лікар не повинен постійно стежити за порядком збору, тимчасового зберігання та своєчасного вивезення відходів. У разі підвищення рівня інфекційної захворюваності населення санітарний лікар повинен звернутися з пропозиціями до органів влади щодо покращення санітарного стану населеного пункту, попередньо ознайомившись з організацією збору, зберігання та вивезення відходів, щоб мати у своєму розпорядженні об’єктивний фактичний матеріал. Крім того, лікар з комунальної гігієни, вивчаючи вплив санітарного стану ґрунту на здоров’я населення, має оцінити організацію збирання, зберігання та вивезення відходів у населеному пункті загалом.
У більшості країн світу прийнято планово-регулярну систему очищення від твердих побутових відходів. Суть її полягає в тому, що організація, яка відповідає за очищення, регулярно, згідно із затвердженим графіком, у строки, визначені санітарними вимогами, вивозить спеціальним автотранспортом відходи з територій житлових та громадських будівель. Проведення планово-регулярного очищення потребує великої підготовчої роботи та паспортизації об’єктів.
Очищення населених місць від твердих побутових відходів передбачає 3 етапи: збирання та тимчасове зберігання твердих побутових відходів; вивіз; знешкодження та утилізацію. Залежно від організації двох перших етапів розрізняють дві системи планово-регулярного очищення: планово-подвірну та планово-поквартирну. При планово-подвірній системі тверді побутові відходи збирають у спеціальні сміттєзбірники, розташовані на обладнаних майданчиках на території домоволодінь, а потім спеціальним автотранспортом за графіком (1 раз на 1—3 діб) вивозять у місця їх знешкодження та утилізації. Така система вимагає відведення на території житлових та громадських будівель майданчиків для тимчасового зберігання відходів, їх відповідного обладнання, достатньої кількості сміттєзбірників, утримання їх у належному стані. При порушенні герметичності сміттєзбірників, відсутності в них кришок, несвоєчасному вивезенні відходів, недбалому прибиранні майданчиків забруднюються атмосферне повітря та грунт навколо майданчиків, у сміттєзбірники потрапляють атмосферні опади, підвищуючи вологість відходів. Іноді усунення цих недоліків обладнують павільйони.