Захворювання твердих тканин зуба

Захворювання твердих тканин зуба – патологічний процес, що супроводжується демінералізацією та руйнуванням емалі, дентину, цементу. При карієсі пацієнти скаржаться на гіперестезію. На відміну від пульпіту, мимовільного болю немає, підвищена чутливість проходить відразу після усунення причинного фактора. При некаріозних ураженнях розвивається локальна чи дифузна деструкція тканин. З метою діагностики захворювань твердих тканин зуба проводять збирання скарг, фізикальний огляд, рентгенографію, ЕОД. Лікування захворювань твердих тканин зуба спрямоване на ремінералізацію емалі та дентину, відновлення анатомічної форми та втрачених функцій зубів.

Захворювання твердих тканин зуба – порушення структури емалі, дентину, цементу каріозного чи некаріозного походження. На сьогоднішній день поширеність карієсу досягає найвищих цифр. За даними статистики, у 90% людей під час профілактичного огляду виявляють приховані каріозні порожнини. Найчастіше ураження виявляють на зубах верхньої щелепи (за винятком молярів). Найчастіше зустрічається фіссуральний і апроксимальний карієс, рідше – пришийковий, циркулярний. Вкрай рідко діагностують каріозні ураження вестибулярної або оральної поверхні. Серед усіх захворювань твердих тканин зуба у дитячому віці виявляють переважно карієс та такі вроджені некаріозні патології, як гіпоплазія, флюороз, спадкові аномалії розвитку. Якщо у молодих людей частота діагностування клиноподібних дефектів та гіперестезії зубів становить не більше 5%, то з віком спостерігається явний приріст набутих некаріозних захворювань твердих тканин зуба, до 60 років підвищену стирання та клиноподібні дефекти виявляють у кожного другого пацієнта.

Каріозні захворювання твердих тканин зуба виникають при незадовільному рівні гігієни. Наліт, що накопичується в пришийковій ділянці та в інтерпроксимальних проміжках, містить велику кількість мікроорганізмів, під впливом яких відбувається вимивання мінеральних речовин з емалі та дентину з подальшим розплавленням органічного матриксу. Вагома роль розвитку каріозних захворювань твердих тканин зуба відводиться якісному і кількісному складу слини. При гіпосалівації порушуються процеси природного очищення зубів, унаслідок чого ймовірність каріозного процесу суттєво зростає. До загальних факторів, що сприяють виникненню каріозних захворювань твердих тканин зуба, відносять неправильне харчування (надмірне вживання рафінованих вуглеводів), дефіцит мікро-і макроелементів, патології ендокринної системи, проживання в місцевості з низьким рівнем фтору в питній воді.

Природжені некаріозні захворювання твердих тканин зуба виявляються за порушення фолікулярного розвитку. Перенесені вагітною жінкою інфекційні захворювання, хвороби органів шлунково-кишкового тракту – все це може призвести до прорізування у дитини зубів із ознаками гіпоплазії. Флюорозні поразки бувають як вродженими, а й набутими. Виникають під час вступу до організму підвищеної кількості іонів фтору. Спадкові захворювання твердих тканин зуба розвиваються внаслідок зміни структури генів, що кодують формування емалі та дентину. Виконання горизонтальних рухів під час чищення може призвести до появи клиноподібних дефектів. Ерозія та некроз емалі з’являються при гіперфункції щитовидної залози. Кислотний некроз також може стати наслідком нейрогенних захворювань, інтоксикації організму. Артикуляційне перевантаження окремої групи зубів при дефектах зубного ряду призводить до підвищеного стирання ріжучих країв. Ознаки патологічної стирання нерідко виявляють при зниженому вмісті крові паратгормона.

Усього розрізняють дві групи захворювань твердих тканин зуба:

1. Каріозні поразки. Основна причина – вплив на тканини зуба кислотоутворювальних та протеолітичних мікроорганізмів.

2. Некаріозні дефекти. До цієї категорії відносять уроджені та набуті ураження, що розвиваються на тлі загальносоматичної патології, внаслідок професійних шкідливостей, при оклюзійному перевантаженні зубів.

На початковій стадії захворювань твердих тканин зуба каріозного походження виявляють ділянку демінералізації емалі у вигляді матової або пігментованої плями. При зондуванні на ділянці ураження емаль гладка. Скарги відсутні. Тільки після фарбування зони демінералізації пацієнти вказують на появу точкової пігментації, яку неможливо видалити за допомогою звичайного чищення. Дефект емалі формується при поверхневому карієсі. Поразка в межах плащового та припульпарного дентину виявляють при середньому та глибокому карієсі відповідно. При глибокій каріозній порожнині високі ризики перфорації пульпової камери та розвитку пульпіту. Дефект, заповнений детритом, з підритими м’якими стінками та дном свідчить про гостру течію каріозних захворювань твердих тканин зуба. У цьому випадку пацієнти скаржаться на короткочасну чутливість при вживанні солодких продуктів холодних напоїв. Після усунення провокуючого фактора болючість зникає. Пігментовані щільні стінки каріозної порожнини виявляють при хронізації захворювань твердих тканин зуба, скарги гіперестезію виникають рідко.

При гіпоплазії – вродженому захворюванні твердих тканин зуба – з щічної сторони фронтальної групи зубів і на пагорбах молярів з’являються плями білого або жовтого кольору. Під час огляду емаль гладка. При флюорозі на поверхні зубів виникають світло-жовті чи коричневі крапки, штрихи, плями. Також флюорозні ураження можуть супроводжуватись деструкцією емалі. При спадкових захворюваннях твердих тканин зуба відбувається раннє прогресуюче руйнування емалі та дентину. Клиноподібний дефект являє собою ділянку в пришийковій зоні клиноподібної форми з основою, зверненою до ясна. Емаль щільна, блискуча. При ерозії – набутому некаріозному захворюванні твердих тканин зуба – на щічних поверхнях різців утворюються дефекти овальної форми. Характерною ознакою кислотного некрозу є темні плями, у центральній частині яких під час зондування вдається виявити розм’якшені тканини.

Діагностика захворювань твердих тканин зуба зводиться до аналізу скарг, даних, одержаних у ході фізикального огляду, результатів додаткових методів дослідження. При каріозному ураженні емаль шорстка, визначається втрата блиску. У пацієнтів із середнім карієсом при зондуванні дна порожнини болю не виникає. Препарування емалево-дентинного кордону болісне. При глибокому каріозному ураженні спостерігається рівномірна болючість по всьому дну. При нанесенні метиленового синього демінералізована зона фарбується. При неускладнених каріозних захворюваннях твердих тканин зуба на рентгенограмі періапікальні зміни відсутні. Значення ЕОД у межах від 2-12 мкА, що підтверджує вітальність пульпи.

При некаріозних захворюваннях твердих тканин зуба емаль гладка, щільна, втрати блиску немає. При нанесенні метиленового синього некаріозні поразки не забарвлюються. ЕОД у межах норми, зниження показників можливе при спадкових патологіях, набутому дисколориті. У пацієнтів з некаріозними захворюваннями твердих тканин зуба (за винятком недосконалого дентиногенезу) патологічні періапікальні зміни відсутні. Каріозні захворювання твердих тканин зуба диференціюють із пульпітом, періодонтитом, а також з некаріозними ураженнями. Пацієнта обстежує стоматолог-терапевт.

На початковій стадії захворювань твердих тканин зуба каріозного походження показана ремінералізуюча терапія. Якщо ділянки ураження меловидного кольору, після нанесення аплікацій кальцій- та фторовмісних препаратів можлива регресія патологічного процесу. Пігментовані плями підлягають сошліфування з подальшим відновленням зуба склоіономерними або композитними матеріалами. При середньому та глибокому карієсі проводять препарування порожнини. Для видалення некротично змінених розм’якшених тканин лікар-стоматолог використовує екскаватор або мікромотор. З метою антисептичної обробки стоматології застосовують розчини на підставі хлоргексидину біглюконату. При глибокому каріозному ураженні на дно відпрепарованої порожнини ставлять лікувальну та ізолюючу прокладки. Коронкову частину зуба відновлюють за допомогою світлотвердільних композиційних матеріалів.

Ремінералізуюча терапія показана також пацієнтам із некаріозними захворюваннями твердих тканин зуба. Флюорозні плями зішліфовують, після чого проводять прямий або непрямий вініринг. Всередину призначають кальцієвмісні препарати. Основним методом лікування спадкових захворювань є протезування. Вибір заходів, спрямованих на усунення клиноподібних дефектів залежить від симптоматики. За відсутності скарг дефект не усувають. У разі гіперестезії цілісність пришийкової ділянки відновлюють шляхом реставрування. Прогноз при захворюваннях твердих тканин зуба є сприятливим. При своєчасному зверненні пацієнтів до клініки, кваліфікованого лікування вдається усунути гіперестезію, естетичний дефект, запобігти розвитку ускладнень.