Закрита ринолалія

Закрита ринолалія – це мовна патологія, що поєднує дефектну звуковимовлення та гіпоназальне забарвлення голосу. Виявляється спотвореним звучанням носових приголосних (вимовляються як ротові), голосних, порушенням голосу на кшталт закритої ринофонії. Для встановлення причин мовного порушення необхідний огляд ЛОР-органів. Структура дефекту уточнюється під час логопедичної діагностики. Для усунення закритої ринолалії необхідно спочатку відновити прохідність носової порожнини, потім приступати до корекції звуковимови та назального відтінку голосу.

Закрита ринолалія – ​​порушення вимовної сторони мови при зниженому резонансі носа. В основі поділу риноналії на закриту та відкриту лежить співвідношення функціонування носової та ротової порожнини під час акту фонації. При закритій формі порожнина носа виявляється непрохідною для повітряного потоку, тому носові фонеми позбавляються своєрідного звучання. Оскільки до закритої ринолалії може призводити ціла група різнорідних факторів, судити про її поширеність у популяції досить складно.

Закрита ринолалия то, можливо обумовлена ​​двома групами этиофакторов: наявністю патологічних змін у порожнини носа чи функціональними розладами носоглоточного затвора. Найчастіше у ролі безпосередніх причин виступають захворювання носоглотки та неврогенні дисфункції:

• Атрезія Хоан. Вроджене парціальне зарощення хоанальних отворів сполучною або кістковою тканиною спричиняє цілий комплекс порушень розвитку, у т. ч. закриту ринолалію. Отримана двостороння облітерація хоан частіше пов’язана з травмами носа, опіками слизової оболонки, інфекційними процесами (сифілісом, дифтерією).
• Риніти. Хронічні інфекційні, вазомоторні та алергічні риніти, риносинусити призводять до набряку слизової носа, гіпертрофії задніх кінців нижніх носових раковин. Це супроводжується спотворенням тембру на кшталт гіпоназальності.
• Аденоїди та новоутворення. Порушувати прохідність носоглотки для повітряного струменя можуть аденоїдні розрощення, фіброми, поліпи носа. Грануляції та рубці порожнини носа також можуть бути причинно закритою ринолалією.
• Викривлення носової перегородки. Деформація перегородки ускладнює дихання через ніс, у деяких випадках воно стає неможливим. Крім цього, наслідком викривлення носової перегородки стають рецидивні запалення та поліпозні зміни слизової оболонки, що ще більше порушує прохідність носових ходів.
• Невротичні розлади. Є причиною функціональної ринолалії. Прохідність назальної порожнини є вільною, але при фонації м’яке небо піднімається і закриває прохід у ніс. Зустрічається в осіб із неврозами. Іноді закрита ринолалія виникає внаслідок імітації назального мовлення оточуючих.

Механізм закритої ринолалії складається з двох складових: гіпоназального тембру голосу та спотвореного звучання фонем. В нормі при виголошенні носових звуків носоглотковий затвор відкритий, м’яке небо опущене і знаходиться в стані провисання, звукові хвилі отримують тембральне забарвлення носа.

Якщо прохід у носову порожнину виявляється закритим (внаслідок набряку, пухлиноподібних утворень, зрощень, гіперфункції м’якого піднебіння та ін.), спостерігається зменшення фізіологічного носового резонування. При цьому змінюються артикуляційні та акустичні ознаки голосних, носових приголосних фонем.

В основі поділу закритої риноналії на форми лежить етіологічний принцип – наявність анатомічного дефекту або піднебінно-глоткової дисфункції. З урахуванням цих ознак у сучасній логопедії виділяють:

• Функціональну закриту ринолалію. Прохідність назальної порожнини не порушена. Відзначається гіперфункція м’якого піднебіння.
• Органічну закриту ринолалію. Порушено проходження повітря через порожнину носа та носове дихання. Органічна ринолалія ділиться на передню (патологічні процеси локалізуються у передніх відділах носа) та задню (пов’язана із захворюваннями носоглотки).

Змішана ринолалия поєднує у собі непрохідність носових ходів (закрита форма) і піднебінно-глоточную недостатність (відкрита форма). Прикладом може бути одночасна наявність у пацієнта гіпертрофії носоглоткової мигдалини та парезу м’якого піднебіння.

Характерною зовнішньою ознакою хворих з даною формою риноалії є постійно відкритий рот через неможливість носового дихання. Пацієнти скаржаться на закладеність носа, безперервне відсмаркування назального слизу, зміна нюху та смакових відчуттів. Відзначаються часті носоглоткові інфекції, хропіння уві сні, можливе зниження слуху.

При закритій ринолалії носові фонеми [М-М′], [Н-Н′] набувають ротового забарвлення і чуються як спотворені [Б-Б′] і [Д-Д′] відповідно. Голосні звуки вимовляються приглушено. Голос звучить неприродно, стисло. Загалом розбірливість мови не порушена, але вона стає монотонною, неінтонованою, неприємною на слух.

Захворювання, що викликають закриту ринолалію, негативно впливають на здоров’я та якість життя. На тлі постійних запальних процесів у носоглотці (риніту, аденоїдиту) розвиваються захворювання вуха – євстахіїт, середній отит, які у свою чергу можуть викликати прогресуючу приглухуватість. Стійке зниження слуху ще більше посилює мовні порушення та ускладнює їх корекцію.

Хронічна закладеність носа нерідко ускладнюється нічними зупинками дихання – апное, через що виникають неврологічні порушення: хронічна втома, головний біль, дратівливість. Діти знижується шкільна успішність, можлива затримка психічного розвитку. Гіпоназальний тембр голосу погано сприймається слухачами, погіршує сприйняття мовного повідомлення.

За наявності закритої ринолалії насамперед слід думати про наявну патологію ЛОР-органів. В рамках діагностичного пошуку проводиться обстеження пацієнта оториноларингологом, логопедом. За винятком захворювань носоглотки може знадобитися консультація невролога, психотерапевта. Етапи діагностики:

• Обстеження ЛОР-органів. Для виявлення патологічних процесів у ділянці носових ходів та хоан проводиться риноендоскопія. При плануванні хірургічного посібника виконується рентгенографія кісток носа та носоглотки, КТ придаткових пазух.
• Психоневрологічна діагностика Обстеження хворих з невротичними розладами здійснюється за допомогою спеціальних опитувальників, проективних методик та тестів. Важливо виключити захворювання центральної нервової системи органічної природи, для чого може призначатися ЕЕГ, дослідження очного дна, МРТ головного мозку.
• Логопедичне обстеження. Діагностика мовлення при закритій ринолалії проводиться за традиційною схемою. Встановлюються варіанти порушення звуковимови, дефекти фонематичного слуху. Для виявлення гіпоназального відтінку голосу використовуються спеціальні вправи: Вимовлення звуків [М] і [Н] з відкритими та закритими ніздрями (резонанс не змінюється), повторення пар слів з носовими та ротовими фонемами (їхнє звучання не відрізняється).

Медична допомога

Першочерговим завданням при закритій органічній ринолалії є усунення причин, що ускладнюють прохідність порожнини носа. У більшості випадків для цього потрібне оперативне втручання: поліпотомія при назальних поліпах, септопластика при викривленні носової перегородки, аденотомія під час розростання глоткової мигдалики, вазотомія при гіпертрофії носових раковин.

У терапії хронічних ринітів використовуються інстиляції лікарських засобів, іригація носової порожнини, ендоназальні ін’єкції, фізіопроцедури (тубус-кварц, УВЧ). Це дозволяє зменшити набряк та запалення слизових. Після відновлення носового дихання гіпоназалізація, як правило, зникає. Однак за збереження зміненого резонування і дефектного вимови необхідні логопедичні заняття.

Пацієнтам із неврозами можуть бути призначені седативні препарати, транквілізатори, антидепресанти. Ефективними є методи психотерапії, аутотренінги, оволодіння методами релаксації. Корисні нейроседативний масаж, заняття йогою, водолікування.

Логопедична допомога

Спеціальні корекційні заняття потрібні особам із функціональною закритою риноалією, а також пацієнтам, у яких після курсу медичних процедур зберігається патологічний гіпоназальний відтінок голосу. На підготовчому етапі проводиться диференціація видиху через ніс та рот, використовується дихальна гімнастика.

Дитину чи дорослого вчать розрізняти на слух ротові та носові фонеми, акцентуючи увагу на участі у фонації різних резонаторів. Відпрацьовуються ізольовані носові звуки, потім склади і слова з ними. Застосовуються артикуляційні, голосові та фонопедичні вправи. При дефектній артикуляції здійснюється звукопостановка та автоматизація фонем.

В основному закрита ринолалія добре коригується після усунення етіологічних факторів. Однак рецидиви основної патології знову можуть спричинити появу закритого носового (гіпоназального) призвуку. Профілактика закритої ринофонії та ринолалії полягає у своєчасному усуненні причин голосомовного розладу. Пацієнтам із хронічною ЛОР-патологією потрібне динамічне спостереження отоларинголога. Особам з неврозами рекомендується дотримуватися режиму праці та відпочинку, уникати стресів, приділяти час прогулянкам, фізкультурі та медитації.