Залізна гіперплазія ендометрію

Залізна гіперплазія ендометрію – надмірне розростання залізистої тканини ендометрію, що характеризується його потовщенням та збільшенням обсягу. Залізна гіперплазія ендометрію проявляється рясні менструації, дисфункціональні ановуляторні кровотечі, анемія, безпліддя. Для визначення гіперпластичної трансформації ендометрію проводиться УЗД, гістероскопія, Ехо-ГСГ, біопсія ендометрію, гормональні дослідження. Лікування залізистої гіперплазії ендометрію включає вишкрібання порожнини матки, гормонотерапію, при необхідності – резекцію або абляцію ендометрію.

В основі залізистої гіперплазії ендометрію лежать надмірно активні проліферативні процеси у залізистій тканині матки. Основною небезпекою гіперпластичних змін ендометрію є можливість їх прогресування та злоякісної трансформації. Тому важливість діагностики та лікування залізистої гіперплазії ендометрію диктується актуальністю збереження репродуктивного потенціалу жінки та профілактики раку ендометрію. Діагноз залізистої гіперплазії можна поставити лише за результатами гістологічного дослідження зразків ендометрію.

Гіперпластична трансформація ендометрію може виникати у жінок будь-якого віку за наявності факторів ризику, але найчастіше зустрічається у перехідні періоди, пов’язані з гормональними змінами в організмі (у підлітків та пацієнток пременопаузального віку).

Фоновими генітальними процесами, що супроводжують розвиток залізистої гіперплазії ендометрію, є міома матки, синдром полікістозних яєчників, ендометріоз, ендометрити. Розвитку залізистої гіперплазії ендометрію нерідко передують гінекологічні операції, діагностичні вишкрібання ендометрію, аборти. Факторами ризику гіперпластичних процесів матки є відсутність в анамнезі у жінки пологів, відмова від використання гормональної контрацепції, штучне переривання вагітності, пізня менопауза.

До екстрагенітальних супутніх захворювань відносяться цукровий діабет, мастопатія, гіпертонія, ожиріння, захворювання щитовидної залози, печінки та надниркових залоз. Провідним моментом виникнення залізистої гіперплазії ендометрію є гіперестрогенія або тривалий вплив естрогенів при зниженні стримувального впливу прогестерону.

За гістологічним варіантом виділяють кілька видів гіперплазії ендометрію: залізисту, залізисто-кістозну, атипічну (аденоматоз) та осередкову (поліпи ендометрію). Залізна гіперплазія ендометрію характеризується зникненням поділу ендометрію на функціональний та базальний шари. Кордон між міометрієм і ендометрієм виражена чітко, відзначається збільшена кількість залоз, але їхнє розташування нерівномірне, а форма неоднакова. При залізисто-кістозній формі гіперплазії частина залоз набуває кістозно-зміненого вигляду.

Для аденоматозу (атипової гіперплазії) властиві структурна перебудова та більш інтенсивна проліферація елементів порівняно із залізистою гіперплазією ендометрію, поліморфізм ядер, зменшення числа стромальних елементів. При локальній гіперплазії відзначається розростання залізистого та покривного епітелію разом з тканинами, що підлягають утворенню ендометріальних поліпів (залізистих, фіброзних, залізисто-фіброзних).

Найбільшу онконастороженість у гінекології викликають атипова та поліпозна гіперплазія, які розцінюються як передраковий стан. Загроза переходу аденоматозу до раку ендометрію становить близько 10%. Залізиста та залізисто-кістозна гіперплазія ендометрію менш схильні до озлоякісності. Така ймовірність зростає при їх рецидивному перебігу після вишкрібання ендометрію та неадекватності гормонотерапії.

Характерним симптомом залізистої гіперплазії ендометрію є розлад менструальної функції, що виражається патологічними матковими кровотечами. Серед форм менструальної дисфункції зустрічаються менорагії (циклічні кровотечі, що перевищують звичайні місячні за крововтратою та тривалістю) та метрорагії (ациклічні кровотечі різної тривалості та рясності).

Кровотечі при залізистій гіперплазії ендометрію виникають після незначної затримки менструації чи міжменструальний період. Для ювенільних кровотеч, що виникають при залізистій гіперплазії ендометрію у підлітків, характерний проривний характер із виділенням згустків. Тривалі та рясні кровотечі з часом сприяють розвитку анемії, слабкості, нездужання, запаморочення. Ановуляторний цикл, що відзначається при залізистій гіперплазії ендометрію, супроводжується безплідністю.

Оскільки прояви залізистої гіперплазії ендометрію не є специфічними лише для даної патології, питання повноцінної та точної діагностики набувають особливої ​​важливості. При вивченні анамнезу гінеколог розпитує про спадковість, особливості перебігу менструального циклу, стан дітородної функції, використовувані методи контрацепції, перенесені загальні та гінекологічні захворювання.

Крім загального гінекологічного огляду, діагностика залізистої гіперплазії ендометрію включає трансвагінальне УЗД, у процесі якого визначається товщина ендометрію, наявність поліпозних розростань. За допомогою УЗД-скринінгу виявляється контингент жінок, які потребують гістологічного підтвердження діагнозу залізистої гіперплазії ендометрію за допомогою проведення аспіраційної біопсії ендометрію або роздільного діагностичного вишкрібання.

Діагностичне вишкрібання виконується напередодні очікуваної менструації або відразу після її початку під контролем гістероскопії. Гістероскопія забезпечує проведення адекватного кюретажу та повне видалення патологічно зміненого ендометрію. Зіскрібки ендометрію піддаються гістологічному дослідженню, що дозволяє визначити тип гіперплазії та встановити морфологічний діагноз. При залізистій гіперплазії ендометрію інформативність діагностичної гістероскопії становить 94,5%, тоді як трансвагінального УЗД – 68,6%.

При залізистій гіперплазії ендометрію у пацієнтки досліджуються рівень прогестерону та естрогенів, за необхідності – гормони надниркових залоз та щитовидної залози. Допоміжну діагностичну роль грають гістерографія чи радіоізотопне сканування. Диференціальну діагностику при кровотечах, викликаних залізистою гіперплазією ендометрію, проводять із позаматковою вагітністю, трофобластичною хворобою, поліпами або ерозією шийки матки, раком тіла матки, міомою матки.

Процедура роздільного діагностичного вишкрібання порожнини матки служить першим етапом лікування залізистої гіперплазії ендометрію. Надалі з урахуванням результатів гістології підбирається схема гормонотерапії, спрямовану придушення подальшої проліферації ендометрію та усунення гормонального дисбалансу.

При залізистій формі гіперплазії ендометрію можуть призначатися КЗК (Ярина, Жанін, Регулон), гестагени (Утрожестан, Дюфастон) на 3-6 місяців. З успіхом у лікуванні залізистої гіперплазії ендометрію застосовується гестагеновмісна внутрішньоматкова система «Мірена», що надає місцеве лікувальне вплив на ендометрій. Використання агоністів гонадотропін рилізинг-гормону (аГнРГ) ефективно у жінок старше 35 років та перименопаузального періоду. Дані препарати викликають тимчасовий оборотний стан штучного клімаксу та аменореї.

Паралельно з гормональним лікуванням проводиться вітамінотерапія, корекція анемії, голкорефлексотерапія, фізіотерапія (електрофорез). Контрольне УЗД у процесі терапії виконується через три та шість місяців лікування; повторна біопсія ендометрію – після закінчення курсу. З метою стимуляції овуляторного циклу надалі застосовуються стимулятори овуляції.

У разі рецидиву залізистої гіперплазії ендометрію на тлі гормонотерапії у пацієнток, зацікавлених у дітородженні, можуть виконуватися абляція або резекція ендометрію за допомогою лазерних та електрохірургічних методик під гістероскопічним контролем. При залізистій гіперплазії ендометрії, ускладненій ендометріозом, міомою матки, а також у період клімаксу методом вибору може бути видалення матки: надвохвилинна ампутація, гістеректомія або пангістеректомія.

Після завершення курсу лікування залізистої гіперплазії ендометрію особливу значущість набуває питання попередження її рецидиву та раку ендометрію. З цією метою рекомендується регулярні огляди гінеколога, консультація гінеколога-ендокринолога та підбір контрацепції, професійна підготовка та ведення вагітності у пацієнток. Від самої жінки, своєчасності її звернення до фахівця та виконання приписів лікаря, значною мірою залежить прогноз залізистої гіперплазії ендометрію.