Заноза

Заноза – Це стороннє тіло, що впровадилося під шкіру людини. Наявність уламка скла, металу, дерева в епідермісі або дермі супроводжується почуттям поколювання при натисканні. Упродовж кількох годин розвивається локальне запалення, яке може перейти у нагноєння. Для уточнення розташування скляної або металевої скалки, стану навколишніх уламків анатомічних структур може знадобитися проведення УЗД м’яких тканин, рентгенографії, МРТ-діагностики. Поверхневі скалки легко видаляються голкою, пінцетом. Глибоко розташоване стороннє тіло, уламки скла видалити з тканин під силу тільки дерматологу або хірургу.

У дерматології скалки є поширеним явищем серед пацієнтів різного віку. Найчастіше уражаються пальці рук, долоні; на другому місці – п’яти, склепіння стопи. Більшість сторонніх тіл не проникає глибше епідермісу, не створює проблем здоров’ю. Уваги вимагають уламки, які зачіпають дерму. Ці фрагменти можуть стати джерелом гнійної інфекції, яка активно поширюється в тканинах, що призводить до розвитку ускладнень. У побуті більшість випадків підшкірного застосування скал припадає на теплу пору року, коли зростає активність людей поза домом, починається дачний садово-городній сезон. У виробничій сфері залежно від сезонності немає, тут має значення недотримання техніки безпеки.

Сприятливим фактором є виконання робіт, пов’язаних з обробкою деревини, металів, вирощуванням та збиранням рослин. Недбале проведення окремих операцій, робота без захисних рукавичок, одягу та взуття легко призводить до проникнення сторонніх тіл під шкіру. Залежно від умов отримання пошкоджень виділяють такі причини утворення скал:

• Побутові. Сюди відносяться всі випадки скал у дітей та дорослих, отриманих у домашніх умовах. У дітей це наслідок витівок, повзання по дерев’яній підлозі або поверхнях, забруднених гострими фрагментами, що легко проникають в епідерміс. Діти першого року життя можуть занести долоні, стопи, шкіру передпліч, коліна. У дорослих скалка – частий супутник ремонтних робіт, ряду повсякденних справ.
• Виробничі. Найбільший ризик отримання скал мають представники таких професій як столяри, теслярі, шліфувальники, склодуви, фрезерувальники, слюсарі. Вони страждають як руки, а й обличчя, оскільки під час роботи зі верстатами невеликі сторонні тіла можуть розлітатися у різні боки зі значною швидкістю. У цих професіях першочергового значення набуває використання захисних окулярів, рукавичок, масок, комбінезонів.
• Сільськогосподарські. Квітникари, овочівники, працівники польових бригад перебувають у найбільш уразливому положенні. Це з тим, що органічні фрагменти з частинками грунту, потрапивши під шкіру, частіше за інших викликають бурхливу місцеву запальну реакцію, створюють підвищений ризик розвитку правця. Постійний контакт із землею підвищує ризик інфікування ранок, що залишилися після видалення скал.

Найбільш значущою причиною ускладненого перебігу скал є легковажне ставлення багатьох людей до цієї проблеми. Небезпека в момент застосування скалки становить тимчасове зниження імунітету внаслідок застуди, перевтоми, перегріву або переохолодження; стійке ослаблення захисних сил організму у пацієнтів із цукровим діабетом, хронічним порушенням кровообігу, хронічним алкоголізмом та іншою тяжкою патологією. Поряд із повсюдно поширеними стафіло- і стрептококами, в ранку можуть потрапити синьогнійна паличка та інші високопатогенні мікроорганізми. Свою негативну роль може відіграти і відсутність щеплення від правця.

Пошкодження тканин, що стосується дерми, викликає набряк внаслідок підвищення проникності капілярів і виходу рідини в міжтканинний простір. Стороннє тіло провокує розвиток реактивного запалення. Присутність у ранці бактерій призводить до нагноєння. Якщо імунна система не може обмежити запалення, то бактерії починають поширюватися у тканинах із формуванням флегмони. Тривале перебування осколка в тканинах закінчується утворенням запальної гранульоми. Це невелике шишкоподібне ущільнення під шкірою, яке болить при натисканні та поступово збільшується в розмірах. В основі розвитку гранульоми лежить розростання сполучної тканини, яка відмежовує сторонній матеріал, формує навколо нього капсулу.

Непрозоре стороннє тіло добре видно під шкірою, яке кінчик іноді виступає над поверхнею епідермісу. Болі не характерні. Відчутно поколювання при натисканні на область пошкодження. Виняток становить піднігтьова скалка: невеликий сторонній фрагмент провокує інтенсивні болі, які посилюються при торканні нігтьової фаланги. Якщо своєчасно не обробити місце ушкодження, розвивається запальний процес, який значно змінює клінічну картину. Формується ділянка гнійного запалення. При розтині гнійника з рідким вмістом зазвичай виходить і сторонній фрагмент. Якщо ж запалення поширюється на оточуючі тканини, можуть з’явитися болю, виражений набряк всієї анатомічної області. Одним із проявів набряку пальця стає тугорухливість міжфалангових суглобів.

Особливістю будови тканин пальців є наявність численних сполучнотканинних перемичок. Внаслідок цього гній часто не може прорватися назовні і йде вглиб тканин із формуванням панариція. На кистях, стопах та інших ділянках тіла розлите запалення призводить до флегмони. Гранулема на руці викликає постійний дискомфорт при виконанні дрібних рухів, може періодично травмуватися, якщо височить над рівнем шкіри. Одним з найбільш грізних ускладнень скалки є правець, який розвивається при попаданні в ранку клостридій тетані у нещеплених осіб. За сучасного розвитку медицини летальність від правця, за різними даними, становить від 17 до 25%. Найбільше випадків розвитку правця спостерігається у сільській місцевості.

Постановка правильного діагнозу не викликає складнощів. Винятки становлять випадки, коли стороннє тіло прозоре чи занурилося глибоко у тканини, є ознаки неврологічних порушень чи хірургічної патології. У команді з дерматологом можуть працювати лікарі з інших спеціальностей: рентгенолог, невролог, хірург, травматолог. Для діагностики застосовуються:

• Візуальний огляд. Дозволяє визначити матеріал стороннього тіла, розміри та глибину його залягання, наявність ознак запалення. Даних огляду, як правило, буває достатньо для того, щоб підібрати найбільш вдалий спосіб видалення скалки. Пальпація місця ушкодження проводиться з метою виявлення набряку, локальної хворобливості та поколювання, визначення стану навколишніх тканин.
• Інструментальні методи дослідження. З огляду на клінічну картину може призначатися проведення УЗД, рентгенологічного дослідження, КТ або МРТ м’яких тканин. Це необхідно для візуалізації прозорих сторонніх тіл та уточнення їх розташування, контролю стану розташованих поруч суглобів та інших анатомічних структур.

Видалення внутрішньошкірних та підшкірних сторонніх тіл поводиться як удома, так і в умовах лікувального закладу. З дрібними ушкодженнями пацієнти звертаються до травмпункту, де виконується обробка ушкодженої області, застосовуються необхідні заходи профілактики ускладнень. За наявності ознак ускладнень пацієнт прямує до хірурга. Лікувальна тактика включає:

• Спостереження. Дрібні фрагменти, розташовані у верхніх шарах шкіри, можна не діставати. Вони відторгнуться разом з епітелієм, що злущується, протягом декількох днів. Додаткова дія нестерильної голкою призводить до появи невеликих інфікованих ранок, шкоди від яких буває більше, ніж від поверхнево розташованої скалки.
• Видалення голкою чи пінцетом. Глибоко розташовану скалку необхідно видалити. Якщо її кінчик стирчить назовні, його досить захопити пінцетом і витягнути. Якщо ж фрагмент пішов углиб, то попередньо необхідно стерильною голкою розірвати епідерміс над скалкою, а саму скалку видалити пінцетом. Замість голки можна використовувати щипчики для кутикули, якими зрізається шар відмерлого епітелію над стороннім тілом.
• Видалення в умовах травмпункту. Не завжди скалку вдається витягнути без сторонньої допомоги. У цьому випадку можна звернутися до травмпункту. З собою необхідно взяти карту щеплень, щоб медпрацівник знав, чи потрібно проводити екстрену вакцинацію проти правця.
• Лікування ускладнень. Активний запальний процес у місці ушкодження потребує проведення додаткового лікування. Призначаються антибіотики, протизапальні препарати, фізіотерапевтичне лікування. За відсутності ефекту від консервативної терапії проводиться хірургічне розтин гнійника, під час якого створюються умови для відтоку гною та швидкого загоєння тканин.

Прогноз сприятливий за умови грамотного видалення скал та обробки ранок, своєчасної вакцинації. Профілактика полягає у використанні засобів захисту для найбільш схильних до пошкоджень ділянок тіла (захисних рукавичок для рук, відповідного взуття, окулярів або масок для обличчя). Запобігти розвитку ускладнень дозволяє своєчасне звернення за медичною допомогою, виконання призначень лікаря, створення спокою для пошкодженої кінцівки. Особливо важливо це для пацієнтів з імунодефіцитом, тяжкою патологією серцево-судинної системи, внутрішніх органів.