Запалення соску

Запалення соска – це інфекційний процес бактеріальної, грибкової чи вірусної природи, що виникає у сфері сосково-ареолярного комплексу. Основні ознаки: біль та ущільнення в соску, гіперемія шкіри навколососкової області, появ рідких виділень (гнійних, сукровичних чи кров’янистих) із молочних залоз. Діагноз встановлюється на підставі скарг, даних фізикального огляду, лабораторних та інструментальних методів (дуктографія, УЗД та рентгенографія молочних залоз). Лікування консервативне з призначенням антибіотиків та обробкою вогнища запалення протизапальними мазями.

Запалення соска (теліт) рідко протікає ізольовано, зазвичай поєднується з ареолітом (запаленням ареоли) або маститом. Статистичні дані про поширеність патології невідомі. Теліт частіше спостерігається у жінок, які годують грудьми, проте не виключається його розвиток у чоловіків, новонароджених та нелактуючих жінок. Як правило, інфекція соска приєднується вдруге, і натомість інший патології грудних залоз, гормональних чи імунних порушень. Виникнення запального процесу можливе в одному або обох сосках. Актуальність проблеми в мамології пов’язана з тим, що за телитом може ховатися онкологічне захворювання рак Педжета.

Захворювання викликає патогенна мікрофлора, яка проникає у структури соска через дефект епітелію або зі струмом крові із хронічних вогнищ інфекції в організмі. Найчастіше сосок інфікується золотистим стафілококом та стрептококом агалактію, рідше – вірусом герпесу, грибами роду Кандіда та іншими збудниками. До факторів, що активізують розмноження патогенних мікроорганізмів, належать:

• Лактостаз. Застій молока провокує розмноження умовно-патогенних бактерій, що спричиняє запалення у молочних ходах. Бактерії протоками проникають у сосок і зумовлюють розвиток запалення. Лактостазу сприяють плоскі або втягнуті соски, за наявності яких виникають труднощі з годуванням грудьми, та її неповноцінне спорожнення.
• Тріщини соска. Часто діагностуються у жінок у післяпологовому періоді та у пацієнтів з підвищеною сухістю шкіри. Виразка тріщин призводить до приєднання вторинної інфекції та запалення соска.
• Екзема соска, алергічний дерматит. Супроводжуються папульозним (при дерматиті) або везикульозно-еритематозним (при екземі) висипом та інтенсивним свербінням. Розчісування висипань викликає утворення саден, мокнучих ерозій, які інфікуються та запалюються.
• Внутрішньопротокова патологія. При розвитку внутрішньопротокової папіломи або розширенні молочних ходів із соска з’являються виділення різного характеру (зі слизом або прожилками крові). Виділення є живильним середовищем для бактерій, що активізує їх розмноження.
• Травма молочної залози. Травмування грудей супроводжується формуванням гематоми та подальшим її нагноєнням із проникненням інфекції в тканини соска. Також запаленню соска сприяють його мікротравми (укуси комах, подряпини).

У жінок до розвитку хвороби привертають доброякісні пухлини грудей, гіпотиреоз, наявність запальних вогнищ в організмі, ослаблений імунітет (перенесені інфекційні захворювання, переохолодження, стреси). У чоловіків теліт та ареоліт нерідко супроводжують гінекомастію, появі якої сприяють гормональні порушення, прийом анаболічних препаратів, ожиріння та цукровий діабет.

Впровадження патогенної мікрофлори в сосок може відбуватися двома шляхами: через пошкоджений епітелій – екзогенно та з осередків хронічної інфекції – ендогенно. Мікроорганізми проникають у міжклітинні щілини, лімфатичні судини і далі поширюються зі струмом лімфи в глибинні тканини: гладком’язові шари, молочні протоки, сальні і потові залози. У відповідь поширення збудників організм реагує місцевими і загальними симптомами. Місцева реакція полягає у зміні кровообігу в соску: спочатку виникає артеріальна гіперемія, пізніше розвивається венозний стаз, що веде до утворення набряку та тромбів, виникнення болю, місцевому підвищенню температури, появі сукровичних або гнійних виділень із соска. Утворення секрету зумовлене ексудацією рідини в міжклітинний простір епітелію молочних ходів за рахунок підвищення проникності судинної стінки. Загальна реакція організму проявляється симптомами інтоксикації та залежить від вірулентності збудників, концентрації виділених ними токсинів та продуктів розпаду тканин, вираженості імунітету.

Інтенсивність клінічних проявів захворювання може змінюватись в залежності від етіологічного фактора, порога больової чутливості та імунітету. Пальпація молочної залози дозволяє визначити нагрубання соска або ущільнення в ареолі, болючість сосково-ареолярної області, набряклість залози. Шкіра над вогнищем запалення гіперемована, із м’язових проток виділяється сукровичний, кров’яний або гнійний секрет. Болі при телите можуть бути постійними або виникати тільки при стисканні соска. Секрет із соска також може виділятися безперервно або лише при його стисканні. Лактуючі жінки відчувають біль у процесі годування дитини, надмірну чутливість та печіння соска. При герпетичній природі захворювання, крім перелічених ознак, на ареолі виникають везикули з прозорим вмістом та інтенсивний свербіж.

Синдром інтоксикації включає підвищення температури до фебрильних цифр, збільшення пахвових, підключичних і шийних лімфовузлів, стомлюваність, слабкість і нездужання, втрату апетиту та інші ознаки. При ареоліті запальний процес розвивається в залозах Монтгомері, що проявляється набряклістю одного або декількох горбків, їх болісністю та виділенням коричневого або безбарвного секрету.

Несвоєчасне звернення до лікаря веде до виникнення ускладнень. Інфекційний процес може поширитись углиб молочної залози, що викликає мастит, флегмону, у занедбаних випадках – гангрену грудей. При грибковій природі телита немовля може інфікуватися кандидами з розвитком молочниці ротової порожнини. При тривалому виділенні секрету із соска, постійному подразненні шкіри не виключено виникнення злоякісного процесу. Гнійне запалення ареолярно-соскової області закінчується формуванням грубих рубців, деформацією соска та деяких випадках всієї молочної залози.

Діагностика запалення соска не становить складнощів і включає збір скарг пацієнта, вивчення анамнезу (зв’язок із грудним вигодовуванням, наявність ендокринної патології, захворювань та травм молочних залоз у минулому та в даний час), огляд, пальпацію грудей та регіонарних лімфовузлів. Для уточнення діагнозу проводяться лабораторні та інструментальні методи обстеження:

• Аналіз крові. У клінічному аналізі крові визначаються ознаки запалення (лейкоцитоз із нейтрофільним зрушенням, збільшення ШОЕ). Біохімічний аналіз підтверджує наявні порушення обміну речовин та запалення (підвищення ферментів печінки, зниження загального білка, підвищення цукру, поява С-реактивного білка).
• Дослідження гормонів та онкомаркерів. З метою виявлення ендокринної патології призначається аналіз крові на гормони щитовидної залози, надниркових залоз, статеві гормони, пролактин. У разі підозри на рак молочної залози досліджується кров на онкомаркери (СА 15-3, СА 27-29).
• Дослідження виділень із соска. При бакпосеве секрету на живильні середовища ідентифікується збудник та визначається його чутливість до антибіотиків. Вивчення цитограм дозволяє виключити онкологічний процес.
• Дуктографія. Передбачає дослідження молочних ходів за допомогою введення розмаїття у їх просвіт. Допомагає виявити новоутворення (внутрішньопротокову папілому) або розширення ходів (ектазію молочних проток).
• УЗД молочних залоз, мамографія. Дозволяють оцінити поширеність запального процесу і діагностувати мастит, що починається. Взаємодоповнюють один одного за винятком доброякісних та злоякісних утворень молочних залоз.

З метою виявлення патології, що сприяє виникненню телиту, запрошуються суміжні спеціалісти: ендокринолог, дерматолог. Запалення соска слід диференціювати з карциномою Педжету.

У неускладнених випадках захворювання проводиться місцева консервативна терапія. Сосок та ареола обробляються антибактеріальними мазями, у разі кандидозної природи запалення – протигрибковими мазями, а при герпетичній інфекції – противірусними. Виражені симптоми інтоксикації та гнійний процес свідчать про приєднання бактеріальної інфекції та вимагають перорального прийому антибіотиків широкого спектру дії (пеніциліни, цефалоспорини, тетрацикліни).

Лактуючим жінкам при формуванні гнійних вогнищ у сосково-ареолярній зоні та появі гною в молоці годування груддю забороняється, але необхідне регулярне зціджування. Для полегшення болю допускається докладання до запального вогнища холодного компресу, який не тільки знімає болючі відчуття, але й зменшує ознаки запалення (набряк, гіперемію), і прийом НПЗЗ. При формуванні абсцесу виконується його розтин та дренування. На етапі загоєння призначаються мазі, що прискорюють регенерацію тканин.

При ліквідації етіологічних чинників, що викликають запалення соска, прогноз є сприятливим. Профілактика захворювання при грудному вигодовуванні полягає у дотриманні правил догляду за молочними залозами, попередженні тріщин сосків, правильному прикладанні дитини до грудей. Загальна профілактика включає регулярне обстеження у мамолога та усунення захворювань, що протікають зі стертою клінічною картиною (внутрішньопротокова папілома, ектазія молочних ходів), виключення контактів з алергенами, корекцію ендокринних розладів, здорове харчування, відмова від шкідливих звичок.