Затримка еякуляції

Затримка еякуляції – Порушення статевої функції у чоловіків, що характеризується труднощами в настанні сім’явипорскування. При затриманій еякуляції чоловік має достатнє сексуальне збудження і має повноцінну ерекцію, проте стимуляція статевого члена не призводить до бажаного викиду насіннєвої рідини протягом тривалого часу з моменту початку статевого акту. Затримка еякуляції супроводжується труднощами у досягненні оргазму, фізичною та психологічною незадоволеністю партнерів. Для з’ясування причин затримки еякуляції чоловікові може бути потрібна консультація андролога, сексолога, психотерапевта, невролога, ендокринолога; проведення УЗД статевого члена та органів мошонки, аналізів на статеві інфекції та гормони. Алгоритм лікування затримки еякуляції залежить від причин порушення та може включати медикаментозну терапію, психотерапію, фізіотерапію.

Затримка еякуляції – несвідоме пригнічення рефлексу сім’явипорскування, що супроводжується пізнім викидом насіннєвої рідини або повною відсутністю еякуляції у чоловіка, незважаючи на бажання та прагнення статевих партнерів прискорити цей момент. Серед інших форм порушення еякуляції (передчасного сім’явипорскування, ретроградної еякуляції, хворобливої ​​еякуляції) затримка сім’явипорскування та анеякуляція зустрічаються набагато рідше. За статистикою, затримкою еякуляції страждають 1-2 чоловіки з 1000. Затримку еякуляції як сексуальну дисфункцію слід відрізняти від свідомого, контрольованого гальмування сім’явипорскування, що практикується деякими чоловіками. Зважаючи на багатофакторність проблеми порушення еякуляції її вирішення може перебувати в площині сексології, психотерапії, андрології та урології, неврології, ендокринології.

До затримки еякуляції можуть призводити причини психологічного та органічного характеру. У багатьох випадках має місце поєднання кількох факторів, що потребує обстеження чоловіка у різних спеціалістів.

Органічною основою затримки еякуляції можуть бути вроджені вади та травми органів мошонки та статевого члена, статеві інфекції, простатит, уретрит, аденома простати, стриктури уретри, перенесені операції на передміхуровій залозі (аденомектомія, трансуретральна резекція простати). Крім захворювань чоловічих статевих органів, затримка еякуляції може бути пов’язана з неврологічними проблемами (інсультом, діабетичною нейропатією, хворобою Паркінсона, захворюваннями спинного мозку) та гормональними порушеннями (гіпотиреозом, гіпогонадизмом та ін.). Пошкодження нервів, як фактор порушення сім’явипорскування, трапляється після хірургічних втручань на черевній порожнині та тазових органах: проктосигмоїдектомії, тотальної цистектомії, резекції аневризми черевної аорти, ретроперитонеальної та парааортальної лімфаден.

Фактором, що гальмує еякуляцію, може бути диспропорція в будові статевих органів сексуальних партнерів (малий статевий член у чоловіка, занадто широка піхва у жінки), що супроводжується зниженням механічної стимуляції пеніса при фрикціях.

Психологічні фактори, що викликають затримку еякуляції, можуть включати депресію, емоційні стреси, проблеми міжособистісних відносин між статевими партнерами, різноманітні сексуальні травми, комплекси та обмеження, недостатню сексуальну привабливість партнерки. В окремих випадках затримка еякуляції при звичайному статевому акті відзначається у осіб, які страждають на девіантні сексуальні нахили (гомосексуальні, садистські, мазохістські та ін). Затримкою еякуляції можуть страждати чоловіки, які мають «аутосексуальну» орієнтацію, тобто відчувають більше задоволення від мастурбації, ніж традиційного статевого акту.

Слід враховувати, що затримка еякуляції може бути побічною дією деяких видів лікарських препаратів, які приймають чоловік (антидепресантів, антипсихотичних, гіпотензивних, сечогінних), а також алкоголю та наркотичних засобів. Крім названих патофізіологічних та психогенних факторів, на час настання еякуляції впливає безліч інших причин – вік чоловіка, його сексуальний досвід, частота та регулярність статевих контактів, стосунки з партнеркою та ін. чоловіки і носить тимчасовий, минущий характер.

Класифікація затримки еякуляції

Залежно від ступеня порушення розрізняють затримку еякуляції та анеякуляцію – її крайню форму, при якій сім’явипорскування не настає протягом такого тривалого періоду, що статеві партнери вимушено припиняють статевий акт та подальшу сексуальну стимуляцію. Крім абсолютної нездатності досягти еякуляції, виділяють також відносну анеякуляцію, що характеризується відсутністю сім’явипорскування під час статевого акту, але його досягненням при петтингу, мастурбації та ін.

Затримка еякуляції може бути первинною (що супроводжує чоловіка з моменту початку статевого життя) та вторинною, набутою (що виникає після певного періоду нормального сексуального життя). Залежно від причин і частоти повторення розрізняють постійну (що не залежить від обстановки і повторюється регулярно) і ситуаційну затримку еякуляції (що виникає іноді за певних умов).

Основною об’єктивною ознакою затримки еякуляції є подовження статевого акту всупереч бажанню партнерів та прагненню наблизити момент сім’явипорскування та оргазму у чоловіка. При цьому 75% чоловіків, які страждають на неможливість інтравагінальної еякуляції, можуть прискорити або досягти сім’явипорскування за допомогою мастурбації, а 50% – за допомогою інших видів стимуляції за участю партнерки, але поза статевим актом. Нормативні критерії тривалості статевого акту дуже умовні та варіабельні. Тим не менш, затримкою сім’явипорскування прийнято вважати відсутність еякуляції протягом більш ніж 20-30 хвилин після початку статевого акту, якщо це викликає фізичний та психологічний дискомфорт у статевих партнерів.

На початку сексуальних відносин затримка еякуляції може сприйматися партнеркою як бажаний момент, оскільки збільшення тривалості статевого акту дозволяє їй зазнати кількох оргазмів. Тим часом, подальше усвідомлення того факту, що чоловік не може завершити статеві зносини, змінює позитивну реакцію на негативну, оскільки партнерка починає відчувати себе сексуально непривабливою та небажаною в очах партнера. Якщо пара прагне зачаття дитини, затримка еякуляції і анеякуляція може стати приводом для серйозних конфліктів і навіть розриву відносин.

Чоловік, який страждає на затримку еякуляції, часто схильний бачити причину своїх проблем у конкретній жінці, а не в собі самому, що посилює взаємні закиди та претензії. У результаті обох партнерів формується неприязне ставлення, як до статевого акту, і друг до друга.

Головним завданням діагностики є виявлення причин затримки еякуляції. Для цього при порушенні сім’явипорскування чоловікові необхідно звернутися до уролога, андролога або андролога-сексолога. Після з’ясування анамнезу та огляду зовнішніх статевих органів фахівець визначиться із призначенням аналізів, діагностичних досліджень та додаткових консультацій.

Для виявлення органічних причин затримки еякуляції необхідно проведення ректального дослідження, УЗД статевого члена та органів мошонки, передміхурової залози. З метою виключення ЗПСШ проводиться дослідження секрету простати, уретрального мазка методом ПЛР та бакпосіву. В рамках оцінки гормонального статусу показано дослідження андрогенного профілю (загального та вільного тестостерону, ДСПС). За наявності даних, що вказують на супутню патологію, чоловік, який страждає на затримку еякуляції, повинен бути проконсультований вузькими фахівцями – неврологом, ендокринологом, кардіологом та ін. За відсутності органічних та психологічних причин, необхідне психосексуальне обстеження пацієнта.

Підхід до лікування затримки еякуляції завжди індивідуальний залежить від виявлених порушень. Він може включати медикаментозну терапію основного захворювання, психотерапію, фізіотерапію, лікування алкогольної чи наркотичної залежності. При затримці еякуляції, спричиненої прийомом медикаментів, проводиться корекція дозування препаратів або їх заміна.

Якщо затримка еякуляції викликана психогенними причинами, найімовірніше, пацієнту знадобиться допомога психотерапевта чи сексопатолога. Для усунення міжособистісних проблем до процесу лікування необхідне залучення партнерки. Для фармакотерапії затриманої еякуляції використовуються дофамінергічні (амантадин), антисеротонінергічні (ципрогептадин) препарати, блокатори кальцієвих каналів (йохімбін) та ін. , йодобромні) , висхідний душ. Для корекції нейроендокринної регуляції сім’явипорскування застосовуються методи фізіотерапії: транскраніальна електростимуляція, електросон, гальванізація комірної та трусикової зони, ендоназальний електрофорез, ректальна електростимуляція, СМТ, ультразвукова терапія.

Успішність лікування затримки еякуляції багато в чому залежить від готовності обох партнерів співпрацювати з фахівцями та набути гармонії сексуальних відносин.