Затримка статевого розвитку

Недорозвинення або відсутність вторинних статевих ознак у 13-14 років та відсутність менструації у 15-16 років слід розглядати як затримку статевого розвитку.
Частота ЗПР, за даними різних авторів, є різною. Згідно з дослідженнями Є. Н. Богданової (20), ЗПР у популяції становить 05-08%. У структурі гінекологічної захворюваності у підлітків частота ЗПР коливається від 14 до 33%.
На особливу увагу заслуговують форми ЗПР без соматичних аномалій і симптомів вірилізації, бо, як показує клінічний досвід, саме цьому контингенту дівчат зазвичай пропонують
265
Глава 3. Патологія репродуктивної системи у період її становлення
почекати з обстеженням та лікуванням до 18-20 років, що нерідко призводить до запізнілої діагностики причин ЗПР, які потребують корекції під час дозрівання.
У всьому світі проблемі ЗПР надається велике значення, що послужило основою виділення цієї патології в окрему нозологічну форму (№ 2590) 29-ю Всесвітньою асоціацією охорони здоров’я в 1980 р.
Розрізняють дві форми ЗПР — центральну та яєчникову залежно від первинної ланки у патогенезі захворювання. При центральному генезі ЗПР яєчникова недостатність виникає вдруге через недостатню гонадотропну стимуляцію. При первинному ураженні гонад спостерігається підвищена секреція гонадотропних гормонів, спричинена відсутністю гальмівного впливу статевих гормонів на гіпоталамо-гіпофізарну ділянку. Це дало підставу центральні та яєчникові форми розглядати як гіпо- та гіпергонадотропні форми ЗПР.