Злоякісні пухлини ротової порожнини

Злоякісні пухлини ротової порожнини – новоутворення, що походять з клітин епітеліальної та сполучної тканини, що виявляють схильність до інфільтративного зростання, метастазування. У онкохворих на слизовій оболонці виникає виразкове або папілярне ураження. Спостерігається болючість при прийомі їжі та під час розмови. Є іррадіація болю у вухо, скроня. Діагностика складається із збору скарг, клінічного огляду, рентгенографії, цитологічного дослідження. Ефективним методом лікування злоякісних пухлин ротової порожнини є комбінація променевої терапії з хірургічним видаленням новоутворення.

Злоякісні пухлини ротової порожнини – неопластичні процеси, що розвиваються з поверхневого епітелію, клітин сполучної тканини. У РФ серед усіх онкологічних захворювань злоякісні пухлини ротової порожнини діагностують у 3% пацієнтів, у США цей показник дорівнює 8%. В Індії новоутворення ротової порожнини виявляють у 52% онкохворих. Найчастіше зустрічаються пухлини язика. Друге місце за поширеністю займають поразки щічної області. Найрідше діагностують новоутворення язичка м’якого піднебіння і піднебінних дужок. Злоякісні пухлини ротової порожнини виявляють переважно у чоловіків після 50-60 років. Частота регіонарного метастазування сягає 50-70%. Віддалені метастази виявляють у 3% пацієнтів.

До місцевих причин, що викликають появу злоякісних пухлин ротової порожнини, в стоматології відносять механічні травми. У місці контакту слизової оболонки з гострими краями протеза, зруйнованими стінками зубів виникає виразкова поверхня. Тривале вплив дратівливих чинників призводить до озлокачества декубітальної виразки. Швидка трансформація клітин епітелію спостерігається у пацієнтів із низьким рівнем гігієни, а також за наявності шкідливих звичок. Агресивний вплив на слизову оболонку порожнини рота надає куріння наса та бетеля.

Розвиток злоякісних пухлин ротової порожнини викликають такі передракові захворювання, як еритроплазія Кейра, виразкова і веррукозна форми лейкоплакії, хвороба Боуена. Несприятливо позначається стані слизової оболонки ротової порожнини постійне вживання гарячих, пряних, гострих продуктів. Професійні шкідливості, надмірне УФ-випромінювання також можуть спровокувати переродження слизової оболонки, сприяючи появі злоякісних пухлин порожнини рота. Дефіцит ретинолу призводить до порушення процесів десквамації, унаслідок чого суттєво зростає ризик неопластичних процесів.

Епітеліальні злоякісні пухлини порожнини рота поділяють на дві основні категорії:

1. Рак in situ. Супроводжується трансформацією епітеліальних клітин, при цьому ознак залучення в неопластичний процес базальної мембрани відсутні. Інтраепітеліальний рак є найбільш сприятливою формою серед усіх злоякісних пухлин ротової порожнини, оскільки ракові клітини не поширюються за межі первинного вогнища.
2. Плоскоклітинний рак. До цієї групи відносять ороговіючий, неороговуючий плоскоклітинний рак і низькодиференційований неопластичний процес. У хворих порушується цілісність базальної мембрани, трансформації зазнають навколишні тканини.

У стоматології розрізняють три ступені малігнізації:

1. G1. Визначаються множинні епітеліальні перлини. Є незначний ядерний поліморфізм. Атипові мітози зустрічаються у поодиноких випадках. Міжклітинні зв’язки не порушені.
2. G2. Епітеліальні перлини виявляють рідко. Спостерігається ядерний поліморфізм. Визначають кілька фігур атипового поділу клітин. Міжклітинні зв’язки порушені.
3. G3. Виявляють поодинокі епітеліальні перлини. Виражено клітинний, ядерний поліморфізм. Спостерігається велика кількість атипових мітозів. Є гігантські багатоядерні клітини.

При злоякісних пухлинах порожнини рота виявляють виразки або папілярні розростання слизової оболонки. У латентному періоді скарги, як правило, відсутні. Згодом з’являється болючість при жуванні, під час розмови. Для злоякісних пухлин ротової порожнини характерна іррадіація болю у вухо, скроня. При ендофітному типі зростання новоутворення на слизовій оболонці виявляють виразку невеликих розмірів з вираженим інфільтратом біля основи. Папілярні злоякісні пухлини порожнини рота є розростання епітелію. У початковому періоді слизова оболонка над патологічно зміненими тканинами в кольорі не змінена, новоутворення чітко відмежовано від здорових тканин. Надалі пухлина проростає в суміжні ділянки, поверхня піддається виразки.

При раку язика найбільше часто діагностують ураження бічних поверхонь, кореня. Виражений больовий синдром. Інтенсивність болю зростає під час жування, ковтання. При огляді виявляють виразку неправильної форми із ущільненими краями, яка кровоточить навіть від незначного ушкодження. При пальпації біля основи виразкової поверхні виявляють щільний інфільтрат. При новоутвореннях дна ротової порожнини виникає відчуття стороннього тіла під язиком. Також виражений больовий синдром. Спостерігається гіперсалівація. Злоякісні пухлини ротової порожнини можуть поширюватися на суміжні ділянки, вражаючи мову, альвеолярний відросток, слинні залози, м’язову тканину. При раку слизової оболонки щоки виявляють виразкові або папілярні елементи ураження. Хворі вказують на болючість під час їди. При залученні до патологічного процесу жувальних м’язів порушується відкривання рота. Пухлини неба швидко покриваються виразками, що викликає виражену болючість. При екзофітні новоутворення з’являється відчуття стороннього тіла в горлі.

Постановка діагнозу злоякісні пухлини ротової порожнини базується на підставі скарг, даних анамнезу, результатів фізикального огляду та цитологічного дослідження. Під час клінічного обстеження лікар-стоматолог виявляє виразкову поверхню, що кровоточить, неправильної форми з щільним розлитим інфільтратом біля основи. Провести межу між ділянкою ураження та здоровими тканинами не вдається. При екзофітному типі росту пухлини в ротовій порожнині утворюється щільне новоутворення грибоподібної форми. Підлягають тканини інфільтровані. У пацієнтів із злоякісними пухлинами ротової порожнини регіонарні лімфовузли збільшені, ущільнені, безболісні.

Цитологічне дослідження зіскрібка, взятого з поверхні неопластичного утворення, проводять для визначення ступеня диференціювання метаплазованих тканин, а також з метою виявлення рівня мітотичної активності пухлини. До складу обов’язкового діагностичного мінімуму при злоякісних пухлинах порожнини рота входять рентгенографія щелеп, УЗД шийного відділу, рентген грудної клітки, аналіз крові. Диференціюють злоякісні пухлини ротової порожнини з передраковими захворюваннями, декубітальною виразкою, а також з туберкульозними, актиномікотичними та сифілітичними ураженнями. Обстеження проводить щелепно-лицьовий хірург та онколог.

Основними методами лікування злоякісних пухлин порожнини рота є променева терапія та хірургічне видалення новоутворення. Під час початкової стадії канцерогенезу досягти регресії пухлини вдається за допомогою дистанційного випромінювання та брахітерапії. Крім впливу на первинне вогнище ураження, променевої терапії піддається також зона регіонарного метастазування. Лікування злоякісних пухлин порожнини рота III-IV ступеня включає перед-і післяопераційну променеву терапію, хіміотерапію. Під час хірургічного втручання новоутворення видаляють разом із тканинами, що підлягають. При поширенні неопластичного процесу на кісткові тканини здійснюють крайову або сегментарну резекцію щелепи.

Якщо після впливу променевої терапії на зону регіонарного метастазування лімфовузли зменшились у розмірі, оперативне втручання не проводять. За відсутності позитивної динаміки показана шийна лімфаденектомія. За наявності метастазів, спаяних з кивальним м’язом, виконують операцію Крайля, яка полягає у видаленні лімфовузлів, клітковини, слинних залоз, кивального м’яза, внутрішньої яремної вени. Прогноз при злоякісних захворюваннях ротової порожнини залежить як від ступеня канцерогенезу, так і від вибору методу лікування. Виживання при пухлинах І ступеня – 80%, ІІ ступеня – 60%, у разі ІІІ ступеня – 35%. При злоякісних пухлинах ротової порожнини IV ступеня прогноз несприятливий. Регресії новоутворення вдається досягти лише в окремих клінічних випадках.