Зловживання фенілпропаноламіном

Зловживання фенілпропаноламіном (ФПА, на сленгу – «мулька») – залежність від психоактивної речовини, що виготовляється кустарним способом із препаратів для лікування простудних захворювань. При вживанні виникає підйом настрою та легкість у тілі. Препарат забезпечує наркотичні ефекти, подібні до ефектів ефедрону, але без метушливості та підвищеної активності. При регулярному прийомі виникає психічна та фізична залежність. Швидко викликає тяжкі неврологічні розлади. Можливий розвиток міокардіопатії, енцефалопатії та полінаркоманії.

Зловживання фенілпропаноламіном (на сленгу – «мулькою») – залежність від кустарно виготовленого препарату на основі протизастудних засобів. При прийомі психоактивної речовини виникають ефекти, подібні до ефектів ефедрону. Страждають переважно підлітки із неблагополучних сімей. Крім підлітків, ФПА іноді використовують героїнові наркомани (зазвичай – як замісний засіб за неможливості дістати героїн, рідше – одночасно з героїном).

Фенілпропаноламін є небезпечною наркотичною речовиною, що швидко руйнує життя та здоров’я наркоманів. Усього протягом кількох місяців у пацієнтів виникають прогресуючі неврологічні порушення, спричинені марганцевим отруєнням, що з використанням перманганату марганцю в процесі переробки ФПА. Тяжкі неврологічні розлади посилюються порушеннями пам’яті та інтелекту. Лікування залежності від фенілпропаноламіну здійснюється фахівцями у сфері наркології.

Фенілпропаноламін – альфа- та бета-адреноміметик, який донедавна входив до складу деяких протизастудних препаратів, ліків від кашлю та засобів від нежитю. В останні роки у зв’язку з широким розповсюдженням небезпечної наркоманії фенілпропаноламін у таких лікарських засобах замінили іншими сполуками аналогічної дії. Фенілпропаноламін внесено до списку 1 «Переліку наркотичних засобів». Є стимулятором центральної нервової системи, впливає на настрій, знижує апетит. У кустарних умовах виготовляється з перманганату марганцю. При цьому велика кількість марганцю залишається в готовому препараті і надалі потрапляє в організм пацієнтів.

Залежність від фенілпропаноламина найчастіше виявляється у підлітків із неблагополучних сімей. Ще на початок зловживання ФПА в більшості пацієнтів спостерігалися різні розлади поведінки. Багато хто в дитинстві неодноразово тікали з дому, деякі бродяжничали. У більшості сімей був відсутній контроль над дітьми, їх часто відпускали «в гості з ночівлею», «на дачу» і т. д. Підлітки, ще не досягнувши психологічної зрілості, мали повну свободу дій і велику кількість вільного часу, погано вчилися, часто пропускали школу, не відвідували гуртки та секції.

Вживання фенілпропаноламін зазвичай відбувається в групі, що складається з 4-10 осіб. Пацієнти поєднуються для спільного виготовлення та вживання ФПА. Наркотичні ефекти при прийомі «мульки» не включають різкого підвищення рухової активності і бажання діяти, тому пацієнти кілька годин залишаються в компанії, але зазвичай нікуди не ходять, дивляться телевізор, розмовляють і т. д. Весь день підлітки проводять у групі, а додому йдуть лише ночувати.

Психічна залежність виникає менше, ніж за місяць регулярного вживання фенілпропаноламіну. Наркотичні ефекти стають менш вираженими, зростає толерантність до препарату, збільшуються дози та кількість щоденних прийомів. Вже за 1,5-2 місяці формується фізична залежність. Неприємні постнаркотичні ефекти, потяг до препарату та абстинентний синдром спонукають пацієнтів до подальшого прийому фенілпропаноламіну.

Фенілпропаноламін вводять внутрішньовенно. Початкова доза становить 3-4 мл. Виділяють дві фази інтоксикації. Сп’яніння настає “на голці”, перша фаза (“прихід”) триває 5-7 хвилин. Хворі відчувають теплу хвилю та покращення настрою. Протягом часу прискорюється, свідомість звужується, але орієнтування у своїй особистості та місці перебування збережено. Спостерігаються порушення мови. Потреба рухатися відсутня, пацієнти лежать або сидять із заплющеними очима, повністю віддаючись своїм ілюзорним переживанням.

Друга фаза на початку вживання триває близько шести годин. Підлітки відчувають покращення настрою, приплив сил. Мислення активізується, суб’єктивно відчувається легкий та вільний перебіг думок. Потреба рухової активності невелика, тому хворі проводять час досить пасивно: переглядаючи телепередачі, слухаючи музику чи мляво спілкуючись між собою. При огляді пацієнтів, які перебувають у другій фазі інтоксикації, виявляється сухість губ, блідість шкірних покривів, тахікардія, підвищення артеріального тиску, бідність міміки, легкий напівптоз, відсутність або ослаблення реакції зіниць на світ та незначні порушення координації рухів.

При нормальній дозі на початкових стадіях сп’яніння перетворюється на тривалий сон (від 12 годин і більше). Після пробудження можливі варіанти. Трохи менше половини підлітків, які мали досвід вживання інших психоактивних речовин, почуваються як завжди. Трохи більше половини страждає від пригніченості, слабкості, млявості та тяжкості в голові. При збільшенні дози фенілпропаноламіну можливі тахікардія, аритмія та біль у грудях. При передозуванні існує ризик розвитку тяжкої аритмії з подальшою зупинкою серця.

Період нерегулярного вживання фенілпропаноламіну дуже короткий. Вже через 2-5 прийомів більшість хворих починає приймати ФПА регулярно, 2-3 рази на тиждень. Інші переходять від епізодичного вживання до регулярного протягом 1-2 місяців. Швидкість формування психічної залежності від фенілпропаноламіну певною мірою визначається попереднім досвідом прийому психоактивних речовин. Перехід з ефедрону здійснюється одномоментно, пацієнти відразу замінюють один препарат іншим через приємніші ефекти, період епізодичного прийому відсутній. Перехід з героїну, кетаміну або циклодолу здійснюється поступово протягом 1 місяця.

Після розвитку психічної залежності життя підлітків зосереджується навколо приготування та прийому наркотику. Вранці вони зустрічаються з іншими членами групи, закуповують таблетки, потім виготовляють фенілпропаноламін, приймають препарат і цілий день проводять у компанії, а додому повертаються лише переночувати. Вранці підлітків турбують постнаркотичні ефекти: слабкість, дисфорія, головний біль та відчуття тяжкості в голові у поєднанні з потягом до фенілпропаноламіну. Після вживання неприємні симптоми зникають, цикл повторюється.

Приблизно через місяць щоденного вживання фенілпропаноламіну змінюється. «Прихід» (найприємніша частина наркотичної ейфорії) коротшає в 3-4 рази, друга фаза скорочується до 1-2 годин. Це спричиняє збільшення дози та кількості щоденних прийомів. Пацієнти починають вживати фенілпропаноламін 2-3 рази на день, добова доза зростає до 15-20 мл. Фізична залежність виникає через 1,5-2 місяці постійного вживання. Кількість прийомів збільшується до 6-8 разів на день, добова доза сягає 50-80 мл.

Фаза сну зникає, пацієнтам доводиться приймати снодійні, щоби заснути. Якщо сон не настає, через 6-7 годин після вживання їх починають турбувати болі, що крутять, у попереку і суглобах нижніх кінцівок. Вже після 2-3 місяців щоденного вживання фенілпропаноламіну виникають неврологічні розлади. Першими ознаками ураження нервової системи стають сонливість, гіпергідроз, вегетативна лабільність, скутість та загальмованість рухів. Надалі неврологічні порушення швидко прогресують, розвивається паркінсонізм.

Перші ознаки абстинентного синдрому з’являються через 6-8 годин після останньої ін’єкції фенілпропаноламіну. Спочатку переважає вегетативна симптоматика: посилена салівація, гіпергідроз, сльозотеча. Зазначається прогресуюче зниження настрою. Виникає ломота в попереку, невизначені болі в суглобах та хребті. Тривалість больового синдрому становить 5-7 днів, його вираженість визначається тривалістю прийому фенілпропаноламіна та попередніми залежностями. Поява абстиненції поступово зникають протягом 2-3 тижнів.

Абстинентний синдром при зловживанні фенілпропаноламіном супроводжується посиленням неврологічних та психічних порушень, які нерідко стають визначальними у клінічній картині даного патологічного стану. Можливі пропульсії, багаторазове повторення рухів та фраз, вегетативна лабільність, рухова загальмованість, сльозотеча, гіперсалівація, ослаблення сухожильних рефлексів, виражене збіднення міміки та парез нижніх кінцівок.

Після усунення симптомів абстиненції неврологічні розлади стають менш яскравими, але зазвичай не зникають повністю. У пацієнтів, які страждають на залежність від фенілпропаноламіну, зберігається збіднення міміки, вегетативна лабільність, підвищення тонусу м’язів і посилене слиновиділення. Часто виявляються нерезко виражені порушення мови. У психічній сфері виявляється загальмованість, розлад пам’яті та інтелекту. Серед поширених порушень у соматичній сфері – токсичне ураження печінки та патологія серцево-судинної системи.

Хворих, які страждають на залежність від фенілпропаноламіну, госпіталізують до наркологічного стаціонару. Тактику лікування визначають індивідуально з урахуванням тяжкості та тривалості залежності, наявності неврологічних розладів та соматичних порушень, а також виразності психологічної, сімейної та соціальної дезадаптації пацієнтів. У всіх випадках проводять детоксикаційні, відновлювальні та загальнозміцнювальні лікувальні заходи.

Застосовують вітаміни, антидепресанти, ліпоєву та фолієву кислоту, рефлексотерапію, оксигенотерапію та лазерну терапію. Для виведення марганцю з організму використовують тетацин кальцію. При виражених неврологічних порушеннях призначають толперизон, пропранолол, фенібут, арпенал, скополамін, бенактизин та ноотропні препарати. Після виписки зі стаціонару пацієнти, які страждають на залежність від фенілпропаноламіну, перебувають під наглядом нарколога. Здійснюються заходи щодо психологічної, соціальної та трудової реабілітації.

Прогноз залежно від фенілпропаноламіну несприятливий. Бездоглядність, психологічні проблеми та проблеми виховання, а також низький рівень вольових якостей та мотивації більшості пацієнтів знижують ймовірність лікування від даного захворювання. Через тяжку неврологічну симптоматику багато хворих стають інвалідами. Часто спостерігаються розлади пам’яті та інтелекту. Через більш високу частоту щоденних ін’єкцій ризик зараження ВІЛ та гепатитом при зловживанні фенілпропаноламіном вищий, ніж при героїновій наркоманії.