Зловживання катиноном

Зловживання катиноном – залежність від катинону (норефедрину) або псевдометкатинону (псевдоефедрину), психоактивних речовин, виготовлених кустарним шляхом із протизастудних препаратів. Сп’яніння проявляється підйомом настрою, активністю та припливом сил, згодом ейфоричні ефекти стають менш вираженими. Відмінними рисами цієї наркоманії є швидкий розвиток залежності, прогресуюче збільшення дози та почастішання прийому, рання токсична енцефалопатія. Поразка мозку значною мірою обумовлено дією токсичних домішок. Прогноз несприятливий.

Зловживання катиноном – важка залежність із прогредієнтною течією. Спостерігається агресивна наркотизація, швидко виникає і посилюється неврологічна симптоматика. На момент першого звернення до нарколога багато хворих вже страждають на тяжкий паркінсоноподібний синдром. Високим є відсоток виходу на інвалідність. Залежність від катинону зазвичай розвивається у підлітків та юнаків. Пік поширеності припав на 90-ті роки минулого сторіччя. Після посилення контролю за лікарськими препаратами, з яких виготовляють катинон, кількість катинонових наркоманів скоротилася.

У природі катинон міститься в каті – чагарнику, що росте в деяких країнах Азії та Африки. У цих країнах листя ката використовують як м’який стимулятор. При жуванні листя виникає легка ейфорія, почуття розслаблення, балакучість та емоційна нестійкість. В Америці та Європі листя ката з’явилося в другій половині 20 століття, проте їх дія була настільки нестійкою і слабко вираженою, що психоактивний засіб не зацікавив ні наркоторговців, ні людей, схильних до вживання наркотиків.

Вперше катинон був отриманий штучним шляхом у лабораторних умовах у 1978 році, проте повідомлення про виготовлення цієї речовини з Колдакту та інших протизастудних препаратів, що містять ефедрин, з’явилися лише у 90-х роках минулого століття. Для виробництва катинону використовували лікарські засоби, що містять ефедрин та його аналоги. Катинон отримували кустарним шляхом, використовуючи перманганат калію та харчовий оцет. Вміст капсул лікарського препарату роздавлювали, змішували з водою, оцтом та марганцівкою.

Простота виготовлення, відносна доступність та низька вартість інгредієнтів залучали молодих людей, які не мають зв’язків, ні достатніх засобів для придбання дорогих наркотиків. Нерідко причиною початку вживання катинону ставав пошуковий наркотизм. Фахівці, які займаються дослідженням даної залежності, стверджують, що більшість пацієнтів, які страждають на катинонову залежність, до регулярного прийому катинону пробували нюхати клей, палити коноплі і т. д. Швидке поширення захворювання спричинило жорсткість контролю над поширенням препаратів, що містять ефедрин. Нині кількість залежних від катинону зменшилася.

Ефект виникає практично відразу після ін’єкції катинону. Пацієнт відчуває «удар у голову», що супроводжується тахікардією та поколюванням шкіри. Стимулом до повторного прийому катинону стає підйом настрою, приплив сил і жага до рухової активності, які пізніше змінюються балакучістю і відстороненим «мудруванням». Ейфорія триває не більше 3 годин, що дозволяє підліткам вживати катинон, не привертаючи уваги батьків своєю незвичайною поведінкою.

На виході зі стану сп’яніння виникає виражений дискомфорт, що супроводжується головним болем та різким зниженням настрою. Це спонукає пацієнтів до введення нової дози. Через тяжку залежність, що швидко розвивається, вживання катинону стає постійним, кількість ін’єкцій зростає від 2-3 до 6-8 разів на добу. Описано випадки 25 прийомів протягом доби. Спонтанні ремісії спостерігаються дуже рідко. Пацієнти практично не роблять самостійних спроб відмовитись від вживання наркотику.

Деякі дослідники вважають, що однією з причин розвитку тяжкої залежності парадоксальним чином стає слабкість наркотичної дії препарату. Відсутність вираженого тривалого «кайфу» та дискомфорт на виході зі стану сп’яніння стимулюють хворих приймати катинон тільки для першого «приходу» та усунення постнаркотичних ефектів. Через війну циклічне вживання швидко змінюється регулярним прийомом. Ще одним фактором є низький соціальний рівень більшості катинонових наркоманів, їхня початкова схильність до того, щоб не заглядати в майбутнє, а жити одним днем.

При постійному прийомі швидко розвивається токсична енцефалопатія, що супроводжується вираженими неврологічними порушеннями. Після ін’єкції катинону ці порушення тимчасово слабшають, що дозволяє пацієнтам вести відносно нормальне життя та зберігати свою хворобу потай від оточуючих. Це стає ще одним сильним стимулом для продовження вживання. На перший прийом до нарколога хворі нерідко потрапляють на стадії тяжких порушень з явним обмеженням працездатності.

Сп’яніння настає «на голці». Пацієнти відчувають раптовий приплив крові до голови, що супроводжується мурашками, поколюванням та ознобом. Виникає тахікардія. Поліпшується настрій, з’являється жага до активної діяльності. Хворим здається, що їхні думки пришвидшуються. У всіх пацієнтів спостерігається відсутність апетиту та сухість у роті. Часто відзначається збільшення сексуальної активності, почастішання сечовиділення та почервоніння шкіри. Можливе серцебиття, м’язова слабкість та головний біль. Після припинення дії наркотику з’являється слабкість, метеоризм, порушення сну та апетиту. Деяких хворих турбують серцебиття, порушення ерекції, парестезії та свербіж шкіри.

Основним ускладненням катинонової залежності є швидко прогресуюча токсична енцефалопатія. Вживання наркотичної речовини робить свій внесок у розвиток енцефалопатії, проте основною причиною посилення неврологічних порушень є марганцевокислий калій. Перші розлади виникають через 2-3 місяці регулярного вживання. На 3-4 місяці з’являються помітні порушення мови та ходи, що слабшають після чергової дози. Через 2 роки постійного прийому розвиваються тяжкі рухові розлади, більшість пацієнтів стають інвалідами.

Для марганцевої енцефалопатії характерні погіршення порушення координації рухів, пропульсія (мимовільне прискорення ходьби та утруднення при раптовій зупинці), відсутність спонтанної рухової активності, збіднення міміки, нечіткість вимови та зниження гучності голосу. Хворим важко змінювати положення тіла. Іноді виникає тремтіння пальців рук. Через дизартрію та бідну міміку пацієнти справляють враження неадекватних, однак у більшості випадків причиною перерахованих порушень є неврологічні розлади. Хворі зазвичай залишаються досить критичними до свого стану, адекватно реагують на запитання тощо.

Свідченням ін’єкційної наркоманії є сліди численних ін’єкцій (дороги). В області стегнових та пахвових вен у деяких пацієнтів виявляються характерні рубці («шахти»). Це допомагає диференціювати катинонову наркоманію від хвороби Паркінсона. На відміну від опійної наркоманії при катиноновій залежності відсутня болісний абстинентний синдром. При припиненні прийому препарату виникає загальний дискомфорт, стомлюваність, апатія, депресія та зниження апетиту. Неврологічні розлади стають більш вираженими.

Специфічних антидотів для лікування гострого катинонового отруєння немає. При передозуванні проводять стандартні детоксикаційні заходи. Здійснюють введення сольових розчинів та розчину глюкози, проводять симптоматичну терапію. Абстинентний синдром при залежності від катинону не супроводжується яскраво вираженими вегетативними та соматичними проявами, тому вживання препарату припиняють миттєво.

Лікування марганцевої енцефалопатії проводять за участю невролога. Терапію підбирають індивідуально з урахуванням вираженості симптоматики та загального стану хворого. Для виведення марганцю використовують тіосульфат натрію та унітіол. Застосовують леводопу, вітаміни групи В, вітамін Р і С, засоби для покращення мозкового кровообігу (ксантинолу нікотинат, циннаризин, вінпоцетин), ноотропні препарати (пірацетам, гамма-аміномасляна кислота). Хворих направляють на ЛФК та ​​фізіотерапію (УФО, сірководневі ванни). За показаннями призначають транквілізатори, снодійні, седативні та протисудомні препарати.

Прогноз при катиноновій залежності несприятливий. Неврологічні розлади зберігаються навіть після повного відміни препарату. Надалі можливе посилення неврологічної симптоматики. Спостерігається стійка втрата працездатності, багато хворих стають інвалідами І та ІІ групи. Віддалені ефекти катинону недостатньо вивчені, проте дослідники в галузі наркології та неврології говорять про можливе прогресуюче інтелектуальне зниження та розвиток органічної деменції.