Зловживання ЛСД

Зловживання ЛСД – це залежність від діетиламіду лізергінової кислоти, що викликає галюцинації та змінений стан свідомості. Є найвідомішим психоделічним наркотиком та одним із атрибутів контркультури. Вживання супроводжується вегетативними проявами, дереалізацією, деперсоналізацією, незвичайними тілесними відчуттями, яскравою та швидкою зміною протилежних емоцій, галюцинаціями та суб’єктивною зміною перебігу часу. При регулярному прийомі розвивається психічна залежність. Навіть через багато років після припинення вживання можуть виникати психози та короткочасні розлади сприйняття.

Зловживання ЛСД – регулярний прийом діетиламіду лізергінової кислоти. ЛСД є найвідомішим у світі психоделічним наркотиком, культовим атрибутом руху Нью-Ейдж, «кислотної» культури та культури хіпі. У Росії став популярним у 80-ті роки минулого століття. Страждають переважно підлітки та молоді люди. Фізичної залежності від ЛСД немає, при регулярному прийомі можливий розвиток психічної залежності. Препарат заборонено у більшості країн світу. У його виготовлення, зберігання, придбання, перевезення і переробка переслідуються за законом.

Постійне вживання спричиняє звуження кола інтересів, емоційні порушення, особистісні зміни та розмивання морально-етичних норм. Існують ускладнення, які можуть виникати навіть довгий час після припинення прийому. У 25% пацієнтів розвиваються хронічні психози, багато хворих періодично відчувають «флешбеки» – відстрочені галюцинації, не пов’язані з прийомом препарату. Навіть разовий прийом ЛСД може вплинути на психіку і світосприйняття. Лікування залежності від ЛСД здійснюють спеціалісти у сфері наркології.

ЛСД – синтетична речовина, одержувана з лізергінової кислоти, яку, у свою чергу, видобувають із ріжків. Вперше ЛСД було синтезовано 1938 року швейцарським хіміком Альбертом Хофманом. Він же першим випробував на собі психоделічну дію цієї речовини у 1943 році. Протягом деякого часу до ЛСД виявляли велику цікавість як вчені, і представники контркультури. Деякі психіатри проводили паралелі між шизофренічним психозом і гострим психозом при прийомі ЛСД і сподівалися зрозуміти природу шизофренії, досліджуючи дію препарату на добровольцях.

Найбільше ЛСД зацікавилися в Америці. У свій час цей препарат розглядали, як перспективні ліки для лікування алкоголізму, шизофренії, депресії та деяких інших захворювань. Однак швидке поширення ЛСД у молодіжному середовищі та масове захоплення американців, а трохи пізніше – і європейців прийомом психоделічних речовин призвели до того, що 1971 року препарат визнали забороненим у більшості країн світу згідно з конвенцією ООН «Про психотропні речовини». В даний час ЛСД в медицині не застосовується, хоча деякі американські та європейські вчені у своїх наукових публікаціях час від часу порушують питання можливості використання даної речовини в медичних цілях.

Механізм дії діетиламіду лізергінової кислоти на людський мозок поки що остаточно не з’ясований. Виявлено, що ЛСД, структура якого схожа на структуру серотоніну, взаємодіє майже з усіма видами адренорецепторів та дофамінових рецепторів, а також з усіма видами серотонінових рецепторів. При цьому рівень активації рецепторів сильно відрізняється залежно від їх типу та виду. Передбачається, що ЛСД найсильніше діє на два сегменти: ділянка кори головного мозку, що відповідає за сприйняття, свідомість і настрій, і на підкіркову область, яка обробляє сигнали від органів чуття і «налаштована» на розпізнавання нових, важливих та незвичайних відчуттів.

У підпільних лабораторіях ЛСД синтезують із лізергінової кислоти, виготовленої з ерготаміну татрату або ергометрину. При такому способі виробництва кінцевому продукті міститься велика кількість неактивних форм ЛСД та інших домішок. Багато виробників нехтують кінцевою обробкою препарату, тому на ринку часто зустрічається погано очищений засіб з високим вмістом баластових речовин. Заздалегідь оцінити кількість психоактивної речовини у певній дозі препарату неможливо.

ЛСД немає ні кольору, ні смаку, ні запаху. Його реалізують у вигляді пігулок, капсул, розчину або порошку, проте найпопулярнішим варіантом є марки – шматочки паперу, на які раніше наносили краплі розчину, а потім стали просочувати психоактивною речовиною, занурюючи папір у розчин. Аналогічний метод використовується при реалізації препарату в шматочках цукру (на шматочок наносять краплю ЛСД) або желатинових пластинках (пластинки занурюють у розчин). Наркотик зазвичай приймають внутрішньо. В окремих випадках ЛСД курять, змішуючи з тютюном, або вводять внутрішньовенно чи підшкірно. Ефекти при вживанні наркотику на сленгу називають “трипом”.

Для появи клінічно значимих ефектів досить 20-35 міліграм, проте у більшості випадків пацієнти вживають у кілька разів більше наркотику – від 50 до 300 міліграм. При пероральному прийомі ефекти виникають через 30-90 хвилин і зберігаються протягом 6-12 годин. Максимальна концентрація речовини у крові досягається через 3 години після вживання. У сечі ЛСД виявляється протягом 2-5 діб після останнього прийому. Дія препарату досить непередбачувана і залежить не тільки від дози, а й від очікувань, настрою та стану пацієнта, а також від актуальної ситуації та навколишнього оточення.

Стимулом для першого прийому ЛСД стає бажання випробувати незвичайні трансцендентні переживання, «розширити» свідомість тощо. буд. Препарат зазвичай використовують у компанії. Психічна залежність виникає після 5-8 вживань. Серед пацієнтів, які постійно зловживають ЛСД, превалюють наївні, довірливі, інфантильні молоді люди. Багато хто з них проживає в асоціальних та неповних сім’ях, сім’ях з відсутністю контролю та надто ліберальним вихованням або, навпаки, у сім’ях з несприятливими конфліктними відносинами. Такі підлітки нерідко страждають від відкидання та нехтування їхніми інтересами. Деякі пацієнти виховуються у дитячих будинках та інтернатах.

Безконтрольність, потреба якось компенсувати незадоволеність у реальному житті та жага незвичайних вражень роблять таких підлітків більш уразливими та провокують швидкий розвиток залежності. У частини пацієнтів, що вживають ЛСД час від часу і не відчувають такої гострої потреби «сховатися» від власних проблем, психічна залежність не виникає, що не виключає можливості розвитку віддалених ускладнень (хронічних психозів та флешбеків).

Залежні хворі починають активно шукати ЛСД, формують нові групи, об’єднані загальним потягом до наркотику. У звичайному стані пацієнти страждають від туги, апатії, млявості та байдужості. Погіршується пам’ять, сповільнюється мислення. Коло інтересів звужується, хворі перестають цікавитися роботою та навчанням. Через добу після прийому виникає депресія, яку пацієнти намагаються «зняти» ефедроном та седативними препаратами.

Сильна тяга утворюється на 4-5 добу після останнього вживання. Хворі знаходять нову дозу, потім цикл повторюється. Згодом емоційні порушення стають дедалі більше вираженими, до них приєднується деперсоналізація. Жахливі відчуття підштовхують пацієнтів до прийому інших препаратів. Приблизно через рік після початку регулярного вживання ЛСД більшість хворих переходить на алкоголь чи тяжкі наркотики.

Фізіологічні реакції прийому ЛСД непостійні. До цього часу вченим не вдалося знайти зв’язку між дозою, тривалістю прийому препарату та вираженістю соматичних та вегетативних проявів. Передбачається, що фізіологічні ефекти залежить від психологічних реакцій конкретного пацієнта. Можливі порушення серцевого ритму, пітливість, підвищення температури, порушення сну, м’язові спазми, нудота, блювання, розширення зіниць, посилення салівації, парестезії, посилення рефлексів та ознобу.

Зміни в психічній сфері включають порушення мислення, емоцій і сприйняття. Можуть спостерігатися будь-які види галюцинацій – зорові, тактильні, слухові. Змінюється сприйняття часу та відчуття схеми тіла. Різко підвищується сприйнятливість. Кольори здаються дуже насиченими, звуки – гучними та виразними, смакові відчуття – надзвичайно яскравими. Часто виникають синестезії – «змішення» відчуттів, при якому фарби звучать, звуки набувають кольору, а смак перетворюється на дотик.

Спостерігаються різкі та швидкі емоційні коливання. Протягом кількох секунд хворі переходять від паніки до ейфорії, від тривоги до умиротворення, стану екстазу до глибокої печалі. Іноді емоції змінюються так швидко, що з погляду хворого «нашаровуються» один на одного і існують одночасно. Можливе переважання як позитивних, і негативних емоцій. Багато хворих можуть частково контролювати емоційний ряд, заздалегідь налаштовуючись на позитивні враження, проте запобігти невдалим «трипам» не завжди вдається. Наростають явища деперсоналізації, пацієнтам може здаватися, що їх «Я» існує окремо від тіла, є частиною Всесвіту, гине та проходить через переродження тощо.

Поведінка хворих зумовлена ​​ступенем їх залучення до галюцинаторних переживань. При частковому збереженні критики можливе пасивне споглядання або мляві дії (наприклад, пацієнту здається, що він дуже пластичний і неймовірно красиво танцює, хоча насправді він мляво тупцює на місці). При втраті критики може спостерігатися неадекватна, іноді агресивна поведінка, прагнення завдати шкоди собі чи оточуючим. У ряді випадків розвиваються маніакально-параноїдні та галюцинаторно-параноїдні психози тривалістю кілька діб. Психози змінюються короткочасною ажитированной депресією.

Типовими ускладненнями зловживання ЛСД є хронічні психози та флешбеки, що з’являються через багато років після останнього прийому препарату. При хронічних психозах виникають психічні розлади, характерні стану наркотичного сп’яніння. Флешбеки (хронічні галюциногенні розлади сприйняття) включають фрагменти зорових галюцинацій і короткочасні розлади зорового сприйняття. Явлення хронічного психозу зазвичай зникають протягом 8-12 годин. Флешбеки можуть зберігатися протягом 1-2 діб.

Лікування залежності тривале, здійснюється у спеціалізованих реабілітаційних центрах. Ломка при припиненні прийому ЛСД відсутня, тому препарат скасовують одномоментно. Усунення психічної залежності здійснюється з використанням групової та індивідуальної психотерапії. Пацієнту допомагають змінити життєві пріоритети, знайти реальні цілі та інтереси. Хворим надають підтримку як наркологи, психологи і психотерапевти, а й люди, яким вже вдалося позбутися цієї залежності і повернутися до нормального життя.

При своєчасному комплексному лікуванні та достатній мотивації пацієнта прогноз щодо сприятливий. При епізодичному прийомі ЛСД зазвичай не викликає психічних порушень у здорових людей, але може виявляти та загострювати симптоматику вже існуючих психічних розладів. Разом з тим описані випадки, коли навіть одноразовий прийом препарату істотно впливав на особистість, світосприйняття та психіку пацієнтів. Регулярне тривале вживання ЛСД (від півроку та більше) провокує серйозні емоційні порушення та шизофреноподібні зміни психіки. При зловживанні ЛСД існує високий ризик початку прийому інших психоактивних речовин з недостатнім розвитком опійної наркоманії та інших небезпечних залежностей.