Зубний наліт

Зубний наліт – щільно прилеглі до коронки зуба або ясенного краю специфічні відкладення, що утворюються в ротовій порожнині з бактерій, слини, залишків їжі, тканинного детриту. Зубний наліт сприяє зміні кольору емалі, відчуттю шорсткості поверхні зубів, появі неприємного запаху з рота. Діагностика зубного нальоту включає консультацію стоматолога-гігієніста, візуальний огляд ротової порожнини після фарбування зубів спеціальними барвниками, оцінку гігієнічного індексу. Для видалення зубного нальоту вдаються до механічного чищення зубів за допомогою зубних щіток та паст, а також проведення процедури професійної гігієни порожнини рота.

Зубний наліт – клейкі нашарування на поверхні зубної емалі, основу яких складають скупчення мікроорганізмів та продуктів їх обміну. Зубний наліт утворюється на коронці зуба (особливо на контактних поверхнях, у фісурах, поглибленнях, ямках, пришийковій ділянці, міжзубних проміжках), а також вздовж і нижче ясенного краю. Зубний наліт у стоматології відноситься до немінералізованих зубних відкладень і може зустрічатися у будь-якому віці. Його поверхня покрита слизовою плівкою, тому зубний наліт не змивається слиною і водою, але може частково видалятися під час прийому їжі. Через кілька годин після повного видалення зубний наліт з’являється знову. При існуванні більше 1-3 діб (в середньому 48 год) зубний наліт дозріває і за рахунок величезної концентрації бактерій, що виділяють агресивні ферменти, речовини, що розчиняють кальцій, та ендотоксини, він набуває патогенного потенціалу.

Зубний наліт виникає в період спокою жувально-мовленнєвого апарату за відсутності або неналежної якості гігієнічного догляду за зубами та порожниною рота. На швидкість і ступінь утворення зубного нальоту впливають правильність і ретельність дотримання гігієни ротової порожнини, анатомічна будова зубів (в т. ч., наявність пломб, протезів, ортодонтичних апаратів і конструкцій), мікробна обсімененість ротової порожнини, рівень процесів самоочищення (кількість, в’язкість слини. , рН та захисні властивості ротової рідини), характер харчового раціону та інтенсивність жування, стан ШКТ, куріння.

Зубний наліт утворюється швидше під час сну, при недостатності акту жування, гіпосалівації, ксеростомії, при надмірному вживанні рафінованих вуглеводів (цукрози, глюкози, фруктози, лактози та крохмалю), продуктів з високим вмістом білків та низькою жирністю, м’якої по консистен заліза.

У виникненні зубного нальоту основну роль грають мікроорганізми, що мешкають у порожнині рота (стрептококи, вейлонели, нейссерії, дифтероїди, лактобактерії, стафілококи, лептотрихії, фузобактерії, актиноміцети, дріжджоподібні грибки та ін.). Процес утворення зубного нальоту протікає кілька етапів. Поверхня зуба покрита дуже тонкою (товщиною до 1 мкм) безструктурною плівкою – пелікулою, що складається з електростатично пов’язаних між собою кислих протеїнів, глікопротеїнів, ензимів, сироваткових білків та імуноглобулінів слини. Будучи напівпроникною, плівка бере участь в обмінних процесах із ротовою рідиною. За рахунок секреції специфічних високоадгезивних гетерополісахаридів (гліканів, леванів та декстранів) мікроорганізми з ротової порожнини легко адсорбуються на поверхні пелікули з утворенням м’якого зубного нальоту, що не має постійної внутрішньої структури. Завдяки пористій будові до нього можуть проникати дрібні залишки їжі, зруйновані клітини епітелію, лейкоцити, макрофаги. Акумуляція мікробних відкладень здійснюється за рахунок розподілу та налипання нових колоній, накопичення продуктів їхньої життєдіяльності.

Зрілий зубний наліт (зубна бляшка) на 50-70% об’єму складається із щільного шару бактерій. Мікробний склад зубного нальоту швидко змінюється, спочатку домінують аеробні форми, потім починають переважати анаероби. У процесі анаеробного гліколізу з вуглеводів, що надходять з їжею, карієсогенними мікроорганізмами продукується велика кількість органічних кислот (молочної, піровиноградної, мурашиної), які, близько і довго контактуючи з емаллю зуба, демінералізують тверді тканини. Через обмеження процесу дифузії у зрілому зубному нальоті нейтралізації цих кислот немає. Самі мікроорганізми стійкі до утвореної кислоти. Згодом відбуваються якісні зміни зубного нальоту, він мінералізується з утворенням зубного каменю.

По локалізації виділяють наддесневий (який знаходиться на відкритій поверхні зуба) і підясенний, розташований нижче ясенного краю (у зубодесневой борозенці або ясна кишені) зубний наліт.

Залежно від анатомо-топографічних ділянок прикріплення наддесневий зубний наліт може бути зубодесневим (що утворюється на гладких поверхнях зуба в області ясенного краю) та проксимальним (що утворюється на контактних поверхнях); підясенний – зубоприкріплений (до поверхні зуба) та епітеліально-прикріплений (до епітелію ясен). У ясенній борозенці також виділяють зону неприкріпленого зубного поддесневого нальоту.

Зубний наліт проявляється зміною кольору та втратою блиску зубної емалі, відчуттям шорсткості зуба, неприємним запахом із рота (галітозом). Зубний наліт може бути білого, зеленого та коричневого кольору. Зазвичай спостерігається м’який зубний наліт у вигляді білуватої або злегка жовтуватої в’язкої маси, що тонким шаром покриває поверхню зуба. Найчастіше білий зубний наліт накопичується в пришийковій області коронки, міжзубних проміжках, фісурах жувальних поверхонь, по ясенному краю, навколо пломб, на ортопедичних та ортодонтичних конструкціях.

Пігментований зубний наліт утворюється внаслідок фарбування емалі при вживанні кави, міцного чаю. Поява коричневого зубного нальоту може бути пов’язане з курінням – впливом нікотину та смол. Наліт курця важко піддається очищенню за допомогою звичайної зубної щітки та пасти.

Коричневий зубний наліт у некурців може виникати при великій кількості пломб із мідної амальгами, а також у працівників, які виготовляють вироби з міді, латуні та бронзи. У дітей коричневий зубний наліт на тимчасових зубах може з’явитися при з’єднанні надлишку невідновленого заліза, що виділяється слиною, і сірки, що утворюється в порожнині рота при розпаді протеїнів.

Зелений зубний наліт з’являється при розвитку в порожнині рота мікроорганізмів, що містять хлорофіл (наприклад, грибка Lichen clentalis). Зелений зубний наліт спостерігається переважно на губній та щічній поверхнях фронтальної групи зубів верхньої щелепи, зустрічається в осіб будь-якого віку, частіше у дітей та молодих пацієнтів.

Тривалий зубний наліт піддається мінералізації (кальцифікації) і призводить до утворення твердих відкладень (зубного каменю), до глибоких змін у тканинах зуба – розвитку карієсу, пульпіту. У міру просування під ясенний край зубний наліт викликає ушкодження епітелію ясенної борозенки, подразнення навколишніх опорних тканин, розвиток запальних захворювань пародонту (гінгівіту та пародонтиту) та втрату зуба.

Діагностувати зубний наліт можна самостійно в домашніх умовах за допомогою звичайного дзеркала або під час огляду ротової порожнини у стоматолога.

За наявності ознак зубних відкладень важливо визначити їхній вид (м’який зубний наліт, зубний камінь). Для візуалізації зубного нальоту застосовуються спеціальні барвники (фуксин, еритрозин, коричневий бісмарк) у вигляді розчинів, ополіскувачів, таблеток, що фарбують області, уражені нальотом, в яскравий колір.

Кількісна та якісна оцінка зубного нальоту проводиться на підставі гігієнічного індексу Федорова-Володкіної, що нараховується в балах за інтенсивністю фарбування відкладень йод-йодисто-калієвим розчином (рідкістю Шиллера-Писарєва).

Своєчасне видалення м’якого зубного нальоту сприяє оздоровленню органів ротової порожнини, попередженню захворювань зубів і пародонту. Найбільш простий та ефективний спосіб видалення м’якого зубного нальоту – механічне чищення зубів за допомогою зубної пасти, щітки та інших засобів гігієни. Щільний зубний наліт та наліт курця можна видалити при обробці зубів жорсткими щітками та спеціальними дрібнодисперсними пастами. Можливе використання іригатора ротової порожнини для чищення важкодоступних ділянок (міжзубних просторів, зубоясенних складок), брекет-систем, коронок, мостів, зубних протезів.

При масивних скупченнях зубного нальоту, який неможливо зняти вдома самостійно, необхідно відвідати стоматолога-гігієніста для проведення професійної гігієни ротової порожнини, що включає етапи ультразвукового скейлінгу, чищення за допомогою апарату Air-flow, полірування абразивною пастою і глибокого фторування емалі зубів. Іноді для відновлення звичайного кольору зубної емалі може знадобитися хімічне або фотовідбілювання.

Зубний наліт представляє не тільки естетичний недолік, оскільки є потенційно небезпечним, призводить до утворення зубного каменю, розвитку карієсу, пульпіту, гінгівіту, пародонтиту, передчасної втрати зубів. Тому видалення зубного нальоту має бути частиною щоденного гігієнічного догляду за ротовою порожниною.

Запобіжні заходи накопичення зубного нальоту є ретельне і правильне чищення зубів зубною щіткою і пастою 2 рази на день, застосування зубної нитки (флосса) і спеціальних йоржиків для міжзубних проміжків, полоскання рота протягом 15-30 сек. після кожного прийому їжі, проходження регулярної професійної гігієни ротової порожнини.

Профілактику зубного нальоту в дітей віком починають проводити з появи першого молочного зуба; Для корекції гігієнічних заходів необхідне відвідування дитячого стоматолога після виконання дитині 1,5 років. Важливим є виключення або обмеження споживання простих цукрів, куріння.