Звичний вивих

Звичний вивих – Вихід первинного травматичного вивиху, при якому суглобові поверхні постраждалого суглоба повторно зміщуються один щодо одного. На відміну від первинного вивиху, який є результатом значного травматичного впливу, звичний вивих відбувається при мінімальній травмі або звичайних повсякденних діях (підняття важких предметів, різких рухах, миття, зачісування тощо). Найчастіше спостерігається звичний вивих плеча і звичний вивих надколінка. Діагноз ґрунтується на анамнестичних даних, результатах огляду, рентгенографії, МРТ та УЗД пошкодженого суглоба. Лікування оперативне: зміцнення капсули, кісткова пластика, пластика м’язів та сухожиль, застосування трансплантатів.

Звичний вивих – Вихід первинного травматичного вивиху, при якому суглобові поверхні постраждалого суглоба повторно зміщуються один щодо одного. На відміну від первинного вивиху, який є результатом значного травматичного впливу, звичний вивих відбувається при мінімальній травмі або звичайних повсякденних діях (підняття важких предметів, різких рухах, миття, зачісування тощо). Найчастіше розвивається звичний вивих плеча. Звичні вивихи інших локалізацій (звичний вивих надколінка, ліктьового суглоба, нижньої щелепи і т. д.) виникають набагато рідше. Молоді люди страждають на цю патологію частіше за пацієнтів похилого віку.

Звичний вивих може розвинутися внаслідок:

• тяжкого первинного травматичного вивиху, що супроводжується значним пошкодженням капсули суглоба, оточуючих суглоб сухожиль, зв’язок та м’язів;
• дефекту суглобової поверхні, що виник під час первинного вивиху (наприклад, при здавленні головки плечової кістки краєм суглобової западини);
• пізнього звернення за медичною допомогою;
• відсутності іммобілізації, недостатньої іммобілізації або її передчасного припинення;
• надмірних фізичних навантажень у період відновлення після травми.

Виникає у 16% пацієнтів, які в минулому перенесли травматичний вивих плеча. Ризик виникнення звичного вивиху плечового суглоба збільшується при:

• великої кулястої голівки плечової кістки;
• розтягнутій капсулі суглоба;
• невеликої плоскої суглобової западини лопатки;
• паралічах, парезах та слабкості обертальної манжети плеча (м’язів, що фіксують плечовий суглоб) іншої етіології.

Симптоми

Як правило, захворювання розвивається протягом півроку з моменту вправлення травматичного вивиху. Частота повторення звичних вивихів плеча може значно відрізнятися. В одних пацієнтів звичний вивих плечового суглоба виникає 1-2 десь у рік, в інших – кілька разів на день. З кожним рецидивом патологічні зміни у суглобі стають дедалі більше вираженими, і часові інтервали між вивихами поступово скорочуються. На відміну від первинного травматичного вивиху, звичний вивих плеча не супроводжується вираженим больовим синдромом. Больові відчуття зазвичай слабкі чи відсутні. Пацієнти вправляють вивих самостійно, рідко звертаються до травматолога.

У ряді випадків у хворих виникає неповний звичний вивих плеча, що супроводжується відчуттям нестійкості суглоба. Раніше ця патологія називалася підвивихом суглоба. В даний час цей стан носить назву «нестабільність суглоба» і розглядається як різновид звичного вивиху плеча. Згодом рухи в суглобі стають обмеженими, розвивається деформуючий остаоартроз. Пацієнти скаржаться на хрускіт під час рухів та ниючі болі в ділянці суглоба, що посилюються при фізичному навантаженні. М’язи, що оточують суглоб, поступово атрофуються, з’являється слабкість у кінцівці.

Діагноз

Діагноз звичного вивиху плеча встановлюють на підставі характерної історії хвороби та даних зовнішнього огляду. Зміни при рентгенографії після вправлення вивиху можуть визначатися. У ряді випадків виявляються ознаки деформуючого артрозу. У деяких випадках для уточнення змін, що відбуваються в суглобі, проводять УЗД плечового суглоба.

Лікування

Лікування звичних вивихів лише оперативне. При звичному вивиху плеча показанням до оперативного лікування є 2 і більше рецидивів вивиху протягом року. Існує безліч методик хірургічного лікування звичного вивиху плечового суглоба. Вибір оперативної методики визначається особливостями будови та характером патологічних змін у суглобі, рівнем травматизації та іншими факторами. Усі операції при звичному вивиху плеча, що проводяться у травматології, можна поділити на:

• кістково-пластичні операції;
• оперативне втручання для зміцнення капсули суглоба;
• пластичні операції на сухожиллях та м’язах;
• оперативні втручання із застосуванням трансплантатів;
• комбіновані методики (наприклад, поєднання пластики сухожиль зі зміцненням капсули тощо).

У післяопераційному періоді руку пацієнта фіксують спеціальною пов’язкою. Термін іммобілізації залежить від виду хірургічного втручання та може коливатися від 1 тижня до 1 місяця. Хворому призначають ЛФК для зміцнення м’язів плечового пояса. Тривалість реабілітаційного періоду – 2-4 місяці. Повне навантаження на суглоб дозволяють через півроку після операції.

Третя за частотою звернень по спеціалізовану допомогу патологія колінного суглоба. Виникає після травматичного вивиху надколінка. Імовірність розвитку звичного вивиху надколінка збільшується при підвищеній еластичності зв’язок колінного суглоба, високо розташованому надколінку, незрощенні зв’язки надколінка, що підтримує, пошкодженої при травматичному вивиху.

Звичний вивих надколінка супроводжується слабкими больовими відчуттями або протікає безболісно і часто вправляється самостійно. При кожному рецидиві вивиху колінна чашечка і зовнішній виросток стегна ударяються один про одного. При цьому їх суглобові поверхні ушкоджуються. Патологічні зміни у суглобі посилюються наявністю «суглобових мишей» (уламків хряща, що відкололися в момент первинного вивиху і вільно плавають у суглобі), які діагностуються на УЗД або МРТ колінного суглоба. Для повнішої діагностики змін у суглобі проводиться артроскопія колінного суглоба.

Операцією вибору при звичному вивиху надколінка в даний час є артроскопічне втручання для видалення суглобових мишей і відновлення підв’язки, що підтримує надколінка.