Захворювання кон’юктиви

Найчастіше серед патологічних процесів кон’юнктиви трапляються її запалення – кон’юнктивіти. Такі види патології кон’юнктиви, як ураження, дистрофії, пухлини і деякі інші прояви загальних захворювань, становлять не більше 5 % випадків. 

Причин кон’юнктивітів багато: токсикоалергічні, бактеріальні, вірусні, обмінні, посттравматичні. 

Кон’юнктивіти можуть мати епідемічний характер, але частіше спорадичний. «Піки» захворювання пов’язані з холодом і таке інше. Частіше це осінньо–зимовий або весняний період. Процес частіше двобічний, проходить гостро, але може бути хронічним або рецидивним. Тому питання ранньої діагностики і особливо профілактики кон’юнктивіту мають велике значення. Профілактика насамперед припускає додержання гігієнічних правил: чистоти, свіжого повітря, правильного режиму дня.

Класифікація кон’юнктивітів

1) за перебігом:  гострі та хронічні; 

2) за етіологією:

• бактеріальні – гострий та хронічний неспецифічний катаральний, пневмококовий, диплобацилярний, гострий епідемічний, дифтерійний, гонобленорея (гонококовий);
• хламідійні – трахома, паратрахома;
• вірусні – фарингокон’юнктивальна лихоманка, епідемічний кератокон’юнктивіт, епідемічний геморагічний кон’юнктивіт, герпетичний кон’юнктивіт, кон’юнктивіт при загальних вірусних захворюваннях (вітряна віспа, кір, краснуха), кон’юнктивіти, викликані контагіозним молюском;
• грибкові – гранулематозні кон’юнктивіти при споротрихозі, актиномікозі; кон’юнктивіти при кокцидіозі; кон’юнктивіт, викликаний Pennicillium viridans; ексудативні кон’юнктивіти при кандидозі та аспергільозі;
• алергічні та автоімунні – весняний катар, лікарський, інфекційно– алергічні кон’юнктивіти, гіперпапілярний кон’юнктивіт, пухирчатка кон’юнктиви (пемфігус);
• кон’юнктивіти при загальних захворюваннях – метастатичні кон’юнктивіти.

Клінічні ознаки та симптоми

Кон’юнктивіти різної етіології мають подібну клінічну картину: починаються гостро, супроводжуються вираженими суб’єктивними відчуттями.

Хворі скаржаться на різь в очах, свербіж, виділення з кон’юнктивальної порожнини, іноді – світлобоязнь. Уражаються обидва ока (нерідко по черзі та з різною вираженістю запального процесу).

   Хронічний кон’юнктивіт розвивається повільно, має періоди поліпшення. Хворих турбують світлобоязнь, легке роздратування і підвищена стомлюваність очей.

Кон’юнктивіт (вірусний або бактеріальний) може бути пов’язаний  із супутніми захворюваннями  носоглотки, отитом, синуситом. 

У дорослих кон’юнктивіт часто виникає при хронічному блефариті, синдромі сухого ока, ураження сльозовідвідних шляхів.

Поєднання кон’юнктивіту з алергічними реакціями (ринорея, затяжний кашель, атопічна екзема) свідчить про його можливу алергічну природу.

Під час огляду виявляють гіперемію і набряк кон’юнктиви повік і перехідних складок, кон’юнктивальну ін’єкцію очного яблука. 

У кон’юнктивальній порожнині можуть бути слизові, слизисто– гнійні або гнійні виділення. Гнійне або слизисто–гнійне виділення свідчить про бактеріальну або вірусну природу кон’юнктивіту. Слиз у вигляді тонких смуг спостерігається при алергічному кон’юнктивіті. Можлива поява петехіальних і обширних геморагій, а також легко– і важковідокремлюваних плівок. При окремих формах кератокон’юнктивітів на рогівці з’являються точкові та монетоподібні поверхневі інфільтрати.   Велику роль у виявленні етіології кон’юнктивітів відіграють лабораторні дослідження, що дозволяють безпосередньо визначити збудника зі зскрібка або мазка відбитка з кон’юнктиви, а також оцінити діагностичний титр антитіл у сироватці крові або IgA і IgG у слізній рідині.

Диференціальну діагностику кон’юнктивітів необхідно проводити з кератитом, епісклеритом, іритом, гострим нападом глаукоми. Запалення з незначним слизовим виділенням або без нього варто трактувати як кон’юнктивіт лише за відсутності:

• сильного болю;
• світлобоязні (іноді виникає при алергічному кон’юнктивіті);
• болючості при пальпації очного яблука (через повіки);
• зміни зору: зниження гостроти зору (можливо при аденовірусному кератокон’юнктивіті);
• появи райдужних кіл при погляді на джерело світла;
• помутніння або виразки рогівки;
• звуження, неправильної форми або розширення зіниці.

Основні принципи лікування Забороняється накладати пов’язку! 

Під пов’язкою можливий розвиток кератиту. 

Для запобігання поширенню інфекції необхідно додержуватися правил особистої гігієни: часто мити руки, використовувати одноразові серветки та рушники, окремі піпетки для кожного ока.

Для механічного видалення виділень з кон’юнктивальної порожнини її промивають розчином фурациліну (1:5 000) або слаборожевим розчином перманганату калію.

При гострому кон’юнктивіті в кон’юнктивальний мішок закапують розчини антимікробних препаратів перші 3–5 днів кожні 2–4 год. У міру стихання запалення частоту закапування зменшують до 3–6 разів на добу. 

Антибактеріальні мазі (тетрациклінова 1 %, еритроміцинова, флоксал або тобрекс) – на ніч за нижню повіку.  

Вибір лікарського препарату залежить від чутливості збудника; при невідомому збуднику використовують антибіотики та антисептики широкого спектру дії.

БАКТЕРІАЛЬНІ КОН’ЮНКТИВІТИ

Типовими збудниками бактеріальних кон’юнктивітів є кокова флора (пневмокок, стрептокок, гонокок Нейссера), дифтерійна паличка Лефлера, диплобацила Моракс–Аксенфельда та Коха–Уїкса. 

Кон’юнктивіт може проявлятися більш–менш вираженим блефароспазмом, гіперемією усіх відділів кон’юнктиви, набряком, появою на поверхні кон’юнктиви повік фолікулоподібних і сосочкових утворень, ділянок ішемії або некрозу, патологічних виділень (мізерних або рясних, серозних, слизових, кров’янистих, гнійних у вигляді клубочків, ниток, плівок). 

Місцеві прояви захворювання нерідко супроводжуються загальними змінами – типу катар верхніх дихальних шляхів із підвищенням температури, головним болем та ін.

Крім загального симптомокомплексу, бактеріальні кон’юнктивіти мають ряд важливих клінічних особливостей.

ГОСТРИЙ ЕПІДЕМІЧНИЙ КОН’ЮНКТИВІТ

Викликається бактерією Коха–Уїкса, відзначають набряк і гіперемію кон’юнктиви з великими і дрібними підкон’юнктивальними крововиливами, ділянки ішемії кон’юнктиви у ділянці очної щілини у вигляді трикутника, основою, повернутою до лімба. У перші дні слизові виділення мізерні, злипаються вії – хворий не може відкрити очі. Потім виділення стають рясними і гнійними (як при гонорейному кон’юнктивіті), іноді на кон’юнктиві повік з’являються ніжні плівки, що легко знімаються (нагадують дифтерію). 

У ряді випадків бувають симптоми загальної інтоксикації, а у дітей можливе поширення процесу на рогівку.

ПНЕВМОКОКОВИЙ КОН’ЮНКТИВІТ

Супроводжується виділенням у вигляді тонких сірих плівок. Захворювання починається гостро, уражаються обидва ока (по черзі). Відзначають виражену кон’юнктивальну ін’єкцію, набряк перехідної складки, на кон’юнктиві повік, з’являються ніжні білувато–сірі плівки, що легко видаляються вологим тампоном, кон’юнктива під ними не кровоточить. Запальний процес може поширюватися на рогівку, у таких випадках розвивається поверхневий крайовий кератит.

ГОНОКОКОВИЙ КОН’ЮНКТИВІТ

Гонорея – венеричне захворювання з переважним ураженням слизових оболонок сечостатевих органів, передається статевим шляхом.  Захворювання викликає грамнегативний диплокок Нейссера (Neisseria gonorrhoeae). 

Джерело зараження – хвора гонореєю людина. Шлях передачі в основному контактний. Гонорейний кон’юнктивіт може розвинутися у дорослих, хворих на гонорею сечостатевих шляхів, у результаті занесення інфекції в кон’юнктивальну порожнину, в осіб, які перебувають у контакті з хворими, при недотриманні правил гігієни. Новонароджені інфікуються в основному при проходженні через пологові шляхи матері, хворої на гонорею. Вкрай рідко трапляється метастатичне внутрішньоутробне зараження.

Гострий гнійний гонококовий кон’юнктивіт

Захворювання швидко прогресує. Повіки набряклі, виділення рясні, гнійні, кон’юнктива різко гіперемійована, подразнена, збирається у складки. Нерідко буває різкий набряк кон’юнктиви (хемоз).   

Кератит розвивається у 15–40 % випадків. Спочатку він поверхневий, а потім розвивається виразка рогівки, що може призвести до перфорації рогівки вже через 1–2 дні у результаті порушення живлення рогівки.

Захворювання проявляється спочатку у вигляді інфільтрату, що потім швидко переходить у гнійну виразку. Виразка поширюється по поверхні рогівки й у глибину, нерідко призводячи до проривання з утворенням більма рогівки. Рідше інфекція проникає всередину ока й викликає панофтальміт.

ДИФТЕРІЙНИЙ КОН’ЮНКТИВІТ

Викликається коринебактеріями дифтерії, проявляється різким і щільним набряком повік синюшно–багряного кольору й утворенням некротичних плівок на кон’юнктиві, із кон’юнктивальної порожнини виділяється мутна серозно–кров’яниста рідина з пластівцями. Після видалення плівок завжди виникає кровотеча. У подальшому в результаті утворення ерозованих поверхонь на кон’юнктиві повік і очного яблука можуть виникати симблефарон, тобто їх зрощення, а також заворот повік і трихіаз (ріст вій до очного яблука). Ізольовано захворювання трапляється вкрай рідко, як правило, воно супроводжується ураженням слизової оболонки носа, зіва та гортані.

ГОСТРІ І ХРОНІЧНІ НЕСПЕЦИФІЧНІ КАТАРАЛЬНІ КОН’ЮНКТИВІТИ

Збудники: стафілококи або стрептококи.

 При гострому кон’юнктивіті  вранці повіки  склеєні рясним виділенням, що може швидко змінюватися від слизового до слизисто– гнійного і гнійного. Виділення стікає через край повіки, засихає на віях. При зовнішньому огляді виявляють гіперемію кон’юнктиви повік, перехідних складок і склери. Слизова оболонка набрякає, втрачає прозорість. Виразність поверхневої кон’юнктивальної ін’єкції зменшується в напрямку до лімба. Процес може поширюватися на рогівку – формується поверхневий крайовий кератит. Уражаються обидва ока по черзі.

При хронічному кон’юнктивіті  симптоми виражені не настільки яскраво, як при гострому кон’юнктивіті. Захворювання пов’язане з активацією сапрофітів, що розміщені в кон’юнктивальній  порожнині. Причиною тому слугують місцеві фактори: некориговані аномалії рефракції, порушення відтоку сльози, захворювання повік, помилки в лікуванні гострого кон’юнктивіту, а також системні фактори: гіповітаміноз, захворювання  шлунково–кишкового тракту та ротової порожнини, запалення пазух носа. 

Хворі скаржаться на свербіння, печію, почуття стороннього тіла, підвищену зорову стомлюваність. Усі симптоми посилюються до вечора. Кон’юнктива помірно гіперемійована, по краю повік можна побачити лусочки. Можливі тривалі періоди поліпшення стану.

Лікування бактеріальних кон’юнктивітів

При бактеріальних кон’юнктивітах після інстиляції розчину анестетика рясні гнійні виділення видаляють шляхом промивань кон’юнктивального мішка дезінфекційними розчинами. Показані сульфаніламіди й антибіотики широкого спектру дії.

 Промивання антисептиками та інстиляції сульфаніламідів та антибіотиків проводять щогодини упродовж 3 днів, потім через 2 год. ще упродовж 3 днів і далі за показаннями.

 Як анестетики застосовують 1–2 % розчин лідокаїну, 0,4 % розчин інокаїну або 0,5 % розчин алкаїну. 

 Як антисептики використовують 0,05 % розчин піклоксидину, 2 % розчин борної кислоти, мірамістин 0,01 %, розчин перманганату калію  1:5 000, розчин фурациліну 1:5 000, риванол 1:1 000.

Сульфаніламіди застосовують у вигляді 10-20 % розчину сульфацил–натрію, стрептоцидову мазь.

Серед антибіотиків найбільш ефективні аміноглікозиди завдяки широкому спектру антимікробної активності (0,3 % розчину гентаміцину, 0,3 % розчину тобраміцину).  Фторхінолони – нове покоління антибіотиків широкого спектру дії, вони ефективні проти більшості збудників, що викликають бактеріальні інфекції й хламідійні захворювання. Найкращий результат дають 0,3 % розчини ципрофлоксацину, офлаксацину або ломефлоксацину. Застосовують 0,25 % розчин хлорамфеніколу (левоміцетин), фуциталмік (1 % фузидієва кислота) – резервний антистафілококовий препарат.

При кон’юнктивітах, викликаних синьогнійною паличкою, використовують поєднання двох антибіотиків: тобраміцин + ципрофлокса- цин або гентаміцин + поліміксин.

Показано застосування протиалергічних засобів: опатанол сперсалерг, алергофтал, алергодил; 

Протизапальних нестероїдних препаратів: наклоф 0,1 %, диклофенак 0,1 %, індоколлір 0,1 %, дифталь.

На паличку Моракса–Аксенфельда специфічно діє 0,5–1 % розчин сульфату цинку.

Лікування дифтерійного кон’юнктивіту проводять при рясному гнійному виділенні, призначають часті промивання 2 % розчином борної кислоти. Закапують очні краплі (ломефлоксацин, ципрофлоксацин, тобраміцин, гентаміцин, колбіоцин, сульфацил натрію, сульфапіридазин). У перші дні краплі закапують 6–8 разів, далі до 3–4 рази на день у міру поліпшення стану. При кон’юнктивіті хворі підлягають ізоляції й лікуванню.

Лікування кон’юнктивіту дифтерійної форми проводиться в умовах інфекційного відділення з обов’язковим введенням хворому протидифтерійної сироватки. При ураженні рогівки проводиться таке саме лікування, як і бактеріальних кератитів.

При гонококових кон’юнктивітах застосовують місцево 0,3 % розчини офлоксацину, ципрофлоксацину місцево і внутрішньо.

ВІРУСНІ КОН’ЮНКТИВІТИ

Більше половини випадків запальної патології очей мають доведений або передбачуваний вірусний генез. Усі віруси (близько 500 видів), що викликають захворювання людини, можуть уражати очі.

Добре відомі аденовірусна, герпесвірусна й ентеровірусна інфекції очей. Вірусні кон’юнктивіти проходять у вигляді епідеміологічних  спалахів та епізодичних захворювань.

 Вірусні кон’юнктивіти найбільш часто проходять у вигляді:

• аденофарингокон’юнктивальної лихоманки;
• епідемічного кератокон’юнктивіту;
• епідемічного геморагічного кератокон’юнктивіту. 

Аденовірусні захворювання проходять так: зараження відбувається повітряно-краплинним або контактним шляхом. Захворювання може виникнути у будь–який час року.

Аденофарингокон’юнктивальна лихоманка часто супроводжується  загальною реакцією у вигляді ураження  верхніх дихальних шляхів, підвищення температури, порушення сну, диспепсії та збільшення вушних  лімфатичних вузлів. Спочатку уражається, як правило, одне око, а через  2–3 дні до процесу залучається й інше. Гіперемія кон’юнктиви повік, особливо нижньої перехідної складки й очного яблука, буває різною. 

При катаральній формі спостерігаються набряки повік і кон’юнктиви. 

При плівчастій  формі виділення  у вигляді ніжних тонких плівок легко знімаються ватним тампоном, але при тяжких формах плівки можуть бути грубими, товстими, щільно спаяними з прилеглою тканиною. Рідко бувають точкові крововиливи на тарзальній  поверхні кон’юнктиви.  При фолікулярній формі на фоні гіперемійованої і набряклої  кон’юнктиви повік і переважно нижньої перехідної складки виявляються рожево-сірі фолікули і сосочки. Рогівка уражається часто, зазвичай на 

5–9-й день захворювання, у вигляді точкового поверхневого субепітеліального кератиту. Виділення мізерні, серозні. При інших формах аденовірусних кон’юнктивітів виділення буває у вигляді ниток, клубочків.

Епідемічний кератокон’юнктивіт спостерігається головним чином у дорослих, це висококонтагіозне захворювання. Підвищення температури може не бути.

Хворі скаржаться на почервоніння очей, відчуття стороннього тіла за повіками, свербіж, невелику сльозотечу, світлобоязнь. Спостерігається виражений набряк повік, а також кон’юнктиви перехідної складки і слізного м’ясця, що поширюється на кон’юнктиву очного яблука. Як правило, з’являються дрібні фолікули в нижній перехідній складці. Явища кон’юнктивіту з вираженим набряком і гіперемією кон’юнктиви зберігаються упродовж 4–8 днів, після чого настає поліпшення. Слідом за періодом уявного поліпшення знову з’являються неприємні суб’єктивні відчуття, у рогівці утворюються інфільтрати, видимі макроскопічно. Потім вони поступово регресують, але помутніння в рогівці може  зберігатися довго.

Епідемічний геморагічний кератокон’юнктивіт – збудник – ентеровірус–70. Належить до групи рибонуклеїнових вірусів, паразитує в кишечнику.

 Інкубаційний період становить 12–48 год. Захворювання триває 8–12 днів і закінчується одужанням. У клінічній картині постійно наявні крововиливи від точкових до великих розмірів на кон’юнктиві повік та склері. Рогівка рідко, але швидко втягується в процес із появою інфільтратів в епітеліальному шарі. Слизисто–гнійні виділення рясні або помірні. 

Лікування вірусних уражень кон’юнктиви

 При лікуванні аденовірусних кон’юнктивітів в основному застосовують неспецифічні противірусні препарати – індуктори інтерферону. Найбільш ефективним із препаратів, що впливає на аденовірус, є полудан.

Полудан має широкий спектр противірусної дії та імуномодулювальні властивості за відсутності токсичності, при неускладнених формах захворювання його призначають у вигляді інстиляцій 6–8 разів на день, а при ускладнених – ще й у вигляді парабульбарного або  субкон’юнктивального введення в більш високих дозах 100–200 MО 1 раз на 2–3 дні.

Людський лейкоцитарний α–інтерферон, реаферон (рeaльдирон) – генно-інженерний людський α_2-інтерферон високої активності, застосовують у вигляді інстиляцій 6–8 разів на день в концентрації  200 000 MО.

Синтетичний низькомолекулярний індуктор інтерферону – циклоферон – вводять по 2,0 мл 12,5 % розчину внутрішньом’язово 1 раз на добу упродовж 3 днів.

 Виражений противірусний ефект дає новий комбінований препарат офтальмоферон, до складу якого входять людський рекомбінантний інтерферон альфа_2b, димедрол і борна кислота. Призначають у вигляді інстиляцій 6–8 разів на добу.

Застосування інстиляцій α-інтерферону у поєднанні з дексаметазоном (спочатку 2 рази на день, а потім 3–4 рази на день) майже у всіх випадках попереджає появу субепітеліальних инфільтратів у рогівці або робить їх менш інтенсивними. У лікуванні аденовірусних захворювань очей інтерферон зменшує тривалість гострої запальної реакції кон’юнктиви в середньому на 2,7 дня. Інтерферон добре переноситься тканинами ока, не викликає побічних явищ.

Для запобігання вторинній інфекції призначають антибіотики: 0,3 % тобрекс, 0,3 % гентаміцин, 0,25 % левоміцетин, 0,3 %  ципрофлоксацин по 1–2 крап. 4–6 разів на добу.

 Поряд із вищезазначеним лікуванням застосовують симптоматичну терапію: кератопластику, вітаміни, протинабрякові препарати та ін.

ХЛАМІДІЙНІ КОН’ЮНКТИВІТИ

Хламідії – самостійний вид мікроорганізмів, що виявляють  властивості вірусів та бактерій. Розмножуючись в епітеліальних клітинах, утворюють скупчення в їх цитоплазмі тільця Гальберштедтера–Провачека. Різні серотипи хламідій викликають два різних кон’юнктивальних захворювання: трахому  та паратрахому (кон’юнктивіт із включеннями).  Хламідії є грамнегативними внутрішньоклітинними паразитами. 

ТРАХОМА

Трахома викликається Chlamydia trachomatis серотипів А, В, Ва, С. Це хронічний інфекційний кератокон’юнктивіт з появою фолікулів та у подальшому  їх рубцюванням, васкуляризацією рогівки, а на пізніх стадіях – рубцевою  деформацією повік.

Трахома виникає в результаті занесення збудників інфекції на кон’юнктиву ока. Інкубаційний період 1–14 днів. Ураження зазвичай двобічне.

Тяжкі наслідки трахоми: скорочення кон’юнктивальних склепінь, симблефарон; переродження слізних (додаткових) і мейбомієвих залоз, що призводить до ксерозу рогівки; рубцева деформація хряща повік; заворот повік, трихіаз (сприяє розвитку виразки рогівки).

Хламідійний кон’юнктивіт викликає скарги на різь, печію, свербіж, відчуття запорошення в очах, підвищену стомлюваність. Відзначаються легка гіперемія кон’юнктиви, нечисленні фолікули, гіпертрофічні сосочки. При синдромі Рейтера у всіх пацієнтів виявляють ураження сечостатевої системи, суглобів та очей.

Епідемічний хламідійний кон’юнктивіт

Захворювання виникає у вигляді спалахів у відвідувачів бань, басейнів та у дітей 3–5 років в організованих колективах. Захворювання може початися гостро, підгостро або хронічно. Частіше уражається одне око.

При огляді виявляють гіперемію, набряк, інфільтрацію кон’юнктиви, папілярну гіпертрофію, фолікули в нижньому нахилі. Рогівка рідко залучається до патологічного процесу. Виявляється передвушна аденопатія. Усі кон’юнктивальні прояви проходять без лікування через 3–4 тижні.

Лікування хламідійного кон’юнктивіту

Хламідії високочутливі  до макролідів. У першу чергу призначають азитроміцин (сумамед) – 1 раз на тиждень по 1,0 на курс 3 г, джозаміцин (вільпрофен), кларитроміцин (коаліціада) або еритроміцин.

На другому місці – тетрацикліни: тетрациклін, доксициклін.

На третьому місці – фторхінолони: ципрофлоксацин та ін.

Застосування очних крапель ломефлоксацин або мазі колбіоцин доцільно поєднувати з протизапальною терапією. З другого тижня до колбіціону додають інстиляції очних крапель дексаметазону упродовж  одного тижня 1 раз на день, у подальшому – 2 рази на день. При гострих хламідійних кон’юнктивітах упродовж тижня загальну антибіотикотерапію доцільно поєднувати з місцевим застосуванням протиалергічних крапель: наприклад, очних крапель опатанол або лекролін 2–4 рази на день.

АЛЕРГІЧНІ КОН’ЮНКТИВІТИ

Захворювання виникає при генетичній схильності до підвищеної  чутливості організму до того чи іншого алергену. Алергічні кон’юнктивіти часто поєднуються з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, атопічним дерматитом.

Алергічні кон’юнктивіти тривають більше одного місяця. Захворювання здебільшого двобічне. Під час загострення хвороби переважає свербіж; ремісії супроводжуються невизначеними скаргами на відчуття чужорідного тіла, «поколюванням» в очах, відчуттям дискомфорту, фотопсії та ін.

Алергічний кон’юнктивіт періодично загострюється, що пов’язано з етіологічними факторами. У мазках із кон’юнктиви виявляють еозинофіли, специфічне імунологічне обстеження дає позитивні результати.

        Розрізняють форми алергічного кон’юнктивіту:

• набряклу; 
• капілярну;
• фолікулярну;
• стерту.

При алергічному кон’юнктивіті рогівка втягується у процес рідко, при цьому уражаються лише поверхневі епітеліальні шари (поверхневий, точковий, крайовий кератити).

Залежно від етіологічного чинника розрізняють:

• інфекційний;
• медикаментозний;
• аліментарний алергічний кон’юнктивіт.

Аліментарний атопічний алергічний кон’юнктивіт  часто проявляється як алергічний  набряк Квінке у ділянці повік. Відомий ряд сильно сенсибілізувальних харчових продуктів: коров’яче молоко, яйця, пшеничний хліб, шоколад, горіхи, томати, цитрусові, річкова риба, ягоди і т. д. Діагностувати харчову алергію допомагає харчовий щоденник, що рекомендують вести хворому.

Сезонні алергічні кон’юнктивіти характеризуються  різкою гіперемією кон’юнктиви повік і очного яблука, хемозом, гіпертрофією сосочків. Ураження  рогівки  має вигляд поверхневого точкового кератиту.

Сезонні алергічні кон’юнктивіти з’являються  раптово, у період цвітіння різних рослин. У хворого, чутливого до пилка, з’являються рясний нежить, чихання, сльозотеча і світлобоязнь, свербіж у ділянці очей, носа, твердого піднебіння. До епідермальних алергенів віднести можна пух, вовну, пил.   Інфекційні алергічні кон’юнктивіти мають хронічний цілорічний перебіг. Тривале перебування мікроорганізмів у кон’юнктивальній  порожнині сенсибілізує тканини. При бактеріологічному дослідженні у кон’юнктивальній  порожнині виявляють патогенні стафілококи, стрептококи та ін., при цитологічному дослідженні – еозинофільні полінуклеари. При алергологічному обстеженні шкірно-алергічні тести з бактеріальними алергенами позитивні.

Медикаментозний алергічний кон’юнктивіт трапляється дуже часто. 

У ролі алергенів можуть виступати антибіотики, анестетики, мідріатики, міотики, вітаміни. Бувають алергічні реакції і на шовний матеріал (кетгут). Сенсибілізація у цьому разі проявляється у вигляді свербежу, кропив’янки, риніту, підвищення температури, часто буває еозинофілія.

Весняний алергічний кон’юнктивіт (катар), як правило, починається в лютому, особливо часті загострення й рецидиви бувають у березні–квітні. Клінічна картина виявляється у підвищеній зоровій стомлюваності, почутті стороннього тіла в очах, сильному свербінні. Умовно виділяють пальпебральну, бульбарну і змішану форми. Гіпертрофічні зміни сосочків на верхніх повіках нагадують «бруківку». Іноді уражається рогівка, і з’являється поверхневий кератит. Гіперпапілярний кон’юнктивіт виникає при тривалому контакті кон’юнктиви верхньої повіки зі стороннім тілом (контактні лінзи, очні протези, шви після екстракції катаракти або кератопластики).

Хворі скаржаться на свербіж і слизові виділення, у тяжких випадках з’являється птоз. При огляді виявляють гігантські (1 мм і більше) сосочки кон’юнктиви верхньої повіки. 

Клінічна картина подібна до проявів кон’юнктивальної форми весняного катару.

Лікування алергічних кон’юнктивітів

Припускає використання специфічних, неспецифічних і симптоматичних засобів.

Специфічна терапія передбачає припинення контакту з передбачуваним алергеном і підвищення стійкості до  нього.

Специфічну гіпосенсибілізацію проводять виявленим алергеном. При специфічній гіпосенсибілізації відповідними алергенами викликають утворення антитіл, що блокують відповідний алерген. Недолік цієї терапії полягає в її тривалості (місяці).

Неспецифічна терапія здійснюється тоді, коли алерген не виявлений.

Вона полягає у застосуванні антигістамінних препаратів.

При системній антиалергічній терапії найчастіше використовують димедрол, супрастин, діазолін, тавегіл, кларитин, ебастин, зіртек. Препарати призначають курсами по 10 днів, чергуючи їх. Застосовується також гістаглобулін (гістаглобін). Цей препарат діє на антигістамінові антитіла.

Місцева антиалергічна терапія полягає в  інстиляції: 

Антигістамінні препарати: опатанол, алергофтал; алергодил 0,05 %; препарати, що гальмують дегрануляцію тучних клітин; лекролін 2 %, кромогексал 2 %; аломід 0,1 %, кузікром 2 %; 

Кортикостероїди: дексаметазон, максидекс, ренацид; 

НПЗП: диклофенак (наклофен 0,1 %, диклофен 0,1 %), індометацин (індоколір 0,1 %).

У зв’язку з високою контагіозністю інфекційних захворювань переднього відрізка ока обов’язково потрібно вживати заходів, що виключають можливість зараження оточуючих. Зазвичай достатнім виявляється додержання елементарних санітарних та гігієнічних норм. Пацієнт повинен користуватися індивідуальним рушником, обов’язково мити руки до і після закапування очей, використовувати антисептичні розчини для промивання очей.

Діти з інфекційними кон’юнктивітами і блефаритами не повинні допускатися до відвідування дитячих колективів.

Наслідки несвоєчасного або неадекватного лікування інфекційнозапальних захворювань очей можуть бути дуже серйозними: нелікований кон’юнктивіт може ускладнитися запаленням рогівки, що призводить до її помутніння і погіршення зору. Крім того, існує небезпека розвитку виразки рогівки і кератиту.

Необхідно пам’ятати і про ускладнення, пов’язані з неправильним застосуванням препаратів: тривале місцеве застосування глюкокортикоїдів може сприяти підвищенню внутрішньоочного тиску у деяких пацієнтів. Іноді їх необґрунтовано часте застосування у дітей призводить до розвитку вторинної глаукоми. Небажаним є використання глюкокортикоїдів при вірусних кератитах у зв’язку з негативним впливом цих препаратів на процес епітелізації.

ГРИБКОВІ КОН’ЮНКТИВІТИ

Патогенними для органу зору вважаються до 50 видів грибів. Найбільше значення серед них мають дріжджоподібні, цвілеві міцети, дерматофіти. 

Гриби потрапляють у тканини ока з довкілля або заносяться з мікотичних вогнищ на шкірі і слизових оболонок інших частин тіла, рідше потрапляють гематогенним шляхом. Велике значення для потрапляння грибкової інфекції у тканини ока мають поверхневі ушкодження рогівки і кон’юнктиви.

Грибкові кон’юнктивіти супроводжуються мікозами повік та рогівки  і частіше розвиваються у  пацієнтів з ослабленим імунітетом. Грибкові кон’юнктивіти поділяють на гранулематозні  та ексудативні.

Гранулематозні грибкові кон’юнктивіти

Загальним симптомом  для гранулематозних кон’юнктивітів  є  збільшення лімфатичних вузлів. Вузли можуть нагноюватися, у гною містяться гриби. На фоні  набряку і гіперемії кон’юнктиви виникають гранулематозні  розростання або включення. Грибковий кон’юнктивіт, викликаний Penicllum viridans, спричиняє  появу поверхневих виразок кон’юнктиви із зеленуватим нальотом.

Ексудативні грибкові кон’юнктивіти

Збудники – гриби Candida albicans і аспергіли. На гіперемійованій кон’юнктиві повік з’являється псевдомембранозний наліт.

Лікування однакове для всіх грибкових кон’юнктивітів. У кон’юнктивальну порожнину 3–6 разів на день закапують розчин, що містить 3–8 мг/мл амфотерицину В (очні краплі виготовляють ex temporae); 5 % розчин натаміцину; розчин, що містить 50 000 ОД/мл ністатину (очні краплі виготовляють ex temporae); 2–3 рази на день закладають мазь, що містить 100 000 ОД/г ністатину (виготовляють ex temporae).  

Системна терапія містить флуконазол внутрішньо по 200 мг / добу 1 раз на день; в 1-й день дозу збільшують у 2 рази; курс лікування – кілька місяців або внутрішньо Ітраконазол по 100–200 мг/добу 1 раз на день упродовж від 3 тижнів до 7 міс. При великих ураженнях різних структур органу зору вводять амфотерицин У по 0,5-1 мг/(кг/добу) внутрішньовенно крапельно на 5 % розчині глюкози зі швидкістю 0,2– 0,4 мг/кг/год). Курс лікування залежить від тяжкості захворювання.

ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ ГОСТРИХ КОН’ЮНКТИВІТІВ

 Для попередження спалахів гострих кон’юнктивітів медичний персонал клінік та працівники дошкільних і шкільних установ повинні додержуватися протиепідемічних та санітарно–гігієнічних  правил.  Для припинення поширення інфекції необхідно ізолювати хворого; користуватися індивідуальними піпетками і паличками для закапування крапель і закладання мазей; строго стежити за користуванням індивідуальними рушниками і спальним приладдям; ретельно мити руки з милом.

При кон’юнктивіті в одному оці часто мити руки і витирати їх одноразовими серветками або рушником, застосовувати окремі одноразові серветки або тампони для витирання кожного ока.

Нові контактні лінзи можна застосовувати лише після повного зникнення симптомів. Для профілактики кон’юнктивіту необхідний систематичний догляд за контактними лінзами і очними протезами. Не на останньому місці стоїть і загальноприйнята профілактика інфекцій: щоденне вологе прибирання приміщення із застосуванням 1 % розчину хлораміну, 3 % розчину хлорного вапна. Ручки дверей протирають 5 % розчином фенолу.

Після клінічного одужання беруть мазок і роблять посів на флору з кон’юнктивального мішка кожного ока. Тільки повна санація, тобто відсутність патогенної флори, може гарантувати, що процес не перейшов у латентну хронічну форму, й пацієнт не може бути джерелом зараження оточуючих.

Основні діагностичні орієнтири АК:

• попередження пацієнта про контакт із можливим антигеном;
• сезонність і повторюваність виникнення;
• обтяжений алергологічний анамнез;
• реакція на лікарські препарати в минулому, гострий і підгострий перебіг, часто затяжний перебіг при реакції на лікарські засоби загальної терапії (свідчать про лікарський кон’юнктивіт);
• відсутність епідемічних спалахів.

Діагностика АК згідно з рекомендаціями ВООЗ передбачає:

• обов’язкові лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові одноразово, за наявності змін у картині крові його повторюють 1 раз на 10 днів; загальний аналіз сечі одноразово; цитологічне дослідження виділень з очей одноразово; RW і діагностика ВІЛ інфекції);
• додаткові лабораторні дослідження (бактеріологічне та вірусологічне дослідження виділень з очей одноразово; біохімічне дослідження крові);
• обов’язкове алергологічне дослідження (шкірні тести з атопічними алергенами – прик-тест, скарифікаційна проба);
• додаткове алергологічне й імунологічне дослідження (визначення загального сироваткового IgE, визначення специфічного IgE);
• додаткові інструментальні дослідження (кон’юнктивальні провокаційні тести проводяться лише алергологом у період ремісії АК);
• консультація алерголога, імунолога, оториноларинголога.
• Для оцінювання очних симптомів розроблена спеціальна шкала Total Ocular Symptom Score (TOSS), що включає такі критерії, як гіперемію, свербіж, сльозотечу.

ДИСТРОФІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КОН’ЮНКТИВИ

ПТЕРИГІУМ (крилоподібна пліва) – дистрофічні захворювання кон’юнктиви очного яблука, що характеризуються утворенням складки кон’юнктиви склери, поступово наростаючою на поверхню рогівки і зрощеної з нею. Спостерігається у людей, очі яких можуть бути чутливими до піску, пилу, хімічних подразників. Птеригіум бачимо неозброєним оком. 

Птеригіум розвивається в ділянці очної щілини (як правило, з носового боку) у вигляді трикутника, основа якого прилягає на склеру.

Лікування – хірургічне (видалення птеригіуму). Операцію необхідно проводити до того, як птеригіум досягне центру рогівки, оскільки після його видалення може залишитися помутніння рогівки та зниження зору. Навіть після успішної операції можливі рецидиви.

ПІНГВЕКУЛА – це вікова зміна, і так само, як старечі плями на шкірі, виникає в результаті тривалого перебування на сонці. Це повільно зростаюче новоутворення може розвинутися через вплив вітру і пилу, але на відміну від шкірних плям пінгвекули практично ніколи не бувають злоякісними. Хоча іноді виростають досить великими і заважають нормальному зору, особливо нелегко доводиться тим, хто носить лінзи. 

Навіть після хірургічного видалення пінгвекула та птеригіум нерідко з’являються знову і ростуть набагато швидше і більші, ніж раніше. Відмінним засобом боротьби і профілактики з ними є окуляри із 100 % захистом від ультрафіолету.

ДОБРОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ КОН’ЮНКТИВИ

Дермоїд (дермоліпома) – належить до вад розвитку (хористоми), з’являється на першому місяці життя; це овально-кругла пухлина білувато–жовтого кольору, найчастіше локалізується біля зовнішнього або нижньозовнішнього лімба, не має тенденції до злоякісного росту.

Папілома  – розвивається у перші дві декади життя. Це численні вузлики у нижньому склепінні кон’юнктиви, пронизані судинами, що надає їм червоно–рожевого кольору, мають м’яку консистенцію з тонкою основою (ніжка), часто кровоточать. 

У дорослих трапляється зроговіла папілома – локалізується біля лімба у вигляді одиночного нерухомого напівпрозорого утворення, сірувато-білого кольору.

Епітеліома Боуєна (carcinoma in situ) – являє собою сірувату напівпрозору бляшку, що нагадує птеригіум з бугристою поверхнею та білуватими вкрапленнями. По периферії має розширені судини. Нерухома, часто локалізується біля лімба.

Капілярна гемангіома – локалізується у внутрішньому куті ока, складається з різко звитих синюватих судин, що інфільтрують півмісяцеву зморшку та кон’юнктиву очного яблука; поширюються на склепіння та орбіту.

Лімфома – напівпрозоре жовтувате потовщення кон’юнктиви вздовж склепіння, складається з окремих зливних вузликів, на поверхні яких є тонка сітка новоутворених судин, може поширюватися на орбіту.

Невус – частіше з’являється у дитинстві, рідше – у другій або третій декаді життя. 

Розрізняють: стаціонарний невус (локалізується за ходом очної щілини, світло-жовтого, світло-коричневого або рожевого кольору, легко зміщується над склерою, біля лімба нерухомий); прогресуючий невус (характеризується збільшенням розмірів, одночасно з безпігментними або слабопігментними ділянками з’являються зони інтенсивної пігментації, межі стають нечіткими, збільшуються і поширюються судини пухлини); блакитний невус (кон’юнктива очного яблука зафарбована (порівняно зі шкірою) у коричневий колір, плоске утворення – великих розмірів із чіткими межами; може поєднуватися з меланозом).

Первинний набутий меланоз кон’юнктиви – пухлина виникає у середньому віці в різних ділянках кон’юнктиви, вогнища пігментації плоске із чіткими межами.

Кісти можуть бути уродженими або виникати в результаті травми і запалення. Вони світлі, пропускають світло при трансілюмінації.

Обстеження хворого:

1. зовнішній огляд;
2. візометрія;
3. периметрія;
4. біомікроскопія;
5. офтальмоскопія. 

Лікування залежить від виду пухлини. Хірургічне видалення пухлини з призначенням кріотерапії; при рецидивах – b-опромінювання, лазерне випарювання (СО2) – короткодистанційна рентгенотерапія та  брахітерапія. Після видалення – обов’язкове гістологічне дослідження видаленої тканини.

ЗЛОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ КОН’ЮНКТИВИ

Лускоподібно-клітинний рак – найчастіше пухлина виявляється в осіб старше 50 років, може розміщуватися в будь–якій ділянці кон’юнктиви. Починається з гіперемії та потовщення кон’юнктиви, може мати вигляд папіломатозного вузла біло-рожевого кольору або нагадувати птеригіум – сіро-білий драглистий утвір або утвір, подібний до папіломи, що нагадує цвітну капусту. Для неї характерна інвазія в глибокі тканини, що порушує рогівку, склеру і проростає в порожнину ока.

Меланома – виникає в середньому або похилому віці; це вузлуватий утвір коричневого кольору (але може бути непігментованим), добре васкуляризований. Меланома може розвинутись із невусу, первинно набутого меланозу або бути первинною, з гладкою блискучою поверхнею; може поширюватися у внутрішньоочному та внутрішньоорбітальному напрямку. Пухлина дає метастази.

Саркома Капоші – злоякісні підкон’юнктивальні вузлики червоного або фіолетового кольору. 

Лікування – залежить від виду пухлини. Хірургічне видалення пухлини з призначенням кріотерапії, променевої терапії, хіміотерапії, імунотерапії. Локальна хіміотерапія мітоміцином С і блокексцизія. При проростанні в орбіту – екзентерація орбіти. Після видалення пухлин обов’язковим є гістологічне дослідження видаленої тканини.

Можливі ускладнення – рецидив захворювання, проростання всередину ока або в орбіту.

Загальні рекомендації для пацієнтів і заходи профілактики гострих інфекційних кон’юнктивітів

Під час збереження симптомів кон’юнктивітів упродовж 2 днів обов’язково необхідно проконсультуватись у лікаря-офтальмолога.

При виникненні симптомів кон’юнктивіту в одному оці не можна торкатися здорового ока немитими руками.

При виникненні симптомів кон’юнктивіту у одного з членів сім’ї вилучити користування загальним милом та рушником.

До припинення виділень користуватися індивідуальним рушником, його необхідно щодня міняти.

Забороняється накладати на око пов’язку (створюються сприятливі умови для розвитку мікробної флори і ускладнень з боку рогівки через неможливість миготливих рухів повік).

Перед вживанням очних крапель для видалення слизисто-гнійних виділень ретельно промивати кон’юнктивальну порожнину розчинами фурациліну 1: 5 000 або перманганату калію 1: 5 000.