Захворювання повік та орбіти

До патології повік належать природжені аномалії розвитку та аномалії положення, набуті захворювання, дистрофічні зміни та новоутворення. 

БЛЕФАРИТ (лат. blepharitis від грец. blepharon – “повіка”) – запалення повік. Розрізняють : 

• блефарит простий (мейбомієвий, хронічний мейбоміт);
• лускатий (себорейний кератомікоз при ураженні грибами Pityrosporum); 
• виразковий (стафілококовий);
• змішаний (поєднання себорейного та стафілококового блефариту);
• демодекозний.

Етіологія і патогенез. Блефарит виникає внаслідок авітамінозів, глистяних інвазій, тонзилітів, захворювань травної системи, зубів, носа; у разі некоригованих аномалій рефракції (гіперметропія, астигматизм) тощо. Несприятливі умови зовнішнього середовища (пил, дим, шкідливі хімічні сполуки) також спричиняють розвиток хвороби. У кон’юнктивальній порожнині здебільшого виявляють стрептококи, стафілококи. 

БЛЕФАРИТ ПРОСТИЙ, АБО ЛУСКОПОДІБНИЙ. Проявляється відчуттям стороннього тіла під повіками, важкістю, свербежем повік, зоровою астенопією. Шкіра повік гіперемійована, краї грубі, біля коренів вій відзначаються скупчення відторгнених клітин епідермісу і загуслого секрету мейбомієвих залоз у вигляді білуватих лусочок. Шкіра над ними також гіперемійована, проте без виразок. 

При захворюванні виразковим блефаритом (остіофолікуліт, або стафілококове імпетиго, фолікуліт) до запального процесу залучені гирла волосяних фолікулів вій, навколо останніх утворюються гнійні пустули, при підсиханні яких з’являються жовті кірочки, що склеюють вії в пучки. Після видалення кірочок на шкірі країв повік виявляються численні дрібні кровоточиві, гнійні виразки, що гояться з утворенням рубців, це викликає неправильне (тобто у бік очного яблука або у вигляді окремих пучків) зростання вій – так званий трихіаз і випадання вій на окремих ділянках або на усій поверхні війкового краю повік.

ЗМІШАНИЙ БЛЕФАРИТ трапляється найчастіше, об’єднує ознаки лускатого і виразкового блефариту, у тяжких випадках спостерігається ураження шкіри за типом себорейної екземи країв повік.

ДЕМОДЕКОЗНИЙ БЛЕФАРИТ проходить здебільшого як простий блефарит і дуже рідко – як лускатий. Основними його відмінностями від вже названих форм блефариту є різко виражений свербіж та схильність до загострень у весняно-літній період (час інтенсивного розмноження самки кліща), а також стійкість до традиційних методів лікування блефариту.

Діагностика блефариту переважно не вимагає спеціальних методів дослідження і грунтується на типових скаргах пацієнта і даних зовнішнього огляду повік. Для виключення супровідних захворювань доцільно обстежувати хворого у відповідних фахівців (терапевт, ендокринолог, дерматолог, алерголог та ін.), зібрати відомості про наявність професійних шкідливостей. Окуліст повинен ретельно перевірити стан рефракції і акомодації пацієнта з метою виявлення некоригованих гіперметропії, гіперметропічного астигматизму, пресбіопії.  

При підозрі на демодекозний блефарит необхідно видалити пінцетом по 5–6 вій із кожної повіки, помістити їх на предметне скло, додати краплю гліцерину і розглянути одержаний препарат під мікроскопом.

Будь-яке запалення повік, не вилікуване упродовж 2 міс. при проведенні відповідної терапії, повинно спонукати лікаря провести обстеження (біопсію) з підозрою на рак шкіри або сальних залоз повік.

МЕЙБОМІЄВИЙ БЛЕФАРИТ виникає у разі порушення функції мейбомієвих залоз. Край повіки грубшає, шкіра і кон’юнктива гіперемійовані. Під час масажу повік скляною паличкою з вивідних проток мейбомієвих залоз виділяється масний білий секрет, а в кутах очних щілин збираються білі пінисті виділення. Хвороба має хронічний характер із схильністю до рецидивування. Як правило, блефарити супроводжуються хронічними кон’юнктивітами, іноді кератитами. 

Лікування блефаритів передусім полягає в усуненні причини захворювання. Залежно від клінічної форми місцеве лікування має деякі відмінності. В умовах мейбомієвого блефариту рекомендований масаж повік скляною паличкою з метою прискорення відпливу секрету мейбомієвих залоз. З інтермаргінального простору секрет видаляють ватним тампоном, змоченим у суміші рівних частин 70 % спирту та ефіру. Після цього знежирені краї повік змазують розчином брильянтового зеленого. У разі лускоподібного блефариту перед масажем обережно видаляють лусочки, потім застосовують брильянтовий зелений, основну увагу приділяючи ділянці біля коренів вій. При виразковому блефариті краї повік обробляють дезінфекційним розчином (наприклад, фурациліном  1:5 000), видаляють кірочки, а краї змазують розчином брильянтового зеленого. На ніч їх можна змазати очною маззю з антибіотиками сульфаніламідами (тобрекс, флоксал, 1 % тетрациклінова мазь, 1 % еритроміцинова мазь), інстиляції антибактеріальних крапель – тобрекс, флоксал, ципрофарм або нормакс по 1–2 краплі 4 рази на добу упродовж 10 днів.

ЯЧМІНЬ — гостре запалення волосяного мішечка вії або сальної залози, розміщеної біля головки вії. 

Етіологія і патогенез.  Збудник захворювання — золотистий стафілокок. Розвивається воно під дією несприятливих зовнішніх та внутрішніх чинників (переохолодження, ослаблення організму загальними захворюваннями, бактеріальні запальні захворювання, захворювання кон’юнктиви тощо). 

Клініка. Проявляються набряк і гіперемія повіки, біля її краю з’являється болючий щільний, обмежений інфільтрат. Можливі підвищення температури тіла та збільшення привушних лімфатичних вузлів. За 3–4 дні нагноєний інфільтрат прориває, назовні виділяються гній та некротизовані тканини. Після цього запалення затихає, біль зменшується, на місці інфільтрату з’являється кірочка.

У разі ускладнення можливі флегмона орбіти, тромбоз печеристої пазухи, менінгіт, септицемія, рецидивування.

Лікування. На початку захворювання вдаються до припікання поверхні інфільтрату 70 % спиртом кілька разів на добу, застосовують сульфаніламідні препарати. Інстиляції антибактеріальних крапель – тобрекс, флоксал, ципрофарм або нормакс – по 1–2 краплі 4 рази на добу або Sol. Laevomycetini 0,25 % упродовж одного тижня. На ніч мазь 1 % тетрациклінова, 1 % еритроміцинова, флоксал або тобрекс за нижню повіку упродовж 10 днів. 

У деяких випадках потрібне хірургічне лікування в стаціонарі або поліклініці.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ВИДАВЛЮВАТИ ЯЧМІНЬ!!!

Необхідно пам’ятати, що у разі абсцедування протипоказані теплові процедури та УВЧ. Профілактика полягає в своєчасному лікуванні блефаритів, кон’юнктивітів, запобіганні рецидивам хвороби (загальнозміцнювальна терапія, дотримання правил особистої гігієни). У міжрецидивний період показані вітамінотерапія, автогемотерапія, вживання пивних дріжджів. 

МЕЙБОМІЇТ – ураження мейбомієвих залоз запального характеру. 

Клініка. Спостерігається гіперемія кон’юнктиви, вона набрякла та інфільтрована. Такі зміни поширюються на шкіру повіки. Інфільтрат згодом прориває або розсмоктується. 

Лікування таке саме, що й в умовах зовнішнього ячменя. Розсмоктуванню інфільтрату сприяє закладання за повіку 1 % жовтої ртутної мазі. 

ХАЛАЗІОН (ГРАДИНА) — безболісний проліферативно – гіперпластичний процес у мейбомієвій залозі, пов’язаний із затримкою виділення та подальшим інфікуванням її секрету. 

Клініка. Кругле новоутворення, що просвічує крізь шкіру або кон’юнктиву (залежно від локалізації — із зовнішнього або внутрішнього боку хряща). Трапляються поодинокі або численні градини, розвиваються вони як самостійне захворювання або як наслідок гострого мейбоміїту. 

Лікування на перших етапах консервативне. Показана УВЧ-терапія, на ніч мазь тетрациклінова 1 %, еритроміцинова 1 % мазь, 1 % жовта ртутна мазь, флоксал або тобрекс за нижню повіку. Масаж повік, ін’єкція всередину халазіону кеналогу або емульсії гідрокортизону. Якщо позитивних результатів немає, халазіон разом із сумкою видаляють хірургічним методом. 

АБСЦЕС ОРБІТИ (ABSCESSUS ORBITALIS) проявляється субперіостальним абсцесом, остеоперіоститом або целюлітом орбіти. 

Причиною є запалення назальних пазух. Остеоперіостит може локалізуватися у передній частині орбіти – ізольоване запалення кісток орбіти, припухлість орбітальної стінки та її болючість, набряк повік та слизової, гіперемія кон’юнктиви. Гній може прориватися назовні (або в орбітальну клітковину). Тоді разом із гноєм відходять і секвестри кісток. При локалізації процесу в задньому відділі орбіти розвинуться екзофтальм, болючість та обмеження рухів ока, зниження зору.

Субперіостальний абсцес – гній проривається до орбіти із носових пазух , локалізується під періостом на внутрішньому боці орбіти, викликає екзофтальм із боковим зміщенням ока, обмеження рухів ока, стиснення зорового нерва та зниження зору.

Целюліт, або флегмона орбіти, – розвивається раптово, характеризується тяжким загальним станом хворого, підвищенням температури тіла, набряком повік та хемозом, білем в орбіті та голові, болем при пальпації, екзофтальмом, обмеженням рухів ока та білем під час рухів.

ГНІЙНИЙ ТЕНОНІТ – невеликий екзофтальм, біль при рухах ока та їх обмеження; можливі диплопія, набряк повік та кон’юнктиви. Причини: найчастіше – запальні процеси ока.

Збудниками запальних процесів є стафілококи, стрептококи, туберкульоз, сифіліс. Туберкульозний та сифілітичний періостити  мають хронічний перебіг, прориваються назовні з утворенням фістули.

Хворі можуть скаржитися на біль, косоокість, почервоніння ока, зниження зору.

Лікування хірургічне при целюліті та абсцесах – проста орбітотомія з дренуванням. 

ГРАНУЛЬОМА ОРБІТИ (хронічне неспецифічне запалення) – вузловий або дифузний ліпогранулематоз орбітальної клітковини, що призводить до утворення фіброзної тканини. Симптоми: екзофтальм прямий або з боковим зміщенням ока залежно від локалізації процесу, обмеження рухів ока, збліднення диска зорового нерва та зниження гостроти зору (при локалізації у м’язовому отворі).

Хірургічне лікування – проста орбітотомія. В інших випадках псевдопухлини (саркоїд Бека, туберкульома, сифілома, гранулематоз Вегенера) – консервативне лікування залежно від встановленого діагнозу.

Птоз (Ptosis) – опущення верхньої  повіки. 

Розрізняють птоз: 

• набутий та уроджений;
• частковий та повний;
• одно- й двобічний. 

Хворі скаржаться на опущення повіки.

Уроджений птоз найчастіше буває двобічним. 

Причиною є недорозвиненість або повна відсутність леватора, або ненормальне його прикріплення. 

Набутий птоз найчастіше буває однобічним й нерідко – повним.  Причиною є травма м’яза або нервових гілочок, крововилив в орбіту, травматичне ушкодження стовбура n. оculomotorius, його ядер та кіркових центрів. Серед загальних причин має значення сифіліс – гумозний періостит, гума в ділянці верхньої очної щілини, базальний менінгіт та прогресивний параліч.

 Розрізняють три ступені птозу:

• І ступінь – частковий птоз, верхня повіка прикриває рогівку відповідно до верхньої третини зіниці;
• ІІ ступінь – неповний, повіка закриває половину зіниці;
• ІІІ ступінь – повний, повіка закриває усю зіницю.

Птоз верхньої повіки не проходить самостійно і практично завжди вимагає оперативного втручання. 

Хірургічне лікування птозу полягає у закріпленні чи підтягуванні м`яза, що піднімає верхню повіку. Якщо цей м`яз дуже розслаблений, хірургу потрібно підняти повіку і брову. Операція виконується офтальмохірургом під місцевою анестезією дорослим та під загальною – дітям. За часом хірургічне лікування птозу становить 30–60 хвилин. Після втручання не залишається ніяких слідів і через тиждень пацієнт може повернутися до звичного життя. Ефект від операції залишається назавжди. На жаль, не завжди хірургічне лікування птозу дає бажаний косметичний результат. Після операції повіки можуть розміщуватися несиметрично.

Лагофтальм („заяче око”) – незмикання повік.

Ектропіон (Еctropium) – вивертання повіки назовні. Хворий скаржиться на сльозоточивість, подразнення ока та повіки, інколи – безсимптомний перебіг.

 За етіологією ектропіон поділяють на інволюційний (старечий), рубцевий (внаслідок рубцевих змін кон’юнктиви, шкіри, опіків, травм), паралітичний (параліч лицевого нерва), механічний (внаслідок випинання жирової клітковини очної ямки, пухлин повік), алергічний (контактний дерматит), уроджений.

Лікування: 

1. При кератопатії – зволожувальні краплі (штучна сльоза, відісік, систейн), корнеопротектори (корнерегель, солкосерил, актовегін). 
2. На запалений внутрішній край повіки – теплі компреси і мазі антибіотиків (еритроміцин 1 %, флоксал, тобрекс). 
3. Тимчасова фіксація повіки у належній позиції за допомогою лейкопластиру. 
4. Радикальним методом лікування є хірургічний. 

При паралічі лицевого нерва операцію доцільно робити через 3–6 місяців, оскільки упродовж цього часу може відбутися його спонтанний регрес.

Післяопераційне лікування – оброблення швів 1 % спиртовим розчином йоду або 1 % спиртовим розчином брильянтового зеленого 1 раз на добу упродовж 5–7 днів.

Інстиляції антибактеріальних крапель – тобрекс, флоксал, ципрофарм або нормакс по 1–2 краплі 4–6 разів на добу упродовж одного тижня.

Ентропіон (Entropium) – заворот краю повіки всередину частково або повністю. 

Хворий скаржиться на подразнення та почервоніння ока, відчуття стороннього тіла, сльозоточивість. Інші симптоми: поверхневий точковий кератит внаслідок того, що вії контактують із рогівкою, кон’юнктивальна ін’єкція. 

За етіологією ентропіон поділяють на такий: 

• інволюційний (старечий);
• рубцевий (унаслідок рубцевих змін кон’юнктиви, опіків, травм);
• спастичний (унаслідок хірургічної травми, подразнення ока, блефароспазму) уроджений.

Характеристика лікувальних заходів:

Оперативне втручання згідно з показаннями: накладання швів, блефаропластичні операції.

Післяопераційне лікування – обробка швів 1 % спиртовим розчином брильянтового зеленого 1 раз на добу упродовж 5–7 днів. Інстиляції антибактеріальних крапель – тобрекс, ципрофарм або нормакс – по 1–2 краплі 4–6 разів на добу упродовж одного тижня.

Трихіаз – неправильний ріст вій з краю повіки досередини, що є причиною травмування рогівки та кон’юнктиви очного яблука.

Мадароз – відсутність вій.

Поліоз – посивіння вій.

Блефарофімоз (Blepharophimosis) – скорочення очної щілини в горизонтальному і вертикальному напрямках.

Повіки малорухомі завдяки натягу їх зовнішньою та внутрішньою спайками. Блефарофімоз інколи поєднується з епікантусом, мікрофтальмом.

Скарги на скорочення очної щілини.

Лікування хірургічне – кантопластика.

Післяопераційне лікування – обробка швів 1 % спиртовим розчином йоду або 1 % спиртовим розчином брильянтового зеленого 1 раз на добу упродовж 5–7 днів.

Інстиляції антибактеріальних крапель – тобрекс, ципрофарм або нормакс– по 1–2 краплі 4–6 разів на добу або S. Laevomycetini 0,25 % упродовж одного тижня. На ніч мазь тетрациклінова 1 %, еритроміцинова або тобрекс за нижню повіку.

Блефарохалазис (Blepharochalasis) – атрофія шкіри; шкіра звисає у вигляді великої складки, що викликає враження птозу, але край повіки займає правильне положення. Хворі скаржаться на опущення повіки у зовнішніх кутах ока.Треба диференціювати від жирового птозу (Ptosis adiposa), коли орбітальна клітковина заходить у товщу повіки внаслідок слабості тарзоорбітальної фасції або через її дефекти. У цих випадках шкіра повіки не має ознак атрофії.

Лікування хірургічне! Відсікання надлишку шкіри. Післяопераційне лікування – обробка швів 1 % спиртовим розчином йоду або 1 % спиртовим розчином брильянтового зеленого 1 раз на добу упродовж 5–7 днів.

Інстиляції антибактеріальних крапель – тобрекс, флоксал, ципрофарм  або нормакс по 1–2 краплі 4–6 разів на добу або S. Laevomycetini 0,25 % упродовж одного тижня. На ніч мазь тетрациклінова 1 %, еритроміцинова, флоксал або тобрекс за нижню повіку.

Анкілоблефарон – часткове або повне зрощення країв повік.

Епікантус – складка шкіри півмісяцевої форми біля внутрішнього кута очної щілини, що переходить із верхньої повіки  на нижню.

Колобома повік – дефект повіки, частіше верхньої, який проходить через усі шари повіки від її краю до брови. Колобома повік завжди своїм широким кінцем звернена до краю повіки.

Дерматози повік – найчастіше є артифіціальними дерматитами, що розвиваються внаслідок різноманітного подразнення шкіри механічними, фізичними, хімічними та світловими факторами. Розрізняють алергічні, контактні та екзематозні дерматози. До неінфекційних дерматозів також відносять дискоїдний червоний вовчак та ксеродерму.

Алергічний дерматит – гіперемія, клітинна гіперплазія та обмежена скупченість ексудату в ділянці пошкодження з утворенням еритеми, ексудації та везикул, а у подальшому – кірочок.

Контактний дерматит найчастіше розвивається при застосуванні очних крапель, косметичних засобів, включаючи і лак для нігтів. Клінічно – симптоми алергії.

Екзематозний дерматит – є більш тяжкою формою алергічного процесу.

Дискоїдний червоний вовчак – автоімунне захворювання, має хронічний перебіг із почервонінням та потовщенням повік, наявністю лусок та рубців, які можуть призвести до вивороту повіки. Симптоми ураження шкіри обличчя мають назву «крила метелика».

Ксеродерма пігментна – тяжке уроджене хронічне захворювання шкіри, обумовлене великою чутливістю шкіри до ультрафіолетового опромінення. На шкірі виникають червоні плями, луска, пігментні плями, телеангіектазії, атрофічні плями, бородавчасті розростання, які можуть перероджуватися у ракові новоутворення.

Атрофічні зміни в окремих ділянках шкіри викликають спотворення обличчя – деформації вух, носа, атрезії отвору рота.

ДОБРОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ ПОВІК

Папілома (акантоепітеліома, плоскоклітинна папілома) має вигляд сосочкового новоутворення циліндричної форми; вона м’яка, брудно– жовтого або сірого кольору. Може мати вигляд ягоди малини або капусти. Іноді має широку основу або тонку ніжку, що з’єднує її зі шкірою повіки.

Стареча бородавка (син. – себорейна, кератома, базально-клітинна папілома, папілома) локалізується на шкірі нижньої повіки, на війковому та інтермаргінальному краях повіки. На шкірі повік бородавки мають пігментований вигляд. Стареча бородавка має вигляд опуклого утвору жовтуватого, брудно–сірого кольору або інтенсивно коричневого кольору, що нагадує папіломатозний невус різних розміру і форми.

Кератоакантома (сальний роговий молюск, самовиліковна плоскоклітинна карцинома) має кулеподібний вигляд рожево–білого вузла із западанням центру. Швидко росте, утворює виразку, що самостійно рубцюється (рубці грубі, втягнені).

Епітеліома Малерба поодинока, вузлувата, щільна, особливо при звапненні, вільно рухома щодо прилеглих тканин, синюватого кольору.

Трихоепітеліома (аденоїдна гроноподібна епітеліома Брука) – пухлина утворюється із волосяних фолікулів у вигляді поодиноких або множинних вузликів (рогові кісти); вони щільні при пальпації, розміщуються під шкірою.

Фолікулярний кератоз розвивається з отвору волосяної піхви, утворює вогнища ороговіння, наближені за будовою до перлин (при плоскоклітинному раку).

Аденома сальної залози поодинока, щільна пухлина на краю повіки. 

Аденома потової залози (гідроаденома)  множинні висипання на нижній повіці, чітко обмежені, щільні при пальпації вузлики, розміром з невелику горошину. 

Аденома мейбомієвої залози нагадує халазіон, проривається із мейбомієвої залози й утворює масивне багаточасткове новоутворення, перероджується в аденокарциному і дає метастази у лімфатичні вузли.

Базаліома розміщується у внутрішньому відділі нижньої повіки, має інфільтративний ріст та вигляд білувато–рожевого щільного неболючого вузлика або групи вузликів із широкою основою й чіткими межами, добре зміщується разом зі шкірою; у щілинній лампі має вигляд краплини воску. У подальшому вона розпадається і переходить у виразку, досягає 1–1,5 см і перетворюється на рак шкіри.

Пігментна ксеродерма хворіють діти 1–2 років, дуже чутлива до ультрафіолетового опромінення. Спочатку має вигляд сонячної еритеми, потім додається пігментація, що нагадує «веснянки». Із часом шкіра стає сухою, покривається телеангіектазіями, сосочковими розростаннями, що у подальшому покриваються виразками і малігнізуються. Нижня повіка руйнується, тканини атрофуються, розвивається кератит. Хворобою уражається все обличчя. Нерідко діти помирають на 2–3-му році життя.

Епітеліома Боуєна може локалізуватися на шкірі повік, слизовій очного яблука, рогівці; має ознаки раку, що не переходить на прилеглі тканини. Має вигляд плоскої круглої темно–червоної бугристої бляшки з чіткими межами, покритої лусками. При малігнізації дає метастази. Трапляється у хворих старшого віку.

Фіброма має вигляд щільного, чітко обмеженого підшкірного вузла або м’якого утворення на ніжці.

Ліпома (жировик) пухлина без різких меж, м’яка, жовтуватого кольору; на верхній повіці, над орбітопальпебральною складкою, звисає над краєм повіки.

Дермоїд пухлина еластичної консистенції, округлої форми, не з’єднана зі шкірою, розміщена у внутрішній або зовнішній спайці повіки.

Ангіома розвивається у дітей із перших років життя. Ангіоми бувають кавернозні та капілярні. Кавернозна ангіома – великий багатопорожнинний вузол із кров’ю, часто буває проростання орбітальної ангіоми. 

Капілярні ангіоми розміщуються у поверхневих шарах шкіри та підшкірно; вони м’які, синюватого кольору, при натисканні стають блідими.

Невринома (нейрофіброма) хвороба Реклінгаузена – повіка збільшена у розмірах, птоз, у повіці пальпуються звиті щільні тяжі, які проникають у порожнину орбіти або мають форму вузлика щільної консистенції, що сидить на ніжці.

Невуси  пігментні новоутворення. 

Пограничний невус (юнкціональний)  плоска пігментна пляма на інтермаргінальному краї (трапляється у дітей і підлітків). 

Внутрішньошкірний невус трапляється у дорослих у вигляді пігментної плями, може мати папіломатозний вигляд.

Невус Ота (скронево–щелепний невус, окулодермальний невус) – уроджене захворювання. Пляма блакитно–сірого або аспідно–сірого кольору на повіці, може поєднуватися з меланозом тканин очного яблука – темніша райдужка і судинна оболонка на цьому оці.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ

Папілома, стареча бородавка, епітеліома Малерба, трихоепітеліома, фолікулярний кератоз, аденома, фіброма, ліпома, дермоїд – хірургічне видалення (поверхню рани необхідно коагулювати); електроексцизія, кріодеструкція, лазеровипарювання.

Базаліома – кріодеструкція, променева терапія.

Епітеліома Боуєна – хірургічне  видалення, кріодеструкція, лазеровипарювання, близькофокусна рентгенотерапія.

Пігментна ксеродерма – механічний  захист від сонця, фотозахисні мазі й креми, кріодеструкція або хірургічне видалення бородавчастих розростань. Невуси – кріодеструкція,  лазеровипарювання (СО2).

Ангіома –  введення склерозувальних речовин, діатермокоагуляція, кріодеструкція, хірургічне видалення.

Кератокантома – хірургічне видалення пухлини, променева терапія.

Невринома (нейрофіброматоз) – хірургічне видалення вузла.

Невус Ота – у зв’язку з тим, що новоутворення займає велику площу, часто уражає орбіту, при діагностиці малігнізації хворі підлягають лікуванню в онкоофтальмологічному центрі Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова  АМН України.  Після видалення пухлин – обов’язкове гістологічне дослідження видаленої тканини.

ЗЛОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ ПОВІК

Рак шкіри повік (базаліома, базальноклітинний рак) розвивається у осіб середнього та похилого віку, розміщується на нижній повіці або в куті ока, проявляється у двох формах: 

1-ша вузлувата форма (вузлик твердої консистенції, часто – телеангіектазії по краю вузлика, в центрі пухлини утворюється виразка);

2-га плоска форма (плоскоклітинний рак) (утвір твердої консистенції з нечітко окресленими краями). Може мати вигляд лускоподібного червоного плоского утвору або шкірного рогу.  

Базальноклітинна базаліома не метастазує, але супроводжується місцевою інвазією, особливо при локалізації в куті ока.

Аденокарцинома (рак мейбомієвої або сальної залози) спочатку виглядає як халазіон, що рецидивує після видалення; може давати метастази та поширюватися на орбіту; має прогресуючий ріст, утворюється виразка, яка руйнує повіку.

Фібросаркома – пухлина дитячого віку, локалізується на верхній повіці, має вигляд підшкірного вузла без чітких меж, шкіра синюватого кольору, спостерігаються телеангіектазії розширених судин. При збільшенні пухлини спостерігаються  птоз, зміщення ока донизу (ураження орбіти).

Саркома Капоші – пухлина у вигляді червоного або багряного субепідермального вузла. Трапляється у ВІЛ-інфікованих хворих.

Меланома –  може бути у вигляді плоского вогнища з нечіткими краями світло-коричневого кольору або вузлової форми – виступає над шкірою, пігментована, має прогресуючий ріст, утворюються виразки, спостерігаються спонтанні кровотечі. Дає метастази.

Характеристика лікувальних заходів

Рак шкіри повік (базаліоми, базальноклітинний рак) – хірургічне видалення пухлини з одночасною пластикою оточуючими тканинами, кріодеструкція, брахітерапія, хіміотерапія,  екзентерація орбіти.          

Аденокарцинома (рак мейбомієвої або сальної залози) – видалення пухлини з одночасною пластикою оточуючими тканинами; опромінення вузьким медичним протонним пучком, хіміотерапія; при поширенні пухлини на склепіння, бульварну кон’юнктиву – екзентерація орбіти.

Фібросаркома – видалення пухлини з одночасною пластикою оточуючими тканинами; променева терапія, хіміотерапія; екзентерація орбіти.

Саркома Капоші – кріодеструкція, лазерне висікання, променева терапія, хіміотерапія, імунотерапія.

Меланома – хірургічному лікуванню підлягають меланоми не більші 10 мм у діаметрі й за відсутності метастазів (видалення із застосуванням лазерного скальпеля або електроножа з одночасною пластикою оточуючими тканинами);