Захворювання слізних органів

Слізні органи виконують найважливішу захисну роль для ока. Сльоза необхідна для постійного зволоження рогівки, що підвищує її оптичні властивості, і для механічного вимивання пилу, що потрапив в очі. Завдяки вмісту води, солей, білкових і ліпідних фракцій вона виконує важливу трофічну функцію рогової оболонки. Особливо білкова речовина лізоцим має виражену бактерицидну дію.

Класифікація захворювань слізної залози

• запалення слізної залози: гостре та хронічне;
• нориці слізної залози: уроджені та набуті;
• пухлини слізної залози: доброякісні, змішані, злоякісні; 
• кісти слізної залози;
• зміщення слізної залози;
• порушення функції слізної залози: гіперфункція, гіпофункція (хвороба шегрена).

ДАКРІОАДЕНІТ (DACRYOADENITIS) – гостре запалення слізної залози.      

Причиною захворювання є епідемічний паротит (свинка), інфекційний мононуклеоз, Herpes zoster, грип, кір, скарлатина, гонорея, саркоїдоз тощо. Захворювання супроводжується підвищенням температури тіла.

Хворий скаржиться на біль, припухлість зовнішньої частини верхньої повіки в ділянці пальпебральної частини слізної залози, рух ока назовні й догори  обмежений. 

Гострий орбітальний дакріоаденіт – більш рідкісне захворювання, міжпальпебральна форма. При паротиті запальний процес двобічний. Верхня повіка має вигляд англійської літери «S», розміщеної горизонтально (S–симптом). Пальпація – болюча, при відтягуванні верхньої повіки бачимо збільшену слізну залозу, хемоз кон’юнктиви.

Лікування.Місцево:                   

1. Сухе тепло, УВЧ.
2. Інстиляції : дезінфекційні краплі та антибактеріальні краплі.     

Загальна терапія: інтенсивне лікування основного захворювання.

Антибіотики – перорально, в/м, в/в. Сульфаніламіди. При вірусній етіології (паротит, інфекційний мононуклеоз): холодні компреси на ділянку набряку та болючості. Знеболювальні – за необхідності.         

Дітям із вірусною інфекцією не треба давати аспірин унаслідок ризику синдрому Реє (Reye). Запалення орбітальної частини слізної залози супроводжується проптозом,        зміщенням ока до носа, двоїнням, обмеженням рухів ока назовні й догори.

 При флуктуації: розтин через кон’юнктиву при пальпебральній формі, розтин через шкіру при орбітальному процесі.

ДАКРІОАДЕНІТ ХРОНІЧНИЙ (DACRYOADENITIS CHRONICA) хронічний набряк (можливо – почервоніння) зовнішньої третини повіки з проптозом або без нього та зміщенням очного яблука медіально та вниз, обмеження рухів ока. Пальпаторно – об’ємне утворення у зовнішній третині верхньої повіки.

Хворий скаржиться на прогресуючий набряк зовнішньої третини повіки, наявність або відсутність болю та подвоєння зору, косоокість.

Етіологія: саркоїдоз, запальний псевдотумор, хвороба Мікуліча (лімфоматозна гіперплазія слізних та слинних залоз; кіста слізної залози (дакріопс), туберкульоз, сифіліс та інші.

ХВОРОБА МІКУЛІЧА – повільно прогресуюче одночасне симетричне збільшення слізних та слинних залоз. Без суб’єктивних відчуттів у ділянці слізної залози розвивається щільна не болюча (при пальпації) припухлість; збільшення слізних залоз призводить до зміщення ока вниз до носа і вперед (екзофтальм із боковим зміщенням). Хвороба Мікуліча розвивається при хронічному лімфолейкозі та лейкемічному лімфаденозі.

СИФІЛІС СЛІЗНИХ ЗАЛОЗ – слізна залоза збільшена, щільна, не болюча, одночасно виявляється збільшення передвушних та підщелепних лімфатичних вузлів. Якщо причиною є не шанкр, а гума – може бути некроз залози, її прорив і рубцювання.

ТУБЕРКУЛЬОЗ СЛІЗНОЇ ЗАЛОЗИ – спочатку розвивається щільна припухлість слізної залози без явищ запалення, а в подальшому додаються болючість та збільшення шийних лімфатичних вузлів.

ДАКРІОЦИСТИТ  ГОСТРИЙ (DACRIOCYSTITIS ACUTA) – гостре запалення слізного мішка (флегмона). Обструкція носослізної протоки. Гематогенна дисемінація або поширення інфекції з синусів або інших прилеглих вогнищ (дакріоцистит у дітей, халазіон), травма. Найчастіше захворювання викликає золотистий стафілокок та стрептококи, у дітей необхідно враховувати можливу наявність H.influenzae.     

Хворі скаржаться на біль, почервоніння та набряк над слізним мішком, сльозотечу, гнійне виділення із слізної точки. 

Гіперемія та болюча припухлість з назального боку нижньої повіки, що поширюється на періорбітальну ділянку з цього боку. При натисканні на слізний мішок можуть з’явитися гнійні виділення із слізної точки. Немає проптозу, обмеження рухів ока та болю при рухах ока (на відміну від целюліту орбіти). Пацієнт іноді не може розплющити око внаслідок набряку повік.

Флегмонозний дакріоцистит у новонароджених дітей: підвищення температури тіла, набряк і гіперемія біля медіального кута ока, сльозотеча.

Характеристика лікувальних заходів

У дорослих: до флуктуації – консервативна терапія: антибіотикотерапія (загальна), теплі компреси на ділянку запалення 3 рази на день, УВЧ; за наявності кон’юнктивіту – антибактеріальні краплі. За наявності флуктуації – розріз у місці найбільшого випинання з дренуванням; з вмісту роблять мазок (фарбують за Граммом) та посів. Не треба зондувати слізні канали на гострій стадії інфекції у дорослих.

При флегмонозному дакріоциститі новонароджених: введення літичної суміші для зниження температури (1 мл 4 % розчину амідопірину; 0,1 мл 50 % розчину анальгіну та 0,2 мл 2,5 % розчину піпольфену); зондування носослізної протоки, промивання слізних шляхів розчином антибіотиків, щоденне обколювання слізного мішка антибіотиком; у подальшому – зондування та промивання слізних шляхів (2 рази). Загальна терапія – антибіотики в/м.

ДАКРІОЦИСТИТ ХРОНІЧНИЙ (DACRIOCYSTITIS CHRONICA) – хронічне запалення слізного мішка. Обструкція носослізної протоки. Незапальна припухлість у місці слізного мішка. Хворі скаржаться на сльозотечу, виділення гною із слізних точок при натисканні на ділянку слізного мішка.               

Причини – дивертикул слізного мішка, дакріоліти, оперативне втручання на носі або носових пазухах, травма. Гостре закупорення носослізної протоки дакріолітом (скупчення епітеліальних клітин, аморфного детриту, ліпідів та кальцію) може викликати гострий неінфекційний дакріоцистит (біль, помірне незапальне збільшення слізного мішка); лікування хірургічне – механічне видалення дакріоліту або дакріоцисториностомія.

Лікування хірургічне. Загальна терапія включае антибіотики в/в, в/м або перорально до зняття швів (5–7 днів).

Місцево: антибактеріальні краплі (до і після операції). Промивання слізних шляхів після операції 2–3 рази.                

У дітей спочатку треба проводити дренування носослізного каналу, при неефективності – дакріоцисториностомія.

ЕПІФОРА (EPIPHORA) – сльозостояння  та сльозотеча. Розрізняють нейрогенну, рефлекторну (гіперсекреція слізної залози) сльозотечу та сльозотечу, пов’язану з порушенням прохідності слізних шляхів.

Причиною непрохідності слізних шляхів є: уроджені аномалії слізних точок  та  канальців – закриття слізної точки плівкою, атрезія слізних точок, атрезія слізних канальців, дислокація слізних точок, наявність мембрани в дистальному кінці носослізної протоки, ретенційна кіста слізного мішка, а також набута непрохідність слізних шляхів внаслідок запального процесу – слізних точок (звуження та облітерація слізних точок) та еверсії нижньої слізної точки, дакріоліт у слізному мішку).

Симптоми: розширення слізного струмка, сльозостояння та сльозотеча, може бути виворіт нижньої повіки та слізної точки, слізно– гнійне виділення із слізної точки.

Лікування хірургічне – створення нової слізної точки за наявності слізного канальця.

ДАКРІОПС (DACRYOPS) – однокамерна ретенційна кіста, трапляється у пальпебральній частині слізної залози. Утворюється кіста внаслідок заростання вивідних проток залози. Еластична пухлина в ділянці зовнішнього кута ока на верхній повіці. Шкіра не змінена. При підніманні верхньої повіки біля зовнішньої частини верхньої перехідної складки бачимо випинання у верхньому склепінні товстостінної кісти у вигляді прозорого пухирця.

Хворі скаржаться на новоутворення в ділянці зовнішнього кута верхньої повіки.

Лікування хірургічне: створення співустя між порожниною кісти та кон’юнктивальним міхуром методом прошивання кісти.

Місцево: антибактеріальні краплі. Зняття шва після епітелізації на 8–10-ту добу.

ПУХЛИНА СЛІЗНОЇ ЗАЛОЗИ – змішана пухлина слізної залози, належить до доброякісних пухлин.

Клініка – звужена очна щілина внаслідок легкого птозу, незапальний набряк верхньої повіки, зміщення ока вниз і до носа; під верхнім краєм повіки пальпується щільний нерухомий утвір. Пухлина може рецидивувати після видалення й перероджуватися на рак.

АДЕНОКАРЦИНОМА (АДЕНОМА) СЛІЗНОЇ ЗАЛОЗИ Й ЦИЛІНДРОМА з самого початку має інвазивний швидкий ріст; з’являються диплопія, птоз, зміщення ока, сльозотеча (ознака злоякісності), біль; вона проростає у слізну ямку, поширюється у порожнину черепа і скроневу ямку. Циліндрома метастазує гематогенним шляхом, найчастіше – у спинний мозок.

Лікування – хірургічне видалення пухлини. Піднадкісткова орбітотомія. 

Після видалення аденокарциноми і цілиндроми в післяопераційному періоді показана променева терапія. При проростанні пухлини в кістки орбіти – променеве лікування з хіміотерапією. Після видалення пухлин обов’язковим є гістологічне дослідження.            

«СУХЕ ОКО» СТОСУЄТЬСЯ «СИНДРОМУ СУХОГО ОКА», обумовленого різноманітними причинами, й об’єднує ксеротичні захворювання ока. Причиною сухого ока є рубцевий ксероз (трахома, пемфігус, опіки кон’юнктиви), недостатність вітаміну А, відносний ксероз (ектропіон, лагофтальм, симблефарон, екзофтальм), нейропаралітичний ксероз (пошкодження n. ophthalmicus), синдром Шегрена (недостатність сльозопродукції).  

Хворі скаржаться на  відчуття стороннього тіла, іноді – на сльозотечу, а також скарги, пов’язані з основним захворюванням; за недостатності вітаміну А хворі скаржаться на нічну сліпоту (гемералопію). Відкрите око або його частина переважно в нижній частині або міжпальпебральної ділянці підсихає; спостерігається надлишок слизу та детриту сльози, ниткоподібні нашарування на рогівці; кон’юнктива – гіперемійована. За недостатності вітаміну А на кон’юнктиві за ходом очної щілини з’являються бляшки Іскерського–Біто.

Консервативне лікування – штучні сльози та очні мазі, обтурація слізних канальців (тимчасова або постійна).

Хірургічне лікування – виправлення положення повіки (ектропіон, лагофтальм) – блефаропластика.

Місцево – краплі кортикостероїдів (дексапос, дексаметазон, фармадекс) та антибіотиків (флоксал, тобрекс, окацин, нормакс, вігамокс) по 1–2 краплі 4–6 разів на добу.

Для зволоження ока – краплі «штучна сльоза» систейн, систейн-ультра, систейн-баланс.

За недостатності вітаміну А – перорально вітамін А. При синдромі Шегрена – введення кортикостероїдів в орбітальну слізну залозу.