А

АБРАМІ (P. ABRAMI) СИНДРОМ – див.: Ентерогепатичний синдром.

АБРАМОВА – ФІДЛЕРА (C. C. АБРАМОВА – C. L. FIEDLER) МІОКАРДИТ – див.: Міокардит ідіопатичний.

АБРАХІОЦЕФАЛІЯ – вроджена відсутність плеча і голови.

АБРАХІЯ (а- + грец. βραχιων brachion – плече) – вроджена відсутність верх ніх кінцівок.

АБРЕВІАЦІЯ (лат. abbreviatio – скорочення) – скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин. Абревіація відбувається в результаті випадіння кінцевих формоутворюючих стадій онтогенезу і призводить до недорозвинення чи редукції органів у…

АБРИКОСОВА (А. И. АБРИКОСОВ) МЕТОД КОНСЕРВАЦІЇ – спосіб бальзамування трупів, який полягає в заповненні судин формаліно-гліцериновою сумішшю з наступною витримкою трупа в рідині того ж складу.

Абрикосова метод розтину — це метод, який був розроблений радянським патологом А. І. Абрикосовим. Згідно з цим методом, під час розтину трупа органи витягуються не окремо, а комплексами, що відповідають…

АБІОТИЧНИЙ (а + грец. βιωτικοζ – життєвий) – 1) неживий, неорганічний; 2) такий, що характеризується відсутністю життя; непридатний до життя.

АБІОТИЧНІ ФАКТОРИ – сукуп ність факторів неорганічного середовища, які впливають на організм. А.ф. поділяються на хімічні (хімічний склад атмосфери, морських та прісних вод, грунту) і фізичні або кліматичні (температура, барометричний…

АБІОТРОФІЯ (а + грец. βιοζ bios – життя + грец. τροψι -trophia – їжа, живлення) – знижена життєздатність органа або системи організму.

АБІОТРОФІЯ СІТКІВКИ – загальна назва спадкових дегенерацій сітківки, які характеризуються тим, що патологічний процес у значній мірі зв’язаний із змінами в пігментному епітелії.

АБІОТРОФНИЙ – такий, що характеризується зниженою життєздатністю органа або системи організму.

АБЛАКТАЦІЯ (аб + лат. lactare – годувати грудьми) – відлучення дитини від грудей; припинення годування грудьми дитини на першому році життя.

АБЛАСТЕМНИЙ – такий, що не пов’язаний з проростанням. У медичному контексті це слово може використовуватися для опису процесів або клітин, які не мають здатності до проростання або відновлення (наприклад, у разі…

АБЛАСТИКА (а + грец. βλαστοζ blastos – паросток) – метод видалення пухлини з обов’язковим виконанням комплексу заходів, які попереджують роз сіювання в рані під час операції окремих пухлинних елементів для…

АБЛЕФАРИЧНИЙ – такий, що стосується аблефарії.

АБЛЕФАРІЯ (a + грец. βλεψαρον blepharon – повіка) – відсутність однієї або обох повік; рідкісна вада, яка, як правило, поєднується з криптофтальмом (сховане око).

АБЛЮМІНАЛЬНИЙ – такий, що спрямований від просвіту канальця.

АБЛЮТОМАНІЯ (лат. abluo, ablutum – мити + грец. μανια mania – безумство, захоплення) – нав’язливе праг нен ня мити руки.

АБЛЮЦІЯ (лат. ablutio – миття) – миття, промивання, очищення. Це слово походить від латинського ablutio, що означає «миття» або «обмивання».