Ангідротична ектодермальна дисплазія – це спадкове захворювання, що проявляється генетичним порушенням розвитку похідних ектодерма (шкіри, залоз зовнішньої секреції, волосся, зубів). Симптомами патології є аномалії розвитку або відсутність зубів, суха тонка шкіра, виражена гіпоплазія потових та сальних залоз, рідкість волосся або алопеція, іноді агенезія молочних залоз. Діагностика проводиться лікарем-генетиком на підставі характерних зовнішніх проявів захворювання, а також генетичних досліджень та вивчення спадкового анамнезу. Специфічного лікування ангідротичної ектодермальної дисплазії немає.

Ангідротична ектодермальна дисплазія (синдром Кріста-Сіменса-Турена, синдром Weech) є спадковим захворюванням, при якому відбувається генетично обумовлене порушення розвитку зовнішнього зародкового листка (ектодерми). Внаслідок цього основні симптоми патології зачіпають похідні ектодерми – шкіру, волосся, зуби, деякі хрящі, потові, сальні та молочні залози. Характерний для ангідротичної ектодермальної дисплазії симптомом комплекс незалежно один від одного описували Дж. Турен в 1848 році, стоматолог Дж. Кріст в 1913-му і дерматовенеролог Х. Сіменс в 1929-му році.

Спочатку вважалося, що успадкування захворювання відбувається виключно за зчепленим з Х-хромосомою механізмом, в даний час виявлено як аутосомно-рецесивні, так і аутосомно-домінантні форми дисплазії. Зустрічаємо захворювання – 1 випадок на 5000-10000 тисяч новонароджених, з урахуванням того, що статистично частіше зустрічається зчеплене зі статтю спадкування, статевий розподіл серед хворих сильно зміщений у бік чоловічої статі.

Етіологія ангідротичної ектодермальної дисплазії полягає у наявності мутацій певних генів. Розрізняють форми синдрому Кріста-Сіменса-Турена з Х-зчепленим, аутосомно-домінантним та аутосомно-рецесивним успадкуванням:

1. Х-зчеплений тип. Причиною найпоширенішої форми захворювання є пошкодження гена EDA, розташованого на Х-хромосомі. Він кодує білок під назвою ектодисплазин-а, порушення в структурі якого і призводять до патологічного розвитку похідних ектодерма. Зараз, як функції цього білка, і патогенез порушень при мутації гена EDA невідомі. Симптоми виявляються не тільки у чоловіків, а й у жінок-носіїв, в основному, більш легкою мірою. У таких жінок спостерігається сухість шкіри, раніше розвиток зморшок, тонке сухе волосся, деформації та патології зубів. Також нерідко виникають проблеми із грудним вигодовуванням дитини. Все це дозволяє говорити про те, що деякі мутації гена EDA мають властивості неповного домінування.
2. Аутомсомно-рецесивний тип. Крім того, до характерного симптомокомплексу синдрому Кріста-Сіменса-Турена призводять мутації в гені EDAR, що кодує один із рецепторів до фактору некрозу пухлини. Цей ген розташований на 2-й хромосомі і успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Як і в попередньому випадку, патогенез за цієї форми захворювання не вивчений.
3. Аутосомно-домінантний тип. Рідкісна форма ангідротичної ектодермальної дисплазії, що передається за аутосомно-домінантним механізмом. Її причиною є мутації гена TDARADD, який кодує білок рецептор до екзодисплазину-а і розташований на 1-й хромосомі. Очевидно, патогенез порушень у разі аналогічний такому при поширеній зчепленою зі статтю формі синдрому.

Виникла гіпоплазія шкіри та багатьох типів залоз (потових, слізних, молочних) веде до каскаду різноманітних порушень. Практично повна відсутність потових залоз стає причиною легкого розвитку гіпертермії, що особливо небезпечно у дитячому віці – саме через наслідки перегріву в ранньому дитинстві помирає майже третина хворих на ангідротичну ектодермальну дисплазію. Внаслідок зниженої активності слізних залоз досить часто виникають кон’юнктивіти, які ускладнюються кератитом та катарактою.

Гіпопластична шкіра досить часто схильна до екземи, вторинних бактеріальних та грибкових інфекцій. Порушення розвитку ектодерма відбиваються і на хрящових і кісткових елементах – збільшується розмір лобової кістки, на ній формуються помітні надбрівні дуги. Перенісся, крила носа, як правило, недорозвинені, деформуються і вушні раковини.

Типові аномалії зубів, які набувають конічної форми, часто бувають недорозвинені, можлива відсутність одного або цілої групи зубів; характерною ознакою ангідротичної ектодермальної дисплазії при цьому є збереження ікол. Через відсутність або аномальне положення зубів нерідко розвиваються дефекти мови.

Інтелектуальний розвиток дитини може відставати від вікової норми, але у ряді випадків розумові здібності дорослого з цим синдромом не поступаються таким у здорової людини. Часто спостерігається відсутність молочних залоз та сосків (або їх аномальні форма та розташування). Іноді ангідротична ектодермальна дисплазія ускладнюється вродженою глухотою.

Діагностика захворювання проводиться на основі обстеження дитини у генетика, ДНК-дослідження та вивчення спадкового анамнезу. При огляді пацієнта на патологію вказують характерні поєднання ознак та об’єктивний статус хворого. Генетичне визначення захворювання зводиться до прямого секвенування гена послідовності EDA з метою виявлення мутацій; вивчення інших, більш рідкісних мутацій, асоційованих з ангідротичною ектодермальною дисплазією, зараз не проводиться.

При вивченні спадкового анамнезу особливу увагу приділяють об’єктивному статусу матері – нерідко у неї, як у носії мутантного гена, виявляються стигми дизембріогенезу. До них відносять сухість шкіри, ослаблене тонке волосся, гіпоплазія молочних залоз, через що виникають проблеми з годуванням дитини.

Генетична діагностика носійства мутантної форми гена EDA пов’язана з певними складнощами, так як метод прямого секвенування в такому випадку часто дає помилково-негативні результати. Тому з цією метою використовуються інші методики генетичного аналізу – наприклад, мультиплексна лигазная реакція.

Специфічного лікування даної патології не існує, терапія зводиться до підтримки нормальної життєдіяльності та профілактики ускладнень. Для зволоження шкіри використовують спеціальні фармацевтичні чи косметологічні креми, аномалії зубів виправляють за допомогою протезування. Через порушення потовиділення вкрай небезпечним стає перегрів, тому особливу обережність необхідно виявляти в спекотні літні місяці. Хворих на ангідротичну ектодермальну дисплазію в цей період бажано утримувати в кондиціонованому приміщенні, можна обертати вологим простирадлом для зволоження, давати питво. Також проводять лікування та профілактику вторинних бактеріальних та грибкових інфекцій шкіри, імуномодулюючу терапію. Для профілактики очних порушень потрібне регулярне використання зволожуючих крапель.

Прогноз захворювання залежить від ступеня вираженості супутніх порушень та своєчасного виявлення патології. Найчастіше, якщо діагноз було встановлено ранньому віці дитини і було вжито профілактичні заходи (боротьба з перегрівом, вторинними інфекціями), то прогноз загалом сприятливий. У плані інтелектуального розвитку прогноз найчастіше неоднозначний – з однаковою ймовірністю можлива як розумова відсталість (олігофренія), і збереження когнітивного розвитку.