Чутливість
ЧУТЛИВІСТЬ – це здатність організму сприймати подразнення з зовнішнього та внутрішнього середовища.
РЕЦЕПЦІЯ – це сукупність всіх аферентних систем, які сприймають подразнення зовнішнього і внутрішнього середовища і проводять їх до центру. РЕЦЕПЦІЯ – це більш широкі поняття ніж чутливість, так як ми не все відчуваємо, що сприймаємо.
ЧУТЛИВІСТЬ – це та частина рецепції, яку ми відчуваємо, а, значить, аналізуємо відповідними ділянками головного мозку. Це означає, що чутливість тісно пов”язана з діяльністю аналізаторів.
АНАЛІЗАТОР – це єдина функціональна система, що складається з наступних елементів:
1. сприймаючого апарату (рецепторів) – рецепторний відділ
2. чутливих провідників – провідниковий відділ
3. коркового відділу, що сприймає інформацію, аналізує та синтезує її.
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ АНАЛІЗАТОРА – це сприймати та аналізувати подразнення. Ми розрізняємо наступні аналізатори для різних видів чутливості (поверхневої та глибокої)
· ЗОРОВИЙ
· СЛУХОВИЙ
· НЮХОВИЙ
· СМАКОВИЙ
А тепер розглянемо один з елементів аналізатора – рецепторний апарат.
РЕЦЕПТОРИ – це чутливі утвори, які мають здатність сприймати ті чи інші зміни зовнішнього та внутрішнього середовища і передавати їх у вигляді імпульсу.
Рецептори поділяються на:
1. Екстерорецептори (знаходяться в шкірі та зовнішніх слизових оболонках)
2. Пропріорецептори (знаходяться в м’язах, сухожилках, суглобах)
3. Інтерорецептори (знаходяться в внутрішніх органах, в судинах).
Є ще телерецептори, що знаходяться в вухах та очах.
1. Екстерорецептори сприймають поверхневу чутливість (тактильну, больову, температурну) і діляться на механорецептори (дотик, тиск), терморецептори (тепло, холод), ноціцептори (сприймають біль).
Тактильну чутливість сприймають тактильні тільця Меркеля, які знаходяться в кінчиках пальців.
Тільця Мейснера знаходяться на долонях, підошвах, губах, на кінчику язика. Вони дуже чутливі до любого дотику.
Тільця Фатера-Пачіні сприймають тиск, знаходяться вони в глибоких шарах шкіри.
Холодові рецептори – це колби Краузе.
Теплові рецептори – це тільця Руффіні.
На холодові подразники реагує більша частина волокон, ніж на теплові.
Біль сприймається вільними нервовими закінченнями,що розміщені між епідермальними клітинами.
2. Пропріорецептори – це ті, що знаходяться в глибоких тканинах (м’язах, суглобах, сухожилках). М’язові рецептори є різноманітні і найбільш важливими є нервово-м’язові веретена, які реагують на розтягнення м’язів. Ці веретена покриті футляром сполучної тканини і знаходяться між волокнами поперечно-смугастих м’язів інтра і екстрафузально.
Тільця Гольджі і Мацоні сприймають м’язово-суглобове чуття і знаходяться на границі м’яза та сухожилку.
Крім того ще існують осморецептори, хеморецептори, барорецептори та інші.
Від рецепторного апарату імпульси надходять по нервових волокнах, які є аксонами псевдоуніполярних клітин спинномозкового ганглія.
Існує 3 типи волокон:
1. Тип А – тонкі мієлінові волокна, що проводять глибоку і тактильну чутливість, швидкість проведення імпульсів по цих волокнах 40-60 м/с;
2. Тип В –мієлінові волокна, що проводять больову і температурну чутливість зі швидкістю 10-15 м\с;
3. Тип С – безмієлінові волокна, що проводять дифузну нелокалізовану больову чутливість зі швидкістю 1-1,5 м/с.
Класифікація чутливості. Існують різні класифікації чутливості.
І. В основу покладене місце виникнення подразнення. Згідно цієї класифікації чутливість ділиться на:
1. Екстероцептивну
2. Інтероцептивну
3. Пропріоцептивну.
ІІ. Класифікація , в основу якої покладений біологічний принцип виникнення чутливості. Згідно неї вся чутливість поділяється на:
1. Протопатичну (вітальну, ноціцептивну, таламічну). Це древня чутливість, характерна для примітивної нервової системи наших предків.
2. Епікритична чутливість зв’язана з корою, в основі її лежить диференціювання подразнень по модальності, інтенсивності, локалізації і т.д.
В клінічній практиці використовуємо класифікацію, в основі якої лежить розпізнавання виду подразнення. Згідно клінічної класифікації чутливість поділяються на:
1. Поверхневу
2. Глибоку
3. Складну
І. До поверхневої чутливості відносять:
1. Тактильну чутливість – відчуття дотику, яке досліджується дотиком ватки, кінчика молоточка, кісточкою;
2. Больову чутливість – відчуття болю, що досліджується голочкою (гостро чи тупо, коле чи не коле);
3. Температурна чутливість – відчуття холоду чи тепла, яке досліджується за допомогою двох пробірок (з холодною та гарячою (теплою) водою;
4. Відчуття тріхоестезії – відчуття дотику до волосся;
5. Гігрестезія – відчуття вологості;
6. Відчуття до дії електричного струму;
7. Відчуття лоскоту.
ІІ. До глибоких видів чутливості відносять:
1. М’язово-суглобове
2. Вібраційне
3. Маси
4. Тиску
5. Кінестатичне
1. М’язово-суглобове чуття (батіестезія) це відчуття, в основі якого лежить розпізнавання пасивних рухів в суглобах. Дослідження цього чуття завжди починаємо з рухів в суглобах пальців, потім – в променево-зап’ястному суглобі, далі – в ліктьовому і т.д. Втрата м’язово-суглобового чуття, яка зветься батіанестезія викликає розлади рухів, які називаємо сенситивною атаксією.
Сенситивна атаксія є статична і динамічна.
Статична атаксія в ногах досліджується за допомогою прийому (проби) Ромберга – коли хворого просять стояти з витягнутими вперед руками і поставленими разом ступнями. При атаксії виявляється похитування і нестійкість, які підсилюються при примружуванні очей.
Статичну атаксію в руках досліджуємо наступним чином: просимо хворого протягнути вперед руки і розставити пальці. При наявності атаксії в пальцях рук мимовільно з’являються спонтанні рухи (псевдоатетоз).
Динамічна атаксія в руках досліджується за допомогою пальце-носової, а в ногах – п’ятково-колінної проби.
2. Вібраційне чуття (сейсмоестезія) – досліджується вібруючим камертоном, коли ніжка камертона ставиться на кістковий виступ (це може бути тил кисті, ступні) і визначається скільки секунд хворий відчуває вібрацію камертона . В нормі в руках – 15-20 сек., в ногах – 10-15 сек.
3. Відчуття маси (ваги) – досліджується з допомогою гирьок, що кладуться хворому на витягнуту руку. В нормі хворий повинен розпізнати різницю ваги в 15-20 грам.
4. Відчуття тиску – визначається простим натисненням пальця або пристроєм барестезіометром. Хворий повинен відчувати тиснення різної сили і відрізняти тиск від дотику.
5. Кінестетичне чуття – відчуття руху шкірної складки.
До складних видів чутливості відносимо:
1. Стереогностичне чуття – (трьохмірно-просторове чуття) – це відчуття та розпізнавання предмету на дотик з закритими очима. Це складний вид чутливості, в основі якого лежить сприйняття окремих властивостей предмету (вага, форма, поверхня, розміри) та синтез і аналізування в корі тім’яної цих властивостей. Наприклад, розпізнавання з закритими очима ручки, молоточка і т.д.
2. Двомірно-просторове чуття (графоестезії) – це відчуття та розпізнавання з закритими очима написаних на шкірі букв, цифр, фігур.
3. Відчуття локалізації –здатність вказати точне місце нанесеного подразнення.
4. Відчуття дискримінації – здатність розпізнавати два одночасно нанесених однакових подразнень. Досліджується циркулем Вебера. Лікар наносить подразнення ніжками циркуля, спочатку зближуючи ніжки, а потім збільшуючи відстань між ними і відмічає при цьому на якій відстані хворий відчуває 2 одночасно нанесених подразнення як 2, а на якій як одне. Найчутливіші є кінчики пальців, язик. Результати дослідження оцінюються за спеціальною таблицею.
Анатомія провідників поверхневих видів чутливості.
Шлях, по якому проводиться больове, температурне та частина тактильного чуття – 3-нейронний.
І-й нейрон знаходиться в спинномозкових вузлах (гангліях) в псевдоуніполярних нейронах (gang. іntervertebralis або gang. spinalis).
Дендрити направляються на периферію в складі сплетень, периферійних нервів, де закінчуються в рецепторах шкіри.
Аксони утворюють спинномозковий нерв і задній корінець і входять в спинний мозок в основу задніх рогів, де і закінчуються.
ІІ нейрон – Клітини ІІ нейрону знаходяться в задніх рогах спинного мозку. Аксони утворюють tr. spinothalamicus. Волокна цього шляху здійснюють перехрест в передній білій спайці (в передньому проводиться тактильне чуття) і переходять на протилежну сторону в боковий канатик спинного мозку, по якому піднімаються догори до стовбура головного мозку, де проходять через довгастий мозок, вароліїв міст, п/мозку і закінчуються в вентролатеральних ядрах зорового горба (таламуса).
Особливості спіноталамічного шляху, що мають діагностичне значення.
1. Перехрест в передній білій спайці здійснюється не в горизонтальній площині на рівні сегмента, а косо знизу догори на рівні 1-2 сегментів. А тому при ураженні бокового канатика (стовпа) чутливі розлади виникають на протилежній стороні на 1-2 сегменти нижче від рівня ураження.
2. Волокна, що проводять больову та температурна чутливість від нижніх кінцівок розташовані в бокових канатиках латерально, а від верхніх – медіально. Це називається законом ексцентричного розміщення більш довгих провідників Ауербеха-Флатау.
Виходячи зі сказаного можна зробити висновок: При наявності екстрамедулярного патологічного процесу (наприклад, пухлини, що стискає латеральні волокна бокового канатика) розлади чутливості будуть наростати знизу догори (спочатку на ступні, потім на гомілці, стегні, тулубі, потім руці), тобто буде висхідний тип чутливих розладів. При інтрамедулярному патологічному процесі (коли першими вражаються медіальні волокна спіноталамічного шляху) чутливі порушення будуть розповсюджуватися зверху донизу, тобто буде низхідний тип чутливих розладів.
ІІІ нейрон знаходиться в вентролатеральному ядрі таламуса. Аксони утворюють tr. thalamocorticalis, проходять через задню третину задньої ніжки внутрішньої капсули, потім в складі променистого вінця (corona radiata) і закінчуються в постцентральній звивині тім’яної частки мозку, причому в верхніх відділах звивини – закінчується чутливість від нижніх кінцівок, в середньому – від верхніх кінцівок, в нижньому – від обличчя.
Анатомія провідників глибоких видів чутливості і частини тактильного чуття.
Шлях, що проводить м’язово-суглобову, вібраційну та частково тактильну чутливість також 3-х нейронний.
Клітини І нейронів знаходяться с спинномозкових вузлах. Дендрити закінчуються на периферії в рецепторах м’язів, сухожилок, суглобів. Аксони в складі задніх корінців заходять в спинний мозок і направляються в задній канатик своєї сторони, де проходять у вигляді двох шляхів – медіального тонкого шляху Голя і латерального клиновидного шляху Бурдаха. Причому в шляху Голя проходять волокна від сегментів Th 4 і нижче, а в шляху Бурдаха, відповідно, від сегментів Th 4 і вище, тобто шлях Голя проводить глибоке чуття від нижніх кінцівок і нижньої частини тулуба, а шлях Бурдаха – від верхніх кінцівок і верхньої частини тулуба.
Ця особливість має топічно-діагностичне значення: при екстрамедулярних процесах (напр. В шийному відділі) розлади глибокого чуття наростають по низхідному типу, і, навпаки, при інтрамедулярних процесах порушення глибокої чутливості відбувається по висхідному типу.
Шляхи Голя і Бурдаха піднімаються догори до довгастого мозку де і закінчуються в ядрах тонкого і клиновидного пучків, тобто ядрах Голя і Бурдаха.
ІІ нейрон знаходиться в ядрах Голя і Бурдаха довгастого мозку. Аксони ІІ нейронів утворюють тракт tr.bulbothalamicus. Волокна цього шляху здійснюють перехрест в міжоливному шарі довгастого мозку, в ділянці моста приєднуються до волокон tr. spinothalamicus later. І утворюють медіальну петлю. Медіальна петля (lemniscus medialis) складається з волокон tr. spinothalamicus і tr. bulbothalamicus, тобто аксонів ІІ нейронів всіх видів чутливості з протилежної сторони. Медіальна петля закінчується в вентро-латеральному ядрі таламуса.
ІІІ нейрон – знаходиться в таламусі, від клітин якого починається tr. thalamocorticalis. Аксони цього тракту йдуть через внутрішню капсулу, променистий вінець і закінчуються в постцентральній звивині, частково в пр. центральній звивині та в тім’яній дольці.
Необхідно сказати, що частина волокон ІІ нейронів глибокого чуття йде не в таламус, а до мозочка (його черв’яка) через 4/мозочкові ніжки.
Частина імпульсів від м’язів, сухожилок, суглобів, глибоких тканин йде до мозочка по спинномозкових шляхах. Наприклад, в задньому розі спинного мозку розташовані клітини, аксони яких займають боковий канатик і піднімаються до стовбура головного мозку у вигляді спиноретикулярного, спиноолівного, спиновестибулярного, спинотектального шляхів.
Чутлива іннервація обличчя здійснюється наступним чином:
І нейрон чутливих провідників для обличчя, носових пазух, порожнини рота і носа знаходяться в трійчастому (гасеровому вузлі, для слизової гортані, глотки, кореня язика – в гангліях блукаючого і язикоглоткового нервів (це gang. sup. І inf.), для пер. 2/3 язика – в колінчатому ганглії (gang. geniculi) лицевого нерва.
Аксони І нейронів в складі чутливих корінців черепних нервів (У, VІІ,ІХ,Х пар) направляються до стовбура головного мозку.
ІІ нейрони знаходяться в чутливих ядрах відповідних ч/м нервів. Аксони ІІ нейрону здійснюють перехрест і після перехресту приєднуються до медіальної петлі, в складі якої проходять до вентролатеральних ядер таламуса.
ІІІ нейрон знаходиться в таламусі. Аксони утворюють tr. thalamocorticalis, проходять через внутрішню капсулу, променистий вінець і закінчуються в н/ відділах задньої центральної звивини.
Методи дослідження чутливої сфери.
Методику дослідження поверхневих , глибоких та складних видів чутливості вам покажуть на практичному занятті.
Семіотика чутливих розладів (види й типи чутливих розладів)
В залежності від якісних та кількісних змін відчуттів розрізняють клінічно наступні об’єктивні види чутливих розладів:
1. Анестезія – повна втрата якогось з видів чутливості. Наприклад, аналгезія – втрата больової чутливості
терманестезія – втрата температурної чутливості
батіанестезія – втрата глибокого м”язово- суглобового чуття
астереогнозія – втрата стереогностичного чуття
топанестезія – втрата відчуття локалізації.
2. Гіпестезія – зниження чутливості.
3. Гіперестезія – підвищення чутливості внаслідок зниження порогу збудливості в корі.
4. Дизестезія – спотворення чутливості, коли замість одного подразнення хворий відчуває зовсім інше. Наприклад, тепло відчувається як холодовий подразник, дотик – як біль і.т.д.
5. Гіперпатія – виникає внаслідок підвищення порога збудливості, коли з’являються сильні, неприємні, погано локалізовані відчуття після нанесеного подразнення. Причому легкі подразнення не сприймаються зовсім. В основі гіперпатії лежить порушення аналітичної, коркової функції.
6. Синестезія – відчуття подразнення не лише в місці його нанесення, але і в іншому місці.
7. Поліестезія –відчуття одного подразнення, як багатьох нанесених подразнень.
8. Аллохейрія – відчуття подразнення в симетричній ділянці на протилежній частині тіла.
9. Аллоестезія – відчуття подразнення в іншому місці.
Суб’єктивні види чутливих розладів є наступні:
1. Парестезії – це відчуття повзання мурашок, холоду, печії, жару, затерпання, свербіжу, поколювання і т.д. Часто парестезії є першими ознаками ураження нервової системи.
2. Болі. Больові відчуття можуть виникати при подразненні патологічним процесом чутливих аналізаторів на любому рівні (від рецепторів до кори).
Розрізняють наступні види болю:
1. місцевий біль – це біль наприклад, при пальпації нервового стовбура, тобто це біль, що співпадає з місцем ураження.
2. проекційний біль – це біль в зоні іннервації не тільки в місці подразнення, але і дистальніше по ходу нервів чи корінців. До проекційних відносяться фантомні болі – це болі в відсутніх сегментах кінцівки після її ампутації. Або інший приклад: при травмі ліктьового нерва в ділянці ліктьового суглобу біль віддає в ІV-V пальці кисті.
3. іррадіюючі болі – це болі, що розповсюджуються з одної гілки нерва на іншу не уражену. Наприклад, при невралгії І гілки трійчастого нерва болі розповсюджуються в зону іннервації ІІ чи ІІІ гілки, в верхню чи нижню щелепи, в вухо і т.д.
4. Відображені болі – це болі в зонах Захарьїна-Геда при захворюваннях внутрішніх органів, коли виникає іррадіація подразнення в відповідну зону на шкірі через клітини задніх рогів. Наприклад, болі по ульнарному краю лівого передпліччя і кисті при стенокардії.
5. Каузальгії (гр. causis – печія, algos – болі). Це інтенсивні пекучі болі, які виникають, наприклад, при травмах. Це болі без подразнення.
6. Реактивні болі – це болі, що виникають при натягуванні нервів.
Болі можуть виникати при пальпації больових точок та при натягуванні нервових стовбурів.
Є багато больових точок, наприклад, точки виходу гілок трійчастого нерва, надключична та підключична точки Ерба для плечового сплетення, лопаткова точка Лазарева, паравертебральні точки, больові точки при пальпації остистих відростків хребців, міжостистих проміжків, точки Гара при натискання на поперечні відростки поперекових хребців, точки Райміста – т. крижова клубового сполучення, больові точки Валле – по ходу сідничного нерва, больова точка стегнового нерва при натисканні посередині пахової складки.
Симптоми натягу є такі: с-м Ласега, Вассермана, Нері, Мацькевича, та багато інших.
Типи чутливих розладів.
Розрізняють наступні типи чутливих порушень:
1. Периферійний
2. Сегментарний
3. Провідниковий
1. Периферійний тип виникає при ураженні дендритів І нейрону всіх видів чутливості. Периферійний тип поділяється на:
А) Мононевритичний (або невральний) – буває при ураженні одного периферійного нерва і полягає в порушенні всіх видів чутливості в зоні іннервації даного нерва. Супроводжується цей підтип болем в ділянці нерва, інколи гіперпатією, гіпералгезією, каузалгією, симптомами натягу нерва, болями при пальпації.
Б) Поліневритичний підтип – буває при множинному, часто симетричному ураженні периферійних нервів. Проявляється чутливими порушеннями в дистальних відділах кінцівок у вигляді “шкарпеток” та “рукавичок”.
В) Плексалгічний підтип – виникає при ураженні сплетення, проявляється порушенням чутливості в зоні іннервації сплетення, супроводжується болями, симптомами натягу нервів, що йдуть від сплетення, як правило, руховими розладами у вигляді периферійного парезу групи м’язів, що іннервуються з даного сплетення.
Необхідно зазначити, що при ураженні периферійного нерва, багатьох периферійних нервів та сплетень, в яких поряд з чутливими волокнами проходять і рухові, виникають одночасно з чутливими розладами с-ми периферійного паралічу або парезу.
2. Сегментарний тип чутливих розладів буває при ураженні чутливих волокон на рівні сегмента спинного мозку, а, отже, при ураженні між хребцевого ганглія задніх корінців, задніх рогів, передньої білої спайки.
Підтипи сегментарного типу:
А) сегментарно-корінцевий
Б) сегментарно-дисоційований
А) Сегментарно-корінцевий підтип буває при ураженні заднього корінця або при одночасному ураженні і корінця і міжхребцевого чутливого ганглія. При ураженні заднього корінця виникає втрата або всіх видів чутливості в зоні іннервації корінця по сегментарному типу та болі. Чутливі розлади проявляються у вигляді поперечних смуг на тулубі та повздовжніх смуг на кінцівках (всього на тілі людини є 36 чутливих сегментів (спинальних сегментів 31 на тулубі і кінцівках 5 сегментів за рахунок трійчастого нерва на обличчі).
Цей тип чутливих порушень виникає при радикулітах, при екстрамедулярних пухлинах, коли першим на ріст пухлини реагує з. корінець.
При втягненні в процес спинального ганглія з’являється герпетична висипка (при гангліоніті чи гангліоневриті) у вигляді пухирців (так званий herpes zoster) в ділянці відповідних сегментів, різкий біль та втрата чутливості в сегменті.
Б) Сегментарно-дисоційований підтип. Спостерігається при ураженні задніх рогів спинного мозку та передньої сірої спайки. В цьому випадку чутливі розлади проявляються у вигляді втрати або зниження больової та температурної чутливості при збереженні тактильного та м’язово-суглобового чуття в даному сегменті. Такі розлади називаються дисоційованими і виникають в результаті того, що в задніх рогах і правій сірій спайці проходять провідники поверхневих видів чутливості, а провідниками глибокого чуття в задній ріг не заходять (згадайте анатомію).
Дисоційований тип чутливих розладів найчастіше виникає при сирингомієлії, коли чутливі порушення виникають у відповідних дерматомах у вигляді “куртки” або “напівкуртки” при ураженні задніх рогів в грудних сегментах, або “рейтузів” – при ураженні задніх рогів в поперекових сегментах.
Ви повинні пам’ятати, що при ураженні задніх корінців чи заднього рогу природно знижуються або згасають рефлекси в рефлекторне кільце яких входить даний задній корінець чи задній ріг.
3. Провідниковий тип. Він виникає при ураженні чутливих провідників тобто tr. spinothalamicus, шляхів Голя і Бурдаха, tr.bulbothalamicus, медіальної петлі та tr. thalamocorticalis в межах спинного та головного мозку. А раз так, то цей тип поділяється на:
1. Спинальний (А)
2. Церебральний (В)
Для обох підтипів характерні чутливі розлади від певного рівня ураження і донизу.
1. Спинальний підтип може бути:
А) повним поперечним (буває при ураженні поперечника спинного мозку, коли випадають всі види чутливості нижче рівня ураження, причому больова і температурна випадають з рівня на 1-2 сегменти нижче, а глибока – з того самого рівня.
Б) половинний поперечний або броун-секаровський підтип – виникає при ураженні половини поперечника спинного мозку, при цьому глибоке чуття випадає на стороні ураження, а больове і температурне – на протилежній стороні, починаючи з рівня на 1-2 сегменти нижче.
В) низхідний
Г) висхідний, в залежності від екстра- чи інтрамедулярного ураження
Д) монотип
Е) гемітип
2. Церебральний підтип в свою чергу поділяється на
А) стовбуровий (альтернуючий). При ураженні чутливих волокон в стовбурі головного мозку виникає випадіння чутливості на обличчі по сегментарному типу на стороні ураження та випадіння больової і температурної чутливості на тулубі і кінцівках на протилежній стороні.
Б) таламічний підтип ( при ураженні зорового горба) в цьому випадку з’являється
1. гемігіпестезія всіх видів чутливості на протилежній від вогнища стороні.
2. Гіперпатія – переважають розлади глибокого чуття
3. Виникають таламічні болі (пекучі, нестерпні, що важко піддаються лікуванню). Часто приєднується
4. Геміатаксія (внаслідок зниження глибокого м’язово-суглобового чуття
В) капсулярний підтип – якщо в задній ніжці внутрішньої капсули вражаються чутливі волокна, то виникає гемігіпестезія всіх видів чутливості на протилежній стороні та геміатаксія внаслідок випадіння глибокого чуття.
Г) корковий підтип – виникає при ураженні постцентральної звивини та верхньої тім’яної дольки. При цьому чутливі порушення виникають по монотипу або в руці, або в нозі, або в обличчі в залежності від локалізації ураження в постцентральній звивині.
При подразненні задньої центральної звивини корковий підтип проявляється парестезіями на протилежній стороні від вогнища або в обличчі, або в руці чи в нозі.
При ураженні тім’яної частки в основному вражаються складні та глибокі види чутливості (виникає астереогнозія чи випадіння м’язово-суглобового чуття).
Синдром порушення м’язово-суглобового чуття може проявитись у вигляді аферентного парезу. Цей синдром вперше описаний в 1936 р. Ферстером. Проявляється – розладом рухових функцій внаслідок порушення м’язово-суглобового чуття. Ці рухові розлади характеризуються порушенням координації рухів, незграбністю, сповільненістю рухів. Синдром аферентного парезу може бути однією з ознак ураження тім’яної частки мозку.
Синдроми ураження чутливих шляхів на різних рівнях
1. Ураження периферійного нерва – проявляється випадінням всіх видів чутливості в ділянці нерва, болями, парестезіями.
2. Ураження сплетень
3. Ураження заднього корінця – втрата всіх видів чутливості по сегментарному типу в зоні іннервації даного сегменту, а також болі.
4. Ураження заднього корінця і ганглія – те ж саме + herpes zoster.
5. Ураження заднього рогу спинного мозку викликає такі ж ураження, як і при ураженні заднього корінця, тільки спостерігаються дисоційовані розлади чутливості.
6. Ураження передньої сірої спайки викликає сегментарно-дисоційовані розлади чутливості двохсторонні, симетричні.
7. Ураження заднього стовпа спинного мозку – глибоке чуття на своїй стороні по провідниковому типу
8. Ураження бокового стовпа спинного мозку – больове і температурне чуття на протилежній стороні по провідниковому типу
9. Ураження половини поперечника спинного мозку, броун-секаровський синдром.
10. Ураження поперечника спинного мозку
Анестезія всіх видів чутливості по провідниковому типу нижче рівня ураження (глибоких з рівня ураження, поверхневих – на 2-3 сегменти нижче)
Центральний параліч
Тазові
Трофічні
11. Ураження медіальної петлі – геміанестезія геміатаксія
12. Ураження зорового горба – геміанестезія
геміатаксія
геміалгія
13. Ураження чутливих шляхів у внутрішній капсулі
геміанестезія
геміатаксія (не проявляється із-за парезу)
геміплегія
14. Ураження задньої центральної звивини – моноанестезія на протилежній стороні
15. Подразнення задньої центральної звивини – сенсорний “джексон”.
