АЛЬПОРТА (A. C. ALPORT) СИНДРОМ – спадковий нефрит, для якого характерний ранній розвиток ниркової недостатності в поєднанні з пониженням гостроти слуху і зору; успадковується за домінантним типом, пов’язаним зі статтю.
АЛЬПЕРСА (B. J. ALPERS) СИНДРОМ – спадкові дегенеративні зміни сірої речовини мозку в дітей, що призводить до сліпоти, судом, спастичних змін м’язового тонусу, міоклонусу, слабоумства.
АЛЬДОСТЕРОН – гормон кори надниркових залоз стероїдної природи з мінералокортикоїдною активністю. Біологіч не значення А. полягає в його здатності ре гулю вати обмін натрію і, таким чином, брати участь у…
АЛЬДОСТЕРОМА – гормонально-активна пухлина кори надниркових залоз, яка виділяє альдостерон.
АЛЬДОЛАЗИ – ферменти, які беруть участь у механізмі анаеробного розщеплення вуглеводів; А. каталізують розщеплення С – С-зв’язків.
АЛЬДОЗИ – кристалічні речовини, солодкого смаку, розчинні у воді; за своєю будовою А. – поліоксіальдегіди; типовий представник А. – глюкоза.
АЛЬДЕГІДИ – клас органічних сполук, що містять карбонільну групу С = О, зв’язану з воднем та вуглеводневим радикалом.
АЛЬГОЛОГІЯ – розділ ботаніки, що вивчає водорості, їхнє поширення, видовий склад, будову, способи розмноження, роль у біоценозах та шляхи використання в практиці.
АЛЬГОДИСМЕНОРЕЯ – порушення місячних, що проявляється в різких переймистих або терпких болях внизу живота, у поперековій та крижовій ділянках з іррадіацією в стегна; А. супроводжується загальним нездужанням, головними болями, почуттям…
АЛЬВЕОЛЯРНО-КАПІЛЯРНИЙ БЛОК – різке зниження проникності легеневої мембрани для кисню; проявляється поєднанням вираженої задишки, дифузного ціанозу та ознак гострої емфіземи легень.
АЛЬВЕОЛЯРНА ПІОРЕЯ – захворювання тканин, що оточують зуб; характеризується розсмоктуванням кісткової тканини ямок альвеолярного відростка, гінгівітом, утворенням патологічних зубо-ясневих кишень.
АЛЬВЕОЛЯРНА ДУГА – дугоподібно вигнутий вільний край альвеолярного відростка верхньої (або альвеолярної частини нижньої) щелепи, що містить отвори зубних альвеол.
АЛЬВЕОЛЯРНА ГІПОВЕНТИЛЯЦІЯ – стан, коли вентиляційний обмін газів у альвеолах виявляється недостатнім, знижується парціальний тиск кисню в альвеолярному повітрі і напруження кисню в крові, що відтікає від альвеол, внаслідок чого…
АЛЬВЕОЛЯРНА ГІПЕРВЕНТИЛЯЦІЯ – стан, коли хвилинний об’єм вентиляції перевищує потреби організму в газообміні. А. г. викликає підвищення парціального тиску в альвеолярному по вітрі, збільшення напруження кисню в плазмі артеріальної крові…