Глосарій

КРАНІОКАРПОТАРЗАЛЬНА ДИСТРОФІЯ – див.: Фрімена – Шелдона синдром.

КРАНІОКЛАЗІЯ – виймання плода за допомогою краніокласта, що накладений на головку; останній етап акушерської плодоруйнівної операції.

КРАНІОКЛАСТ – хірургічний інструмент, що являє собою великі щипці; за стосовується для захоплення перфорованої головки плода і його виймання.

КРАНІОЛОГІЯ – розділ антропології і зоології, що вивчає черепи людини і тварин.

КРАНІОМЕТАФІЗАРНА ДИСПЛАЗІЯ – спадко ве (успадкування за аутосомно-домінантним типом) захворювання, яке належить до групи краніотубулярних дисплазій; у ранньому віці появляються…

КРАНІОМЕТРІЯ – вимірювання черепа з метою вивчення варіацій його будови.

КРАНІОПАГ – близнюки, що зрослися в ділянці голови.

КРАНІОПЛАСТИКА – оперативне за криття дефектів черепа різними ма теріалами.

КРАНІОРАХИСХИЗ – вроджене незарощення черепа і хребтового каналу.

КРАНІОСКЛЕРОЗ – див.: Леонтіазис кістковий.

КОХА – УЇКСА (R. C. KOCH – J.E. WEEKS) КОН’ЮНКТИВІТ – див.: Кон’юнктивіт епідемічний гострий.

КОХЕРА (E. TH. KOCHER) РЕ ФЛЕКС – при стискуванні яєчка спо стерігається скорочення м’язів черева з відповідного боку; фізіологічний рефлекс.