Глосарій

ОРОТОВА КИСЛОТА – С5Н4N2O4; попередник піримідинових основ, які використовуються в організмі для синтезу нуклеотидів та нуклеїнових кислот; застосовується для лікування вродженої оротацидурії з мегалобластичною анемією, спадкової галактоземії, токсичних гепатитів, хронічних…

ОРОТАЦИДУРІЯ – вроджене (успадкування за аутосомно-рецесивним типом) захворювання, яке характеризується зниженням активності ферментів – оротидилпірофосфорилази і оротидилдекарбоксилази, що трансформують оротову кислоту в оротидилову а потім в уридилову, які необхідні для…

ОРОГРАФІЧНІ ФАКТОРИ – елементи неорганічного середовища (рельєф, висота над рівнем моря тощо), які є компонентами екологічних умов існування організму.

ОРНІТОЛОГІЯ – галузь зоологічної науки, що вивчає походження, історію розвитку, таксономічний розподіл класу птахів, їхню будову, фізіологічні функції, особливості життя (поширення на Землі, міграції, розмноження, харчування, поведінку тощо), зв’язки з…

ОРНІТОЗ – інфекційне захворювання, що спричинюється хламідіями (Chlamydia psittaci), які передаються людині від птахів аерогенним шляхом; інкубаційний період триває один–три тижні; специфічні тканинні зміни при О. зумовлені паразитуванням збудника в…

ОРНІТИНОВИЙ ЦИКЛ – процес нейтралізації і зв’язування аміаку з утворенням сечовини.

ОРНІТИНЕМІЯ – порушення обміну орнітину внаслідок дефекту ферменту орнітин-кетокислота-амінотрансферази; клінічно проявляється спіральною атрофією судинної оболонки ока і сіт ківки.

ОРНІТИН – амінокислота, яка є проміжним продуктом біосинтезу сечовини; О. є замінним у харчуванні, не входить до складу білків.

ОРМОНДА (J. ORMOND) ХВОРОБА – прогресуюча закупорка одного або обох сечоводів внаслідок проліферації та склерозу оточуючої тканини; спостерігається затримка сечі в сечоводах, у ниркових мисках; біль у поперековій ділянці, астенія,…

ОРЛЕАНСЬКОГО (К. А. ОРЛЕАНСКИЙ) ХВОРОБА – різновид верхівково-шийного гнійного мастоїдиту, який проявляється проривом гною із соскоподібного відростка через зовнішню його стінку з наступною інфільтрацією тканин у ділянці верхівки відростка та…

ОРІЄНТУВАННЯ В ПРОСТОРІ – здатність людини визначати свою позицію і характер переміщення в просторі стосовно лінії горизонту, вектора сили ваги та оточуючих предметів.

ОРІЄНТУВАННЯ ПОДВІЙНЕ – психопатологічні зміни, які характеризуються порушенням орієнтування, при якому у хворого одночасно є правильні і хибні уявлення.

О. ХРОНОЛОГІЧНЕ – вид алопси хічного О., що стосується часових параметрів обставин.

О. ТОПОЛОГІЧНЕ – вид алопсихічного О., що стосується усвідомлення просторових параметрів обставин.

О. СОМАТОПСИХІЧНЕ – О., що стосується усвідомлення стану власного організму та процесів, які в ньому відбуваються.

О. АУТОПСИХІЧНЕ – О., що сто сується усвідомлення стану власної особи.

О. АЛОПСИХІЧНЕ – О., що стосується усвідомлення оточуючих обставин.

ОРІЄНТУВАННЯ (у психіатрії) – психічна функція, яка забезпечує усвідомлення власної особи та обставин.

ОРІЄНТУВАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬ КІ РЕАКЦІЇ – див.: Орієнтувальні рефлекси.

ОРІЄНТУВАЛЬНІ РЕФЛЕКСИ – рефлекси, що виникають при раптовій зміні оточуючого середовища і супроводжуються активацією аналізаторів та мобілізацією енергетичних ресурсів.