І, ІІ, ІІІ, IV пара черепних нервів

І пара черепних нервів – нюховий нерв

Перша пара черепних нервів – нюховий нерв (n. olfactorius) за функцією належить до нервів спеціальної чутливості, а за розвитком є похідним відділу кінцевого мозку (а саме – нюхового мозку) olfactorius починається від слизової оболонки regio оlfactoria носової порожнини 15–20 тонкими безмієліновими нервами, які називаються нюховими нитками (fila olfactoria). Fila olfactoria є аксонами нюхових нейросенсорних епітеліоцитів (біполярних нейронів), розміщених в regio olfactoria. Fila olfactoria входять через дірчасті отвори дірчастої пластинки решітчастої кістки в порожнину черепа і закінчуються в парній нюховій цибулині (bulbus olfactorius).

Нюхова цибулина назад продовжується в нюховий шлях (tractus olfactorius), який переходить у трикутне розширення – нюховий трикутник (trigonum olfactorium), що лежить спереду від передньої пронизаної речовини (substantia perforata anterior). У ділянці вказаного трикутника волокна нюхового шляху розходяться на дві (інколи – на три та більше) смуги: присередню нюхову смугу (stria olfactoria medialis) та бічну нюхову смугу (stria olfactoria lateralis). Ці нюхові смуги, а також діагональна смуга (stria diagonalis) доволі чітко відмежовують передню пронизану речовину з трьох сторін.

Крім нюхового нерва, у Міжнародній анатомічній номенклатурі згадується кінцевий нерв – 0 пара черепних нервів, n. termіnalis (0). За даними І. І. Шмальгаузена (1935), n. terminalis – це невеликий соматично чутливий нерв, який має чутливий кінцевий вузол (ganglion terminale). Нюхових функцій він не виконує. У наземних хребетних (амфібій, рептилій, ссавців) n. terminalis розгалужується у слизовій оболонці лемешево-носового органа (organum vomeronаsale) – орган Якобсона. Описують також лемешево-носовий нерв (n. vomeronasale), волокна якого йдуть від нюхових рецепторів organum vomeronasale.

ІІ пара черепних нервів – зоровий нерв

Друга пара черепних нервів – зоровий нерв (n. opticus) за функцією належить до нервів спеціальної чутливості, а за походженням є похідним проміжного мозку. N. opticus утворений аксонами гангліозних клітин сітківки (мультиполярних нейронів), які виходять через решітчасту пластинку білкової оболонки (lamina cribrosa sclerae), залишають очне яблуко і, сполучившись між собою в міцний пучок, утворюють круглий товстий нерв.

Розрізняють чотири частини зорового нерва: внутрішньоочну, очноямкову, канальну та внутрішньочерепну .

Внутрішньоочна  частина  (pars  intraocularis) є найкоротшою частиною нерва і розміщена у товщі оболонок очного яблука. По відношенню до решітчастої пластинки білкової оболонки внутрішньоочна частина, у свою чергу, поділяється ще на три частини:

1) передпластинкова частина (pars prelaminaris) – розміщена перед решітчастою пластинкою;

2) внутрішньопластинкова частина (pars intralaminaris) – розміщена між волокнами решітчастої пластинки;

3) запластинкова частина (pars postlamіnaris) – розміщена позаду решітчастої пластинки.

Очноямкова частина (pars orbitalis) проходить у товщі жирового тіла очної ямки і має вигляд круглого тяжа діаметром до 5 мм та завдовжки близько 3 см. Оскільки очна ямка на 5–6 мм коротша, ніж очноямкова частина зорового нерва, нерв набуває S-подібної кривизни і при рухах очного яблука не натягується.

Канальна частина (pars canalis) проходить через кістковий зоровий канал і має довжину 5–6 мм.

Внутрішньочерепна частина (pars intracranialis) проходить у порожнині черепа від зорового каналу до зорового перехрестя; довжина її варіює від 4 до 17 мм.

Зоровий нерв оточений двома піхвами, які є продовженням оболон головного мозку. Зовнішня піхва (vagina externa) зорового нерва є продовженням твердої оболони і, досягаючи очного яблука, переходить в його  білкову оболонку;  внутрішня піхва (vagina interna) є продовженням павутинної та м’якої оболон. Під павутинною оболоною, що вкриває зоровий нерв, розташований підпавутинний міжпіхвовий простір (spatium intervaginale subarachnoidale), де циркулює спинномозкова рідина. Внаслідок таких анатомічних особливостей формуються підтвердооболонний та підпавутинний шляхи розповсюдження крововиливів, інфекції, пухлин з порожнини черепа до ока і навпаки.

ІІІ пара черепних нервів – окоруховий нерв

Третя пара черепних нервів – окоруховий нерв (n. oculomotorius), є еферентним (руховим) нервом . Більша частина волокон нерва починається від рухового ядра – ядра окорухового нерва (nucleus nervi oculomotorii), яке розміщене під вентральною стінкою водопроводу середнього мозку на рівні верхніх горбків lamina tecti. Менша частина нерва чутливий корінець (сполучна гілка носовійкового нерва з війковим вузлом), починається від парасимпатичного додаткового ядра окорухового нерва (nucleus accessorius nervi oculomotorii), ядра Якубовича, від якого відходять передвузлові  волокна oculomotorius виходить із борозни окорухового нерва ніжки мозку і потрапляє у міжніжкову ямку. Проходячи крізь dura mater по бічній стінці sinus cavernosus, окоруховий нерв потрапляє через fissura orbitalis superior в очну ямку, де відразу розгалужується під гострим кутом на дві гілки:

1) тоншу верхню гілку (r. superior);

2) товстішу нижню гілку (r. inferior).

Ramus superior іннервує  m. levator palpebrae superioris et m. rectus superior. Ramus inferior іннервує m. rectus inferior, m. rectus medialis, m. obliquus inferior.

Від нижньої гілки n. oculomotorius до парасимпатичного війкового вузла (g. ciliare) прямує гілка до війкового вузла, або парасимпатичний чи окоруховий корінець війкового вузла (ramus ad ganglion ciliare seu radix parasympathica ganglion ciliare seu radix oculomotoria), який несе передвузлові парасимпатичні волокна. У розташованому в очній ямці війковому вузлі ці волокна переключаються на завузлові волокна, які у складі коротких війкових нервів досягають очнoго яблукa, де іннервують m. ciliaris et m. sphincter pupillae.

Повне ураження окорухового нерва патологічним процесом  викликає:

1) опущення верхньої повіки (птоз), викликане паралічем (параліч – втрата рухових функцій) або парезом (парез – неповний паралiч) m. levator palpebrae superioris;

2) розширення зіниці (мідріаз) за рахунок паралічу m. sphincter pupillae i переваги симпатичної іннервації  m. dilatator pupillae;

3) порушення акомодації внаслідок паралічу m. ciliaris;

4) розбіжну косоокість за рахунок збереження функції m. rectus lateralis (іннервується VІ парою черепних нервів) та m. obliquus superior (іннервується ІV парою черепних нервів) при паралічі всіх інших окорухових м’язів;

5) двоїння в очах (диплопія), яке виникає внаслідок того, що при косоокості зображення падає не на ідентичні поля сітківки обох очей;

6) випинання очного яблука із очної ямки (екзофтальм) за рахунок втрати тонусу паралізованими окоруховими м’язами при збереженні тонусу orbitalis, який має симпатичну іннервацію.

IV пара черепних нервів – блоковий нерв

Четверта пара черепних нервів – блоковий нерв (n. trochlearis), найтонший нерв, є суто руховим нервом. Він бере початок від рухового ядра – ядра блокового нерва (nucleus nervi trochlearis) і єдиний з усіх черепних нервів виходить на дорсальній поверхні стовбура мозку позаду lamina tecti, з’являючись з боків від вуздечки верхнього мозкового паруса. Нерв огинає збоку ніжку мозку і, проходячи через dura mater, розміщується у бічній стінці sinus cavernosus вздовж очного нерва (гілка V пари) спочатку під окоруховим нервом, а потім – вище нього. В очну ямку n. trochlearis потрапляє крізь верхню очноямкову щілину і, обігнувши сухожилок м’яза-підіймача верхньої повіки, іннервує m. obliquus superior.

При ураженні блокового нерва виникає збіжна косоокість і двоїння в очах при погляді вниз.