3.3. Серцева м’язова тканина

Серцева м’язова тканина є різновидом поперечносмугастої мускулатури і має різну структуру в різних відділах серця. Наприклад, виділяють два різновиди м’язової тканини міокарду: робочу і провідну мускулатуру. Основна частина міокарду складається з робочої мускулатури. При розгляді її у світловий мікроскоп створюється враження, що вона складається із сильно витягнутих розгалуджених волокон, або симпластів, розділених щілиноподібними просторами. Проте за допомогою електронної мікроскопії було показано, що м’язова тканина міокарду має клітинну будову, причому клітини розташовані ланцюжками одна за одною. Щілиноподібні простори між волокнами містять ендомізій, в якому біля волокон проходять капіляри і м’язові судини. У клітинах м’язової тканини міокарду ядра мають подовжену форму і розташовані центрально, оточені саркоплазмою, а міофібрили знаходяться на периферії. Міофібрили мають поперечну покресленість, дуже схожу на таку у поперечносмугастої соматичної мускулатури. Міофібрили складаються з тонких актинових і товстих міозинових протофібрил, упакованих як і в скелетному м’язі гексагонально.

У серцевій робочій мускулатурі завжди дуже багато мітохондрій (саркосом), розташованих тісними рядами між міофібрилами. Мітохондрії надзвичайно багаті кристами, що свідчить про інтенсивний перебіг дихальних процесів у міокарді й активний синтез АТФ.

Завдяки могутній енергетичній оснащеності серцевий м’яз працює без зупинки протягом всього життя.

Саркоплазматичний ретикулум у серцевій мускулатурі має вид каналів і ампульних розширень, орієнтованих по ходу міофібрил. Він розвинений, звичайно, меншою мірою, ніж у соматичній мускулатурі. Вельми своєрідною структурою серцевої мускулатури є “вставні смужки”. У електронний мікроскоп видно, що в області вставних смужок межі сусідніх клітин мають порізані контури: одна клітина вдається в іншу пальцеподібними виступами. Серцевий м’яз відзначається автоматизмом скорочень, але частота та інтенсивність скорочень регулюється нервовими імпульсами.

Узгодженість у скороченнях передсердя і шлуночків пов’язана з діяльністю спеціальних м’язових клітин, що створюють так звану “провідну систему серця”. Ця система передає імпульси з передсердя на шлуночки. М’язова тканина провідної системи утворює провідну або атипову мускулатуру. Для неї характерна слабка скорочуваність, але висока здатність передавати імпульси з передсердя на шлуночок.

У цитоплазмі клітин провідної системи міститься багато глікогену і мало мітохондрій, що говорить про переважання в них анаеробного гліколізу над окислювальним фосфорилюванням. У них знайдено багато лізосом. Поперечносмугасті міофібрили розташовуються рідко і проходять нечітко паралельно одна одній. Канали Т-системи в м’язових клітинах провідної системи не зустрічаються. Ядра розташовані центрально. Клітини провідної системи багато інвертовані.

Вставні смужки (або диски) перетинають волокно або по прямій лінії, або, частіше, мають ступінчасту форму і відповідають межам клітин серцевого м’яза. В області вставних дисків у численних складках мембран знайдені контакти по типу десмосом. Тонкі філаменти (не контактуючі з товстими) включаються в мережу десмосомоподібних контактів. Також є щілинні контакти – нексуси. Вони дозволяють імпульсам, що викликають скорочення, швидко переходити з однієї клітини на іншу, через прямий обмін іонами.

3.4. Регенерація м’язової тканини

Регенерація скелетної м’язової тканини. При перерізанні м’язового волокна на деякій відстані від місця травми виникає повне руйнування сарколеми і саркоплазми, але за межами цієї зони волокно зберігає життєздатність. Макрофаги фагоцитують некротизовані фрагменти.

Відновлення структури м’язових волокон здійснюється за допомогою двох механізмів: реактивних змін у збереженій частині міосимпласта і розмноження міосателітоцитів – камбіальних елементів скелетної м’язової тканини. Кожен міосателітоцит – одноядерна клітинна з дрібним округлим ядро. Мітохондрії і ендоплазматична мережа розподілені в цитоплазмі рівномірно. Комплекс Гольджі й клітинний центр розташовані поряд з ядром. Спеціальних органел немає.

У міосимпласті завдяки активізації комплексів Гольджі посилюється збірка мембранних структур і на пошкоджених кінцях відновлюється цілісність плазмолеми, активізується в ендоплазматній мережі синтез речовин, необхідних для побудови саркоплазми. Кінці міосимпластів товщають і ростуть на зустріч один одному, утворюючи так звані «м’язові бруньки».

Міосателітоцити, що збереглися поряд з місцем ушкодження, діляться. Один з них мігрує до кінців пошкоджених волокон і включається в м’язові бруньки. Інші зливаються і утворюють м’язові трубочки, які потім диференціюються в міосимпласти. При регенерації відновлюється не тільки цілість пошкоджених м’язових волокон, але і виникають нові.

Регенерація тим інтенсивніше, чим більше звільняється з-під базальної мембрани міосателітоцитів.

Регенерація гладкої м’язової тканини звичайно виявляється в умовах підвищеного функціонального навантаження переважно у формі компенсаторної гіпертрофії. Наприклад, у м’язовій оболонці матки під час вагітності.