1.2. Залозистий епітелій

Залозистий епітелій складається із залозистих, або секреторних клітин – гландулоцитів, які здійснюють синтез і виділення специфічних продуктів – секретів. Шляхом секреції в організмі відбувається утворення слини, молока, шлункового і кишкового соку, жовчі та ін. У клітинах залозистого епітелію сильно розвинений гранулярний ендоплазматичний ретикулум

(ергастоплазма), комплекс Гольджі.

Секреція включає чотири фази: надходження в залозисті клітини з крові і лімфи різних неорганічних сполук, води і низькомолекулярних органічних речовин (амінокислот, моносахаридів); синтез з цих продуктів секрету і формування його у вигляді гранул; виведення секреторних гранул з клітини (екструзія); відновлення початкового стану залозистих клітин.

Розрізняють три типи виділення секрету:

мерокриновий – клітини зберігають свою будову (клітини слинних залоз);
апокриновий – часткове руйнування апікальних відділів (клітини молочних залоз).
голокриновий – повне руйнування залозистих клітин і накопичення секрету в цитоплазмі (клітини сальних залоз шкіри).

Виділення секрету може здійснюватися в одній і тій же клітині різними шляхами на різних етапах життєвого циклу, при стимуляції або при патології. Тому класифікація залоз по типу екструзії досить умовна.

Залози виконують в організмі секреторну функцію; секрети, що в них виробляються, мають важливе значення для процесів травлення, зростання, розвитку та ін.

Залози бувають одноклітинними і багатоклітинними. Кожен тип цих залоз може характеризуватися за низкою ознак.

Одноклітинні залози можуть мати різну форму, розташовуватися в товщі епітеліального пласта (ендоепітеліальні залози) або за його межами (екзоепітеліальні залози), можуть виділяти секрет в кров або на вільну поверхню (ендо- і екзокринні залози), виробляти білкові, мукополісахаридні (або мукопротєїдні) та інші секрети, можуть розділятися по типу виділення секрету (мерокринові й голокринові).

Багатоклітинні залози мають клітини двох основних типів: секреторні (ацинарні) і клітини вивідних проток. Клітини першого типу виробляють специфічний для даної залози секрет і утворюють секреторний, кінцевий відділ (ацинус). Клітки другого типу формують систему проток, по яких секрет просувається (або якийсь час зберігається), попутно збагатившись водою, фільтрованою через стінки протоки, або навпаки, віддаючи надлишок води і солей, або поповнюючись слизистими, білковими, мінеральними або іншими компонентами. Отже, клітини проток нерідко теж виконують секреторну функцію, разом з фільтруючою і механічною.

Таблиця 1. Класифікація одноклітинних залоз

Ознака	Характеристика
Форма клітин	Келихоподібна, грушовидна, овальна, неправильна, червоподібна
Розташування по відношенню до епітеліального пласта	Ендоепітеліальні, екзоепітеліальні
Напрям виділення секрету	Ендокринні (виділяють секрет в кров або міжклітинне середовище), екзокринні (виділяють секрет на вільну поверхню епітеліального пласта)
Тип секреції	Голокриновий, мерокриновий
Склад секрету	Білковий (серозний або гранулярний), мукополісахаридний, змішаний (білковомукополісахаридний)

Таблиця 2. Класифікація багатоклітинних залоз

Ознака	Характеристика
Форма секреторних відділів	Трубчасті, альвеолярні, трубчастоальвеолярні
Ступінь галуження секреторних відділів	Нерозгалужені, розгалужені
Ступінь галуження вивідних проток	Прості залози (нерозгалужена протока), складні залози (розгалужена протока)
Склад секрету	Білковий, мукопротеїдний, мукополісахаридний, ліпідний, сольовий і ін.
Розташування по відношеню до епітеліального пласта	Екзоепітеліальні, ендоепітеліальні
Напрям виділення секрету	Екзокринні, ендокринні
Тип секреції	Мерокриновий, голокриновий, апокриновий

Багатоклітинні залози можуть мати розгалужені або нерозгалужені вивідні протоки. Залози з нерозгалуженими протоками називаються простими, а з розгалуженими протоками – складними.

Рис. 1.4. Багатоклітинні залози.

А – будова екзокринних залоз (схема). Б – будова ендокринних залоз (схема); І – прості залози; ІІ – складні залози.

Залози: 1 – трубчаста нерозгалужена, 2 – трубчаста розгалужена, 3 – альвеолярна нерозгалужена, 4 – альвеолярна розгалужена, 5 – альвеолярнотрубчаста, 6 – альвеолярна, 7 – трабекулярна, 8 – дифузна, 9 – фолікулярна. а – епітелій, б – вивідна протока, в – кінцевий відділ, г – гландулоцит, д – гемокапіляр.

Секреторні відділи також можуть бути розгалужені, тоді в одну протоку впадає декілька секреторих відділів – прості розгалужені залози. Якщо секреторні відділи не розгалужені, то кожна протока завершується одним кінцевим секреторним відділом – прості нерозгалужені залози.

За формою кінцевих відділів (ацинусів) розрізняють трубчасті, альвеолярні і трубчасто-альвеолярні залози. Багатоклітинні залози, як і одноклітинні, можуть бути екзо- і ендоепітеліальними, хоча більшість їх належить до екзоепітеліального типу. За напрямом виділення секрету багатоклітинні залози поділяють на:

1) ендокринні залози (внутрішньої секреції) виробляють високоактивні речовини – гормони, що поступають у кров. Часто ці залози складаються тільки із залозистих клітин і не мають вивідних проток (гіпофіз, епіфіз, щитовидна залоза та ін.). Виділення секрету відбувається через базальну пластинку в тканинну рідину, лімфу, кров;

За хімічним складом секрету багатоклітинні залози діляться на білкові (серозні), слизисті (мукозні), білково-слизисті (змішані), сальні (що виробляють ліпідні секрети). Найчастіше до складу секреторного продукту входять білкові та слизисті компоненти лише з переважанням одного з них. У деяких випадках секрет містить солі й кислоти. Так, шкірні залози молюска Dolium виділяють 4%-ну сірчану кислоту, залози багатьох багатоніжок виробляють синильну кислоту і хінони, обкладові залози шлунку – соляну кислоту, деякі залози виділяють гази (залозисті клітини плавального міхура риб).

Регенерація залоз. У залозах постійно відбуваються процеси фізіологічної регенерації у зв’язку з їх секреторною діяльністю. У мерокринових і апокринових залозах відновлення початкового стану після виділення секрету відбувається шляхом внутрішньоклітинної регенерації, а іноді і шляхом розмноження. У голокринових залозах відновлення здійснюється за рахунок розмноження спеціальних, стовбурових клітин. Знов утворені клітини шляхом диференціювання перетворюються на залозисті.

З віком у залозах відбуваються дистрофічні зміни: знижується секреторна активність залозистих клітин, змінюється склад секретів, що виробляються, слабшають процеси регенерації, розростається сполучна тканина (строми залоз).