Ушкодження живота

Травматичні ушкодження живота та органів черевної порожнини виникають від безпосереднього удару в живіт, у разі падіння з висоти, стискання землею або уламками споруд і зруйнованих будинків, під час автомобільних катастроф, від дії повітряної й водяної вибухових хвиль.

Легкі закриті травми живота призводять до ізольованих ушкоджень черевної стінки, супроводжуються саднами шкіри та синцями, обмеженою болісністю, припухлістю, напруженням черевних м’язів, іноді – симптомами подразнення очеревини.

Тяжкі травми живота можуть супроводжуватися ушкодженням порожнистих (шлунку, кишок, сечового міхура) або паренхіматозних (печінки, селезінки, нирок, підшлункової залози) органів черевної порожнини. Клініка таких травм складається з ознак внутрішньої кровотечі, перитоніту (запалення очеревини) та травматичного шоку.

Внаслідок ушкодження та гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини та заочеревинного простору, розривів органів черевної порожнини, внутрішньочеревних кровотеч розвивається клінічний комплекс симптомів, який називають синдромом “гострого живота”. Найбільшого вираження клінічні ознаки синдрому гострого живота на дошпитальному етапі набувають у разі розвитку перитоніту, однак для встановлення остаточного діагнозу необхідно провести комплексне обстеження хворого, яке можливе в умовах стаціонару.

Клініка “гострого живота” характеризується раптовим виникненням болю (постійного або переймоподібного; розлитого або локалізованого; помірного чи вираженого навіть з розвитком шоку) у животі. Біль досить часто супроводжується диспепсичними проявами у вигляді нудоти та блювання, які на початку захворювання мають рефлекторний характер, а з прогресуванням перитоніту є проявом інтоксикації організму. Живіт перестає брати участь в акті дихання, черевна стінка різко напружена і доторкання до неї спричиняє біль. З’являються ознаки парезу кишок, затримка газів та випорожнень. Деяких хворих тривалий час непокоять проноси, у тому числі (у разі тромбозу мезентеріальних судин) з домішкою крові. Під час розвитку парезу кишок аускультативно виявляють відсутність їхньої перистальтики. У хворих на гострий живіт часто простежують тахікардію, зниження артеріального тиску, тахіпное, підвищення температури тіла.

ДМД. Хворого з ознаками гострого живота або внутрішньої кровотечі необхідно терміново госпіталізувати до профільного (хірургічного, гінекологічного) відділення. Для встановлення діагнозу на дошпитальному етапі не можна витрачати час. Хворому забороняється вводити знеболювальні засоби, антибіотики, послаблювальні засоби, ставити очисні клізми. Потерпілим не можна пити, вживати їжу, щоб не ускладнити ушкодження. Потрібно прикласти холод на живіт та терміново госпіталізувати хворого. Хворі на “гострий живіт” у більшості випадків потребують термінового оперативного втручання.

Проникні поранення живота вважають найнебезпечнішими, за яких ушкоджується очеревина і черевна порожнина сполучається із зовнішнім середовищем. Клінічний діагноз ставлять на підставі ознак, що виникають у разі ушкодження того чи іншого органа черевної порожнини. Тяжкість перебігу зумовлена ступенем шоку, величиною крововтрати, часом, що минув з моменту ушкодження та наявними ускладненнями.

Абсолютні симптоми проникного поранення: випадання із рани внутрішніх органів (петель кишок, сальника, краю печінки, шлунку). Можливе витікання із рани крові та вмісту порожнистих органів.

ДМД. У разі проникних поранень внутрішні органи, що випадають (кишки, сальник), вправляти у черевну порожнину не можна; їх треба обережно обгорнути з усіх боків стерильною пов’язкою і прибинтувати до черевної стінки. Для цього використовують декілька перев’язувальних пакетів або стерильних великих пакетів. Асептична пов’язка повинна щільно закривати всю передню і бокову поверхні живота. Надалі вводять знеболювальну речовину, потерпілого кладуть на ноші на спину, зігнувши ноги в кульшових і колінних суглобах, під коліна підкладають валик з одягу (положення “жаби”), прикладають холод на живіт (міхур з льодом або холодною водою). Пораненим у живіт категорично заборонено вживати пиття та їжу.