Транспортування потерпілих

Вибір способу транспортування потерпілого залежить від травми, а також від умов місцевості. Так, у разі деяких травм (вивихи, розтягнення, переломи кісток кінцівок) потерпілого на велику відстань необхідно переносити на руках одному або двом помічникам. У разі тяжких травм потерпілого краще переносити на ношах, поперечних палицях тощо.

Положення потерпілого під час транспортування. У положенні лежачи на спині транспортують потерпілих, що перебувають у свідомості, з травмами голови, пораненнями хребта, ушкодженнями кінцівок. Положення лежачи на спині із зігнутими в колінах ногами рекомендується в разі відкритих ран черевної порожнини, переломі кісток таза. У положенні лежачи на спині з піднятими ногами та опущеною головою транспортують потерпілих з ушкодженнями, які супроводжуються значною крововтратою та в стані шоку.

У положенні лежачи на животі транспортують потерпілих з ушкодженням хребта, непритомних потерпілих.

Положення напівсидячи з витягнутими ногами рекомендується в разі травм шиї та значних ушкодженнях верхніх кінцівок.

У положенні напівсидячи із зігнутими в колінних суглобах ногами (під колінні суглоби підкладають валик з одягу, ковдри) транспортують потерпілих з ушкодженням сечових і статевих органів, у разі кишкової непрохідності та інших раптових захворюваннях органів черевної порожнини, а також травмах грудної клітки.

У положенні лежачи на боці, так званому фіксованостабільному положенні, обов’язково транспортують непритомних потерпілих.

У положенні сидячи або пішки з допомогою супроводу доправляють до лікарні потерпілих із порівняно легкими ушкодженнями обличчя або верхніх кінцівок.

Транспортування. Переносити потерпілого потрібно дуже обережно. Якщо він у змозі самостійно пересуватись, його руку закидають до себе на шию й підтримують потерпілого корпусом.

Людину, яка не може пересуватися самостійно, переносять на своїй спині, тримаючи за стегна, натомість вона має обхопити шию того, хто її несе.

Однак, зручніше переносити потерпілого удвох. За відсутності нош і матеріалу, з якого б їх можна було зробити самостійно, застосовують такий спосіб. Рятівники схрещують руки й саджають потерпілого на імпровізований, утворений руками рятівників, стілець так, щоби він міг надійно триматися за плечі або за шию свої носіїв.

Ноші можна виготовити із двох дощок або жердин довжиною 2–2,5 м, просунувши їх у прорізані кути цупкого полотна, мішка тощо. Імпровізованими ношами може слугувати простирадло, кути якого попарно прив’язують до країв жердини так, щоби кінці її могли вільно лягти на плечі носіїв. Корпус хворого підтримують рушником, прив’язаним до середини жердини.

По рівному місцю, а також згори або зі сходів ноші несуть так, щоб ноги потерпілого були попереду. Під час піднімання угору або по сходах попереду має бути голова потерпілого. Якщо потерпілого доводиться нести на велику відстань, для зручності потрібно прив’язати до кінців носилкових палиць лямки й перекинути їх через шию. Тоді перенесення значно полегшиться.

За неможливості викликати спеціалізований медичний або санітарний транспорт для перевезення потерпілого використовують звичайну легкову або вантажну машину. Потерпілого обережно укладають або саджають на задньому сидінні чи в кузові автомобіля, підклавши подушки, а зверху прикривають його ковдрою. Якщо потерпілий лежить на ношах, то заносити його до машини краще на них. Не можна перекладати потерпілого в дорозі. Потрібно всіляко уникати тряскої їзди. На ґрунтових дорогах автомобіль має пересуватися зі швидкістю до 10 км на годину.

Потерпілих у стані шоку потрібно евакуювати тільки після стабілізації артеріального тиску не нижче 100 мм рт. ст. (систолічний тиск) і у положенні на ношах. Транспортування потерпілих абсолютно протипоказане у перед- чи агональному стані.