Основи рятування і збереження життя людини у невідкладному стані

Проведення первинного огляду потерпілого

Первинне обстеження потерпілого та ідентифікація стану, що несе безпосередню загрозу його життю, повинно тривати не більше 10 секунд і охоплювати визначення загального стану, оцінювання свідомості та обстеження за принципом «АВСC’»:

А – дослідження прохідності дихальних шляхів;

В – оцінювання дихання;

С – оцінювання стану кровообігу;

C’ – якщо є підозра на травму хребта, спостереження за шийним відділом хребта та накладання шийного комірця.

До потерпілого, якщо це можливо, треба підходити збоку голови. Спершу візуально оцінюють стан пацієнта в цілому (вік, стать, морфологію тіла, мову, колір шкірних покривів, положення тіла, наявність рухів (грудної клітки, кінцівок), міміку, стан очей, наявність видимих ушкоджень), роблять первинний висновок про його тяжкість і подальший алгоритм допомоги.

Для визначення свідомості потерпілого необхідно пере– вірити його реакцію на подразники – потрясти за плече і голосно запитати про стан його здоров’я, наприклад: «Що трапилось?», «Що вас турбує?».

Якщо потерпілий реагує на запитання, потрібно дізна– тися якомога більше про його стан, характер події, що трапилась, провести огляд з метою виявлення наявних травм, за необхідності надати домедичну допомогу відповідно до наявних травм і викликати медичну допомогу (табл. 1).

Таблиця 1 Критерії для виклику реанімаційної бригади

Якщо відповіді на запитання немає, необхідно переві– рити реакцію на біль – стиснути трапецієподібний м’яз своєю рукою. Забороняється, з метою визначення свідомості, тиснути потерпілому на очі, колоти його гострими предметами.

Відсутність реакції може свідчити або про непритомність – стан, коли потерпілий лежить нерухомо, не відповідає на запитання, не реагує на зовнішні подразники, або про біологічну смерть. Якщо людина знепритомніла, больове подразнення, найчастіше, поверне її до свідомості. У разі відсутності реакції на подразники потрібно негайно покликати когось з оточення на допомогу, визначити частоту дихання та пульсу, попередньо забезпечивши прохідність дихальних шляхів (принцип АВС).

Крок А. Забезпечення прохідності дихальних шляхів здійснюють за допомогою потрійного прийому П. Сафара, а саме: закидання голови (прийом № 1), висування нижньої щелепи донизу і вперед (прийом № 2), відкривання ротової порожнини (прийом № 3).

Ревізію ротової порожнини з видаленням твердих тіл проводять пальцевим методом, а блювотні маси, кров, рідина можуть бути видалені гумовою грушею. За її відсутності можна також голову і тулуб потерпілого повернути на бік, вказівним пальцем відтягнути кут рота вниз, що полегшує самостійне очищення ротової порожнини. Рекомендується також видалення штучних щелеп, зубних протезів.

Закидання голови запобігає западанню кореня язика і його стиканню із задньою стінкою глотки. Щоб його здійснити потрібно покласти руку на лоб потерпілого та обережно нахилити голову назад, тримаючи великий та вказівний палець вільними, щоб закрити носа, якщо буде потрібне штучне дихання (рис. 1).

Рис. 1. Закидання голови назад для забезпечення прохідності дихальних шляхів

Водночас, потрібно пам’ятати про категорію травмованих, у яких існує велика ймовірність отримання черепномозкових травм або травм хребта. Тому, їм, як правило, прийом № 1 (закидання голови) не виконують. Вважають, що черепномозкова травма або травмування хребта виникає у разі транспортних аварій, спортивних травм, падіння з висоти, травм на воді, а також у разі травм у дітей. У таких випадках виводять нижню щелепу вперед. Винятком є потерпілі, які знаходяться в стані клінічної смерті, що спонукає до негайного проведення серцево-легеневої реанімації. Забезпечення прохідності дихальних шляхів з попереднім відхиленням голови назад для виконання штучної вентиляції легень є пріоритетним перед ймовірним додатковим ушкодженням у травмованого шийного відділу хребта.

Висування нижньої щелепи вперед, підведення підбо– ріддя. За допомогою цього прийому розслаблений язик підій– мається та відводиться від задньої стінки глотки, а надгор– танник від гортані завдяки розтягуванню переднього шару тканин шиї. Валик з одягу, невеличка подушка, покладена під плечі, сприяє згинанню шиї і розгинанню голови в атлантопотиличному суглобі.

^{Рис. 2. Висування нижньої щелепи}

Нижню щелепу виводять, зсуваючи її (разом з язиком) вперед вказівним пальцем, розташованим далі кута нижньої щелепи. Великий палець розташовують на передній поверхні нижньої щелепи і злегка натискають ним на край підборіддя для відкриття рота.

Цей прийом використовують у комбінації з відведенням голови назад для максимального віддалення підведення підборіддя язика від задньої стінки глотки (рис. 2). Відкривання рота, залежно від тонусу жувальних м’язів. За повного розслаблення жувальних м’язів великий палець лівої руки вводять у рот пацієнта і кінчиком пальця натискають на корінь язика. Іншими пальцями захоплюють нижню щелепу і підборіддя і підіймають її з язиком вверх.

За помірного розслаблення жувальних м’язів вказівний палець вводять у кут рота і натискають на верхні зуби. Далі, перехрещуючи вказівний палець з великим пальцем тієї ж кисті натискають на нижні зуби, насильно відкривають рот (рис. 3).

Рис. 3. Відкривання ротової порожнини у непритомного потерпілого

Рис. 4. Виявлення дихання у потерпілого

Крок В. Наявність дихан– ня визначають за допомогою зору – оцінюють рухи грудної клітки, слуху – відчувають дихальні шуми біля рота потерпілого, дотику – рух повітря по щоці (прийом: “чути, бачити, відчувати”) (рис. 4). Здійснюють підрахунок дихаль– них рухів упродовж 10 секунд. У

разі нормального дихання за цей час, зазвичай, визначають не менше 2–3 вдихи. Застосування дзеркальця, пір’їни або нитки для перевірки наявності дихання недоцільне.

Протягом декількох хвилин після зупинки серця у потерпілого може зберегтися слабке дихання або поодинокі гучні вдихи, зітхання, що не можна оцінювати як правильне дихання.

Якщо дихання правильне (16–18 вдихів за хвилину), потрібно надати потерпілому відновлювальне положення (переважно на боці), у якому язик не закриває дихальні шляхи, а блювотні маси, слиз і кров можуть вільно виходити з ротової порожнини. Для цього потрібно найближчу до себе руку розташувати під прямим кутом до тіла, зігнувши її в лікті, долонею догори (рис. 5, а). Кисть іншої руки покласти тильною стороною під протилежну щоку потерпілого (рис. 5, б). Іншою рукою захопити дальню ногу вище коліна і зігнути її так, щоб стегно і коліно були зігнуті під прямим кутом, а ступня розташовувалась на землі (рис. 5, в). Тримаючи віддалену руку притиснутою до щоки, повернути потерпілого на бік у напрямку до себе. Закинути голову назад, щоб бути впевненими у прохідності дихальних шляхів. Руку під щокою треба розташувати так, щоб вона підтримувала голову нахиленою (рис. 5, г).

Рис. 5. Укладання потерпілого у відновлювальне положення

Після цього можна звернутися за допомогою або викликати бригаду швидкої допомоги (екстрену медичну допомогу) і постійно здійснювати контроль загального стану потерпілого.

У разі відсутності дихання необхідно викликати бригаду швидкої допомоги і розпочати проведення серцево-легеневої реанімації (штучну вентиляцію легень (ШВЛ) у поєднанні з непрямим масажем серця (НМС).

Треба звернути також увагу на наявність сильної кровотечі, особливо артеріальної. Її необхідно зупинити якнайшвидше. Іноді можливе виникнення внутрішньої кровотечі. Зовнішня і внутрішня кровотечі можуть зумовити шоковий стан, який виникає у разі втрати крові, і призвести до смерті потерпілого.

Крок С. Одночасно з перевіркою наявності дихання, якщо потерпілий без свідомості, необхідно визначити пульс на сонній артерії. Це не обов’язково для немедичних працівників (пересічних громадян) через часті помилки в його оцінюванні.

Щоб перевірити пульс на сонних артеріях необхідно вказівним та середнім пальцями на рівні щитоподібного хряща, зліва або справа у заглибині від частини, що виступає, на шиї горла, помірним натисканням визначити пульсацію сонної артерії (рис. 6). Рятівнику без відповідної навички не бажано приділяти багато часу на пошук пульсу. Про відсутність кровообігу в організмі можна судити за станом очних зіниць, які у цьому випадку будуть розширені. Оцінювання системи кровообігу не повинно займати більше 10 секунд.

Рис. 6. Визначення пульсації на сонних артеріях

За відсутності пульсу потрібно негайно повернути потерпілого на спину і покласти на тверду поверхню, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації.

До приїзду бригади швидкої допомоги, за умови задовільного стану потерпілого, треба провести вторинний огляд, який полягає у виявленні проблем, що безпосередньо не загрожують життю потерпілого, але можуть мати серйозні наслідки, якщо їх залишити без уваги та надання ДМД (наявність ран, опіків, деформації кінцівок тощо), застосувати усі можливі заходи з ДМД для запобігання виникненню небажаних наслідків.

Транспортувати потерпілого до лікувального закладу можна лише у двох випадках:

• за умови його задовільного загального стану і

здатності самостійно пересуватися;

• за неможливості виклику спеціалізованої допомоги до місця, де трапився нещасний випадок, телефоном.

В узагальненому вигляді алгоритм визначення життє– діяльності організму людини принципом АВС наведений у табл. 2.

Таблиця 2 Алгоритм визначення життєдіяльності організму людини за принципом АВС