Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Неврологічні прояви поперекового та шийного остеохондрозу
Серед уражень хребта, що супроводжуються неврологічними проявами, найбільш часто зустрічаються дегенеративно-дистрофічні процеси: остеохондроз і спондилоартроз.
Остеохондроз хребта (ОХ) відноситься до найбільш розповсюдженої патології. Різний ступінь вираженості неврологічних проявів ОХ виявляється у 50 % обстежених у популяційних дослідженнях. Близько 80 % осіб у популяції протягом життя переносять приступи поперекового чи шийного болю. 75-90 % захворюваності припадає на працездатний вік. Тимчасова непрацездатність складає 68 % від патології нервової системи.
Остеохондроз хребта – це дегенеративне ураження хряща – міжхребцевого диску з реактивними змінами з боку суміжних тіл хребців.
Етіологія остеохондрозу
Згідно основної сучасної теорії – остеохондроз – це поліфакторіальне захворювання, що розвивається при наявності двох умов:
1. явища декомпенсації в трофічних системах;
2. локальні надмірні навантаження на хребетно-руховий сегмент.
1. Декомпенсація в трофічних системах обумовлена супутніми хворобами (шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози, ферментопатіями, колагенозами тощо), що призводять до розвитку дизгомеостазу.
2. Локальні надмірні навантаження на хребетно-руховий сегмент виникають внаслідок вроджених особливостей будови хребта (сакралізація, люмбалізація, вузький хребетний канал, розщеплення дужок, шийні ребра тощо).
Патогенез остеохондрозу
Остеохондроз розвивається на 3-4 десятилітті життя. Основний патологічний процес починається в міжхребцевому диску.
Диск складається з пульпозного ядра, фіброзного кільця та гіалінової пластинки. Диск – це природний амортизатор.
І етап. Під впливом певних факторів (дизметаболізм, запалення суглобів, артрити, колагенозні артрити, екстравертебральні пульсації з уражених внутрішніх органів) розвиваються дегенеративні зміни з боку пульпозного ядра – руйнуються його хондробласти з виділенням великої кількості гіалуронідази, хондрокатепсинів, папаїну, що призводить до руйнування і деполімеризації мукополісахаридного комплексу диску. Пульпозне ядро втрачає свої гідрофільні властивості (втрачає ОН-групи), зменшується в об’ємі, зморщується, потім секвеструється і стає більш рухомим всередині фіброзного кільця.
ІІ етап. Дегенеративні зміни у фіброзному кільці. При рухах хребта основне навантаження падає на внутрішні структури фіброзного кільця. Останні розриваються і через тріщини в кільці фрагменти пульпозного ядра пролабують, потім випадають – виникає протрузія диска, яка змінюється потім повним випадінням диску (килою диску).
ІІІ етап. Зміни з боку гіалінових (замикальних) пластинок – субхондральний склероз. В цій стадії розвивається реактивний процес. Кала диску проростає судинами, сполучною тканиною, фіброзується, розвивається реактивний епідурит, розвивається склерозування звуження кили з розростанням остеофітів (шипів) вздовж тіл хребців. В умовах підвищеної рухливості хребетного сегменту виникають реактивні зміни в суміжних тілах хребців і в суглобах (супутній спондилоартроз).
R –графічні ознаки остеохондрозу
1. зниження висоти міжхребцевих дисків
2. склероз замикальних пластинок
3. клювовидні розростання (остеофіти) по краям тіл хребців (клюви розташовані перпендикулярно до осі хребта)
4. місцевий сколіоз
5. спондилолістез – зсув суміжних тіл хребців
6. місцевий кіфоз (замість лордозу)
При деформуючому спондильозі (внаслідок дегенеративно-дистрофічних змін в повздовжніх зв’язках хребта) з’являються клювовидні розростання (остеофіти), які розташовані паралельно осі хребта, вздовж хребта і відсутнє зниження висоти міжхребцевих дисків.
На більш пізніх стадіях дегенеративного процесу можливий розвиток спондильозу паралельно з остеохондрозом. Інколи кили дисків випадають в тіло хребця, а не в хребетний канал (це та звані грижі Шморля). Клінічними симптомами це випадіння не супроводжується.
Кила міжхребцевого диску може зайняти різне положення по відношенню до хребетного каналу
– серединне (клініка ураження кінського хвоста);
– парамедіанне – (дещо латеральніше серединного, здавлюється декілька корінців);
– задньо-серединне (ще більш латеральніше, здавлюється 1 або 2 корінці);
– форамінальне (в сторону міжхребцевого отвору, здавлюється 1 корінець).
Патогенез неврологічної симптоматики
1. подразнення судин і нервів із спазмом судин
2. компресія судинно-нервового пучка (корінцевого нерва Нажота – найбільш часто зустрічається)
3. набряк (перівазальний, набряк корінця)
4. реактивний процес з боку віддалених структур (напруження м’язів: паравертебральних та інших, останні болять, здавлюють судини, нерви)
5. аутоімунні реакції; аутоантигеном є частинки диска, які випадають.
У залежності від того, на які нервові утворення діє кила диску, кісткові розростання по краях тіл хребців та інші уражені нервові структури хребта клінічно розрізняють компресійні та рефлекторні синдроми.
До компресійного відносять синдроми, при яких здавлюються і деформуються корінець, судина чи спинний мозок.
До рефлекторного відносять синдроми, обумовлені впливом зазначених структур на їхні рецептори, що іннервують, головним чином, закінчення поворотних спінальних нервів (синувертебральний нерв Люшка, що відходить від спінального канатика і повертається до хребта (іннервує задню і передню повздовжні зв’язки: жовті і міжостисті, міжпоперекові зв’язки. Імпульси поширюються по цьому нерву з ураженого хребта, надходять по задньому корінцю в задній ріг спинного мозку. Переключаючись на передні роги, вони викликають рефлекторну напругу м’язів – рефлекторні м’язово-тонічні порушення. Переключаючись на симетричні центри бічних рогів вони викликають рефлекторні вазомоторні дистрофічні порушення.
Такого роду нейро-дистрофічні порушення виникають насамперед у мало васкуляризованих тканинах (сухожилках, зв’язках) у місцях прикріплення до кісткових виступів. Тут тканини піддаються розволокненню, набряканню, вони стають болючими, особливо при натягуванні і пальпації
Ці нейродистрофічні порушення стають причиною болю, що виникає не тільки місцево, але й на віддалі. Такі зони болю називають “курковими” або ”трігерними”. Описаний процес у зазначених зонах називається нейроостеофіброзом. А хворобливі вузлики у самих м’язах, які виявляються при їх пальпації, називаються вузликами Корнеліуса (щільні горошинки), гіпертонуси Мюллера (еластично-щільні), міогільози Шаде (розпластані вузлики).
Неврологічні прояви остеохондрозу на попереково-крижовому рівні
Класифікація.
І. Рефлекторні синдроми
a) Люмбаго
b)Люмбалгія
c) Люмбоішіалгія (м’язово-тонічна, нейродистрофічна, вегетативно-судинна).
ІІ. Компресійні корінцеві синдроми
ІІІ. Компресійні судинні корінцево-спінальні синдроми (радикулоішемії)
1. Гострі
А) проминущі
Б) інсульти
2. Хронічна ішемічна мієлопатія
Всі неврологічні прояви остеохондрозу мають спільні симптоми – це симптоми вертеброгенного синдрому.
Вертеброгенний синдром (свідчить про те, що патологічний процес пов’язаний з хребтом)
– обмеження рухів у попереково-крижовому відділі хребта (при нахилах допереду, дозаду, в боки) та підсилення болів при рухах, кашлі, сміху, чханні);
– захисне напруження м’язів спини (довгих м’язів спини)
– згладження поперекового лордозу, кіфоз в п/к відділі
– сколіоз (викривлення хребта) інколи з ротацією
– болючість паравертебральних точок (Валле), між L5-S1 – це т. Голя
– болючість міжостистих проміжків та самих остистих паростків
– розвантажувальні пози та симптоми
– симптом тринога
– колінно-ліктьове положення – при стоянні хворий відставляє хвору ногу вбік, щоб зменшити навантаження на ногу
– в ліжку лежить із зігнутою в колінному та кульшовому суглобах ногою та інші
– симптоми нестабільності хребта (наприклад, хворому важко стояти, проте при ході або при сидінні настає полегшення, важко вмиватися, прасувати).
Симптоми вертеброгенного синдрому пронизують клініку всіх неврологічних проявів остеохондрозу.
І. Рефлекторні синдроми на п/к рівні поділяються на:
a) м’язово-тонічні
b) судинні
c) нейродистрофічні.
Клінічно рефлекторні синдроми на п/к рівні проявляються наступними синдромами:
1. Люмбаго
2. Люмбалгія
3. Люмбоішіалгія.
1. Люмбаго. Раптові, гострі, приступоподібні болі в попереку, що виникають в момент якогось руху, підняття вантажу, переохолодження або спонтанно. Біль настільки сильний, що хворий застигає в тій позі, в якій з’явився біль. Спочатку біль не локалізований «болить всюди». В подальшому, коли біль дещо проходить, локалізація стає більш чіткою і обмежується попереково-крижовою ділянкою. Тривалість 1-3 до 6 днів, не більше.
Об’єктивно: симптоми вертеброгенного синдрому. Проте больові точки чітко відсутні, так як болить всюди.
2. Люмбалгія. Болі послаблюються, тривають довше, носять підгострий або хронічний характер. Можуть тривати тижні, місяці. Болі носять ремітуючий характер: то стихають, то загострюються (при переохолодженнях, статичних навантаженнях, при перебуванні в незручній позі, при піднятті вантажу, носінні тісного взуття, при тривалій ході тощо).
3. Люмбоішіалгія. Джерелом больових імпульсів є рецептори. Болі з попереку іррадіюють в сідницю, ногу по ходу сідничного нерва, (переважно по задній та задньо-латеральній поверхні), інколи по ходу стегнового нерва (по передній поверхні стегна) – люмбофеморалгія.
До симптомів вертеброгенного синдрому приєднуються больові точки на сідниці та по ходу сідничного нерва:
– болі по гребню клубової кістки (задньо-верхня ость)
– точка клубово-крижового сполучення
– точка малого сідничного м’язу (під гребенем клубової кістки)
– точка середнього сідничного м’язу (на 1 см нижче)
– точка під сідничною складкою
– болючий вертлюг клубової кістки
– болі по ходу сідничного нерва (точки Валле) по задній поверхні стегна в підколінній ямці, та симптоми натягу:
– симптом Ласега (прямий та контрлатеральний) – при піднятті випрямленої ноги з’являються болі по її задній поверхні та в попереку (бо зближаються передні відділи тіл хребців і травмуються тканини позаду зміщеного диску);
– симптом Нері (при нахилі голови до грудини виникають болі в нозі);
– симптом Мацькевича (болі по передній поверхні стегна при згинанні ноги в колінному суглобі в положенні на животі);
– симптом Вассермана ( те саме – при піднятті ноги);
– симптом Секара (болі по задній поверхні стегна і гомілки при тильному згинанні ступні);
– симптом Туріна ( те саме при тильному згинанні великого пальця);
– симптом Бехтерева (болі при розгинанні ноги, зігнутої в колінному суглобі);
– симптом Дежеріна (болі по задній поверхні стегна при кашлі, чиханні – внаслідок підвищення в/черевного тиску, коли через вени тиск передається на корінці і нерв).
Форми люмбоішіалгії:
1. М’язово-тонічна
2. Нейродистрофічна
3. Вегето-судинна
1. М’язово-тонічна: (клініка пов’язана з вторинним ураженням нервів за компресійно-ішемічним типом, типом тунельного синдрому внаслідок напруження і спазмування м’язів у відповідь на біль);
А) Синдром грушоподібного м’яза (піріформіс-синдром).
Грушоподібний м’яз знаходиться під шаром великого сідничного м’язу, прикріплюється до внутрішнього краю великого вертлюга стегна і до передньої поверхні крижово-клубового сполучення (дати малюнок).
Під м’язом знаходиться крижово-остиста зв’язка, між м’язом і зв’язкою – сідничний нерв та нижня сіднична артерія, які подразнюються або стискаються при тривалому напруженні грушоподібного м’язу.
Клініка:
– болючість при пальпації вертлюга стегнової кістки
– болючість грушоподібного м’язу
– симптом Собразе (при закиданні ноги на ногу)
– симптом Боне-Бобровнікової (приведення стегна викликає біль і напруження м’яза)
– підгрушоподібна переміжна кульгавість Попелянського (коли при ході хворий вимушений сісти або лягти із-за болю, що виникають внаслідок спазму судин ноги із-за компресії сідничної артерії.
Крім переміжної кульгавості Попелянського розрізняють ще
– мієлогенну переміжну кульгавість
– каудогенну переміжну кульгавість
– переміжну кульгавість при облітеруючому ендартеріїті
– легкі сфінктерні розлади (пауза перед сечовипусканням) внаслідок подразнення статевого нерва (пудендоневропатії), який лежить між м’язом і зв’язкою
– незначні ознаки ураження сідничного нерва (гіпотрофії м’язів, зниження Ахіллового рефлексу, гіпестезія “плямами” на нозі, болі по ходу нерва)
Б) Підколінний синдром. Виникає внаслідок нейроостеофіброзу в підколінній ямці в місцях прикріплення ішіокруральних м’язів (задніх м’язів стегна) і початку триголового м’язу гомілки).
Клініка: біль в підколінній ямці при стоянні, при пальпації, болючі вузлики в підколінній ямці (міогільози)
крампі – різкі болючі тонічні стягування триголового м’язу гомілки
болі в глибині камбалоподібного м’язу гомілки – стеносолія.
В) Кокцигодінія – це болі в ділянці куприка, який з’єднується з крижовою кісткою через диск. Дегенеративні зміни в диску, напруження і біль в м’язах тазового дна, м’язі, що піднімає задній прохід, призводить до появи кокцігодінії (часто у жінок у період вагітності, після пологів, при тривалому сидінні).
Клініка:
Тривалі ниючі болі, парестезії в ділянці куприка, що іррадіюють в задній прохід, сідниці, крижі, статеві органи, задню поверхню стегон. Посилюються при сидінні, при акті дефекації, зменшуються при стоянні. Кокцигодінія часто призводить до невротизації хворих.
2. Нейро-дистрофічна форма люмбоішіалгії є проявом нейроміофіброзу, коли внаслідок цих дегенеративних змін розвивається
а) крижово-клубовий (здухвинний періартроз – біль і обмеження рухів в кульшовому суглобі, хворі не можуть швидко бігати, підніматися по сходах, розводити ноги)
б) періартроз колінного суглоба (гонартроз)- спонтанний біль в колінному суглобі (відсутній при пальпації, як це буває при гоніті)
в) кокцігодінія (відноситься і до м’язово-тонічних і до нейродистрофічних проявів)
г) нейродистрофічні зміни ахілового сухожилка (рідко трапляються).
Особливістю нейродистрофічних синдромів є: однобічність ураження на боці люмбоішіалгії, вибірковість ураження великих суглобів (колінного, гомілково-ступневого, кульшового), зв’язок загострення з болями в попереку.
3. Вегетативно-судинна форма люмбоішіалгії (в її основі лежать вегетативно-судинні механізми). Зустрічається у 3-х варіантах:
– вазоспастичний
– вазопаретичний
– змішаний.
Клініка:
Поява на фоні поперекових болів, мерзлякуватості, похолодання, синюшності в кінцівці (при вазоспастичний формі) або відчуття жару, розпирання,гіпергідрозу в кінцівках (при вазопаретичній формі). У всіх хворих є легкі вегетативно-трофічні зміни з боку шкірних покривів нижніх кінцівок (гіперкератоз, сухість шкіри, ламкість нігтів, набряки).
Компресійні корінцеві синдроми (радикулопатії)
Кили міжхребцевих дисків в п/к відділі найчастіше викликають компресію корінців L5 та S1(так як найбільше навантаження припадає на міжхребцеві диски L4-L5 та L5-S1), значно рідше – L3 та L4. Інколи одна кила зумовлює компресію двох та більше корінців.
У здавленому корінці виникають набряк, венозний застій, асептичне запалення за типом аутоімунного, так як тканини диску, що випав, є автоантигеном.
Клініка радикулопатій складається з клініки люмбоішіалгії та симптомів випадіння функцій (рухової, чутливої та трофічної) корінця.
Клініка радикулопатій:
1. Корінець L5 (диск L4-L5). Болі ірадіюють по зовнішньому краю, по передньозовнішній поверхні гомілки до внутрішнього краю ступні і І пальця
Чутливі розлади (гіпалгезії, аналгезії) виникають в цих самих зонах
Парез розгиначів І пальця ступні та розгиначів ступні
Гіпотонія та гіпотрофія по передній поверхні гомілки
Хворий не може або є утруднене стояння на п’ятці з розігнутою ступнею.
2. Корінець S1 (диск L5-S1) Болі іррадіюють по зовнішньо-задній поверхні стегна, по зовнішньому краю гомілки до зовнішнього краю ступні і ІУ-У пальців ступні. Чутливі розлади виникають в цих же зонах. Парез згиначів пальців ступні. Відсутній або знижений ахіловий рефлекс. Гіпотонія і гіпотрофія литкового м’язу гомілки. Хворий не може стояти на носках
3. Корінець L4 (диск L3-L4) Болі іррадіюють по передньо-внутрішній поверхні стегна до коліна. Чутливі розлади в цій ділянці переважають над руховими. Слабкість чотирьохголового м’язу стегна. Гіпотрофія цього м’язу. Колінний рефлекс інколи знижується хоча може, навпаки, підвищуватись
4. Корінець L2-L3. Компресії цих корінців зустрічаються рідко. Клінічно проявляються болями та чутливими розладами по передньо-медіальній поверхні стегна. Симптоми Мацькевича, Вассермана. Знижується колінний рефлекс. Слабкість 4-х голового м’язу стегна. Круралгії (біль в ділянці коліна)
Симптоми ураження кінського хвоста (при серединних килах)
Можлива іррадіація болю в пах, в низ живота, в статеві органи
Синдром компресії кінського хвоста (який утворений корінцями L2-S5). Зустрічається при килах диску L4-L5, особливо при задньо-серединних килах.
Клініка. Виражені болі в ногах (асиметричні), сідницях, з іррадіацією в статеві органи. Асиметричні рухові та чутливі випадіння в зоні іннервації відповідних корінців (часто чутливі розлади в зоні “штанів вершника ”). Тазові розлади (нетримання сечі, калу, що змінюється їх затримкою).
Компресійні судинні синдроми на поперековому рівні
В основі цих синдромів лежать порушення (радикулоішемії, радикуломієлоішемії). Кровопостачання в радикуломедулярних артеріях (найчастіше в а. Депрош-Готтерона та а. Адамкевича).
Розрізняють: Гострі судинно-корінцеві синдроми (минущі, інсульти)
Хронічні (хр. мієлопатія) – при поступовій компресії судин.
Гострі виникають найчастіше при випадінні диску, при звуженні хребетного каналу внаслідок спондилолістезу, протрузії дисків.
Минущі:
1. Мієлогенна переміжна кульгавість Попелянського (минуща ішемія конуса-епіконуса)
Клініка: Слабкість в ногах при тривалій ході (без болей), Парестезії, Імперативні поклики на сечопуск
2. Каудогенна переміжна кульгавість Вербіста (минуща ішемія корінців кінського хвоста)
Клініка: Біль, затерпання в стопах, гомілках, промежені, сідницях. Слабкість в стопах. Затримка сечі (рідше). Симптоми через 5-7 хвилин відпочинку проходять.
Інсульти. Розвиваються гостро після тривалої люмбалгії чи люмбоішіалгії, коли больовий синдром зникає із-за блокади больових імпульсів в ішімізованій зоні корінця, а приєднуються парез тих чи інших м’язів.
Виділяють наступні варіанти радикулоішемій і радикуломієлоішемій
А) паралізуючий ішіаз (про компресії корінцевої спінальної артерії L5 чи S1.
Клініка: Слабкість у ступні без чутливих порушень (внаслідок ішемії передніх рогів). Відсутність ахілового і підошвового рефлексів;
Б) синдроми ішемії конуса (S3-S5) (при ураженні а. Депрош або Готтерона, що йде з корінцями L5-S1), проявляється анестезією в аногенітальній зоні, тазовими розладами (затримка або істинне нетримання сечі)
В) Синдром ішемії епіконуса (L4-S2) (при ураженні а. Депрош-Готтерона
в’ялий парез стоп, випадіння ахілових рефлексів, чутливі випадіння в зонах L4-S2
Г) Синдром ішемії конуса та епіконуса парез або параліч нижніх кінцівок більше в дистальних відділах, чутливі розлади в зонах L4-S5 (ноги і аногенітальна зона), тазові розлади
Д) Синдром а. Адамкевича (артерія йде з корінцями Th11-Th12-L1 – частіше зліва і васкуляризує поперекове потовщення.
Клініка центральний або периферійний параліч (парез) ніг, провідникові чутливі розлади від пупка і донизу, тазові розлади за центральним типом, пролежні
Хронічні компресійносудинні синдроми – дисциркуляторна мієлопатія
Виникають при поступовій компресії судин спинного мозку, при гіпертрофії жовтої зв’язки, розростанні задніх екзостозів.
Поперекові компресійні спінальні синдроми зустрічаються рідко. Компресійна мієлопатія виникає при випадінні дисків. Клінічно проявляється наступними синдромами:
А) Синдром епіконуса Th10—L1 з відповідним ураженням сегментів спинного мозку L4-L5-S1-S2)
Клініка: болі в поперековій ділянці, по задній поверхні стегна, гомілки, парез стоп, гіпотонія і гіпотрофія литкових і перонеальних м’язів, відсутні ахілові та підошвові рефлекси.
Б) Синдром конуса (виникає при випадінні дисків L1-L2, при ураженні, відповідно, сегментів S3-S5
Клініка: анестезія промежини, істинне нетримання сечі, калу, інколи їх затримка, пролежні. Ці прояви є домінуючі.
Корінцеві синдроми шийного остеохондрозу.
1.Скарги: Як при цервікобрахіалгії.
2. Анамнез. Як при цервікобрахіалгії.
3.Дані об’єктивного обстеження. Ураження корінця С8 – гіпестезія на мізинці, ульнарному краї кисті і передпліччя; С6 – гіпестезія на великому пальці, по радіальному краю кисті, передпліччі й плечі; С7 – гіпестезія на решті територій по внутрішній і зовнішній поверхні руки. В означених сегментах можливі рефлекторні й рухові (парези) розлади.
Здавлення килою диска спинного мозку, як і його судин, призводить до випадінь його функцій (парези, анестезії, тазові, трофічні розлади)
4.Дані додаткових методів обстеження при хворобах хребта: рентгеноспондилографія, КТ, МРТ, поперековий прокол.
ІІІ. Диференціальну діагностику проводять з ураженням хребта при його травмах, пухлинах, спондилітах, аномаліях розвитку, остеопорозі та ін. (рентгеноспондилографічна та МРТ-картина уточнює діагноз).
ІV. Ускладнення захворювання: стійкі парези й паралічі, тазові й трофічні розлади.
V.Тактика лікування. Методи: ортопедичні (пояси, корсети, витяжіння хребта, мануальна терапія), медикаментозні (анальгін, баралгін, тріган, диклофенак, сургам, месулід, дексаметазон, лазикс, еуфілін, баклофен, сірдалуд), фізіотерапевтичні (йонофорез або діадинамо- чи ампліпульсофорез анальгетиків, фонофорез з гідрокортизоновою маззю, гальваногрязь, озокерит (парафін) на поперек, кінцівки), голкотерапія, масаж, санаторно-курортні (сірководневі, радонові ванни, грязі), хірургічні (транскутанна лазерна дискектомія, ламінектомія з видаленням кили диска).
При випадінні функцій корінців (парези, анестезії) у відновному періоді застосовують вітаміни В-комплексу, прозерин, АТФ, біостимулятори, еклестимуляцію м’язів, масаж, ЛФК. Профілактично рекомендують загальногігієнічні заходи, спрямовані на зміцнення м’язової системи (особливо паравертебральних м’язів), оберігання від фізичних перевантажень і переохолоджень, фіксованих поз, загартування організму.
VІ. Експертиза працездатності. При моно- й поліневритах (-патіях) у більшості випадків у гострому періоді надається листок непрацездатності від декількох тижнів (невропатія лицевого нерва, невралгія трійчастого нерва, герпес-зостерний гангліоніт), до 3-4 місяців при травматичних пошкодженнях нервів кінцівок з тривалими парезами й паралічами. При стійких кризах і паралічах питання працездатності вирішується за загальними правилами (обмеження працездатності – ІІІ група інвалідності, непрацездатні, як правило, ІІ група інвалідності).
При рефлекторних синдромах остеохондрозу хребта надається листок непрацездатності від декількох днів (люмбаго, шийний простріл) до декількох тижнів, іноді при стійкому помірному й вираженому больовому синдромі (люмбоішалгія, цервікобрахіалгія) до 2-4 місяців. При корінцевих синдромах – тактика аналогічна, але у хворих з вираженими парезами, тазовими розладами, стійкому больовому синдромі надають групу інвалідності (ІІ, ІІІ). При глибокому враженні спинного мозку (спінальний інсульт, після хірургічного втручання у зв’язку із медулярною компресією) надають ІІ, ІІІ рідко І (необхідність догляду за хворим) групу інвалідності.
VІІ. Диспансеризація. Найважливішим завданням при диспансеризації хворих з ураженням периферійної нервової системи слід вважати повноцінне, ефективне стаціонарне лікування осіб, що вперше захворіли або з повторними рецидивами хвороби, а також раціональне працевлаштування на ранніх стадіях, особливо при остеохондрозі хребта.
Передчасна виписка хворих до роботи сприяє почащенню рецидивів та тривалій втраті працездатності. Особливо велике значення має раціональне працевлаштування при вертеброгенних болях хворих таких професій як водії, трактористи, працівники сільського господарства, робота яких пов’язана з важкою фізичною працею в умовах значних коливань температури. Запізніле (після 3-4 загострень) взяття хворих на диспансерний облік дає гірші результати.
VІІІ. Реабілітація. Хворим з ураженням периферійної нервової системи проводиться після стаціонарного (консервативного чи хірургічного) й амбулаторного лікування у місцевих лікувальних закладах і загальнодержавних санаторіях (Немирів, Люблін Великий, Хмельники, Одеса, Саки) із застосуванням механотерапії, сірководневих, намагнічених сульфідних ванн та грязей. Важливе значення має адаптоване до дефекту працевлаштування з метою соціальної реадаптації.
