Глосарій

ОКСИГЕНАЦІЯ АПНОЙНА – метод інгаляційної кисневої терапії, який полягає у введенні кисню в дихальні шляхи через катетер; застосовується при відсутності природного дихання.

ОКСИГЕНАЦІЯ ВНУТРІШНЬОСУДИННА – метод кисневої терапії, який грунтується на насиченні киснем крові при її підготовці до трансплантації або на введенні мікроемульсії кисню безпосередньо в судинне русло.

ОКЛЮЗІЙНИЙ ЕФЕКТ – при закритті зовнішнього слухового проходу в осіб, що нормально чують, спостерігається покращання сприйняття звуків через кістку; застосовується для диференційної діагностики уражень органа слуху.

ОКЛЮЗІЙНИЙ СИНДРОМ – симптомокомплекс гіпертензії, зумовлений оклюзією шляхів циркуляції цереброспінальної рідини; основними клінічними проявами О. с. є напади сильного головного болю, який супроводжується блюванням, брадикардією, периферійними вазомоторними реакціями; під час тяжких оклюзійних криз спостерігаються тонічні судоми, розлади дихання, дислокація мозку та порушення гемодинаміки в стовбурі мозку, що може призвести до смерті.

ОКЛЮЗІЙНО-ГІДРОЦЕФАЛЬНИЙ СИНДРОМ – див.: Оклюзійний синдром.

ОКЛЮЗІЯ (у стоматології) – змикання зубів верхньої та нижньої щелеп при різних рухах останньої.

ОКЛЮЗІЯ АОРТОКЛУБОВА – див.: Леріша синдром.

ОКО (OCULUS) – периферійний орган для сприйняття світлових подразнень; складається з власне О. (очного яблука) і допоміжних частин (орбіти, повік, слізних органів і м’язів, що рухають О.).

О. АМАВРОТИЧНЕ КОТЯЧЕ – при освітленні зіниці в ній появляється жовтувате світіння; спостерігається при ретинобластомі, при наявності ексудату в склоподібному тілі та при деяких інших захворюваннях ока.

О. БИЧАЧЕ – див.: Буфтальм.

О. ВЕДУЧЕ – око, що функціонально переважає в акті бінокулярного зору.

О. ДОМІНУЮЧЕ – див.: Око ведуче.