ПЕРИСТОЛА

Перистола — це специфічне тонічне скорочення всієї мускулатури шлунка, яке забезпечує адаптацію його стінок до об’єму прийнятої їжі без значного підвищення внутрішньопорожнинного тиску. Цей фізіологічний механізм дозволяє депонувати їжу в гастроінтестинальному тракті та підтримувати оптимальний градієнт тиску для подальшої евакуації вмісту в дванадцятипалу кишку.

Причини — етіологія, чинники ризику

Зміна тонічного скорочення шлунка може мати як фізіологічний характер, так і бути наслідком неврогенних або гастроентерологічних порушень. Регуляція перистоли здійснюється переважно вегетативною нервовою системою та інтрамуральними нейронними сплетеннями.

Чинники та причини:

• Фізіологічна адаптація на прийом їжі та розширення шлунка.
• Порушення нейрогуморальної регуляції шлункової моторики (ваготуси).
• Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту, зокрема диспепсія.
• Органічні ураження центральної або периферичної нервової системи, що впливають на іннервацію ШКТ.

Симптоми — основні клінічні прояви

Порушення або надмірна вираженість перистоли зазвичай супроводжується симптомами з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Клінічні прояви найчастіше неспецифічні та залежать від первинної патології.

Основні клінічні прояви:

• Відчуття раннього насичення або розпирання в епігастральній ділянці після прийому невеликої кількості їжі.
• Дискомфорт або тупий біль у верхній частині живота.
• Нудота або епізодична відрижка повітрям.
• Порушення процесу евакуації шлункового вмісту.

Діагностика — методи, критерії підтвердження

Оцінка моторно-евакуаторної функції шлунка та його тонусу потребує застосування спеціальних інструментальних методів дослідження під наглядом гастроентеролога.

Критерії підтвердження:

• Рентгеноскопія шлунка з використанням контрастної речовини для оцінки тонусу та адаптації стінок.
• Електрогастрографія для реєстрації біоелектричної активності шлункової мускулатури.
• Ультразвукове дослідження шлунка з визначенням адаптивного розслаблення та моторики.
• Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) для виключення органічних захворювань та запальних процесів.

Лікування — загальний підхід до ведення

Терапевтична тактика спрямована на нормалізацію моторики шлунка та корекцію фонового стану. Лікування підбирається індивідуально за результатами обстеження.

Загальні принципи ведення:

• Дотримання режиму харчування (часті прийоми їжі невеликими порціями).
• Застосування прокінетиків для регуляції моторики шлунково-кишкового тракту за призначенням лікаря.
• Корекція супутніх неврологічних або гастроентерологічних розладів.

Ускладнення та прогноз

Тривалі порушення тонічної активності шлунка можуть призводити до виражених розладів травлення, нудоти та зниження якості життя. Прогноз визначається успішністю лікування первинного захворювання, що спричинило моторні порушення.