Перисигмоїдит — це вторинне запалення серозної оболонки сигмоподібної кишки та навколишньої очеревини, що зазвичай розвивається внаслідок поширення інфекційно-запального процесу з боку стінки кишки. Патологія супроводжується больовим синдромом, утворенням спайок та потребує ретельної диференційної діагностики для запобігання розвитку деструктивних ускладнень.

Причини — етіологія, чинники ризику

Основним етіологічним чинником перисигмоїдиту є перехід запалення з сусідніх органів і тканин. Захворювання рідко буває первинним і зазвичай виступає ускладненням інших патологій товстої кишки.

Чинники ризику та причини:

Дивертикулярна хвороба сигмоподібної кишки (дивертикуліт).
Хронічні запальні захворювання кишківника, зокрема хвороба Крона чи виразковий коліт.
Злоякісні новоутворення сигмоподібної кишки з проростанням у серозну оболонку.
Гострий або хронічний парапроктит, тазові перитоніти чи гінекологічні інфекції.

Симптоми — основні клінічні прояви

Клінічна картина поєднує ознаки основного захворювання кишківника та симптоми подразнення очеревини в лівій здвіжній ділянці.

Основні клінічні прояви:

Біль у лівій здвіжній ділянці та внизу живота різної інтенсивності, що посилюється під час руху або пальпації.
Локальне напруження м’язів передньої черевної стінки та позитивні симптоми подразнення очеревини в проєкції сигмоподібної кишки.
Порушення кишкової прохідності у вигляді закрепу або метеоризму через утворення спайок.
Ознаки системної запальної реакції: субфебрильна температура тіла, загальна слабкість, зміна показників крові.

Діагностика — методи, критерії підтвердження

Діагностичний процес спрямований на верифікацію запального процесу та виявлення первинної патології сигмоподібної кишки.

Критерії підтвердження:

Об’єктивний огляд: локальна болючість і напруження м’язів у лівій здвіжній ділянці.
Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та черевної стінки, що виявляє потовщення стінки кишки та наявність ексудату.
Комп’ютерна томографія органів черевної порожнини з контрастуванням для оцінки стану навколокишкової клітковини.
Колоноскопія з біопсією для виключення пухлинного процесу чи специфічного коліту (за відсутності гострих ознак перфорації).

Лікування — загальний підхід до ведення

Тактика лікування залежить від первинної причини перисигмоїдиту та ступеня вираженості запального процесу в черевній порожнині.

Загальні принципи ведення:

Комплексна консервативна терапія, що включає етіотропні антимікробні засоби та протизапальні препарати.
Щадний дієтичний режим із мінімізацією механічного подразнення кишківника.
Динамічний контроль лабораторних та інструментальних показників під наглядом хірурга або гастроентеролога.
Хірургічне втручання за неефективності консервативного лікування, розвитку абсцесів, перфорації або кишкової непрохідності.

Ускладнення та прогноз

Несвоєчасна діагностика або відсутність адекватної терапії може призвести до утворення абсцесів черевної порожнини, мезентеріального тромбозу, кишкових нориць або розлитого перитоніту. Прогноз залежить від своєчасного усунення первинного захворювання сигмоподібної кишки.

Пов’язані терміни

Дивертикуліт
Периколіт
Перитоніт
Коліт