Емоційно-стресові стани та неврози (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

Емоційно-стресові стани

і неврозі

Неврози належить до функціональних захворювань центральної нервної
системи. Причини виникнення їх складні та різноманітні. І.П.Павлов
характеризувавши невроз як “сутичку нервної діяльності, що настає при
зіткнення організму з надзвичайними умовами зовнішнього середовища”.
Часто штовхачем до розвитку неврозів бувають різні психотравмуючі
ситуації”, за яких відбувається зрив компенсації: надмірне хвилювання,
негативні емоції, гострі конфлікти, погані звички (алкоголь, куріння),
переутомлення.

Захворювання сприяють обставини, що послаблюють організм: нерегулярне
і неповноцінне харчування, хвороби внутрішніх органів, травми мозку,
інфекційні захворювання, інтоксикації (алкоголь, куріння) тощо.
Соматичні захворювання (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, опухлина
мозку) спричиняють до неврозоподібних станів.

Психічною травмою для людини є те, що загрожує її майбутньому, породжує
невизначену ситуацію і змушує приймати термінове рішення. Психічною
травмою для людини може бути інформація про сійменно-побутові та службові
труднощі, смерть близьких, загроза життю і здоров’ю, щастю і добробуту,
нездійснення надій, не налагоджене особисте життя, погані взаємини в
життя, звільнення з навчального закладу або з роботи.

Чинниками розвитку неврозу можуть бути події, які ведуть до виникнення
невирішеного конфлікту для цієї людини між обов’язком і бажанням,
захопленням і ситуацією, і потребує боротьби протиріччя почуттів (любові
і ненависті і т.д.).

Причиною розвитку неврозу може бути відсутність інформації, яка має
особливе значення для цієї людини (немає повідомлення про близьких,
рідних, коханих людей). Чекання неприємної події викликає нерв
напруження, більш ніж сама подія. Психотравмуючі подразники можуть бути
слуховими (слово), зорові (горить будинок) і листові (записка, знак)
і т.д.

Щоб привести до розвитку неврозу психогенний фактор повинен бути
великої сили та тривалої дії. Сила дії на психіку не визначається
фізичною інтенсивністю, а значенням інформації для цієї людини. Та сама
психогенія для одного людини минає безслідно, а в іншої спричиняє
виникнення порушень психіки.

Неврози виникають у людей будь-якого типу нервної системи, але часто
виникають у так званих акцентованих особистостей – це люди з
індивідуально-посиленими окремими рисами характеру, які самі по собі не
є проявами хвороби.

Невроз – це функціональне захворювання, яке характеризується
психогенним походженням, різними невротичними порушеннями При цьому у
хворих не порушується усвідомлення хвороби. Неврози, як правило
перебігають без психотичних розладів та виражених порушень поведінки.

Захворювання неврозом становить 21-22 особи на 1000 населення. Ті, що
страждають неврозами, що становить 20-30% загальної кількості
психічнохворих.

Патофізіологічні механізми розвитку неврозів були відкриті
експериментальними дослідженнями на тваринах І.П.Павловим та його учнями.
Було визначено роль у механізмі виникнення неврозів гіпноїдно-фазових.
станів у корі головного мозку, на фоні яких під впливом психогенних
подразників можуть утворюватися “хворі пункти” – вогнища патологічного
застійного збудження та гальмування. При вивченні сили і рухливості
основних нервних процесів – збудження і гальмування, з’ясували, що
патофізіологічною основою є “зрив” вищої нервової діяльності, який
виникає або в разі перенапруження одного з цих процесів, або
внаслідок “зіткнення” їх.

Отже, причиною неврозу є стреси гострі або хронічні. Невроз
поділяється на 3 види: неврастенію, невроз нав’язливих станів та
істеричний невроз. Основні симптоми захворювання: дратівливість,
гарячковість, ослаблення гальмівних процесів, розлад сну, різні
вегетативні порушення. Найбільш ранні ознаки: підвищена збудливість,
нестриманість, схильність до конфліктів, зниження працездатності. Нічний
сон стає поверхневим, переривчастим, а щодня з’являється сонливість. З
вегетативних порушень виникає серцебиття, головний біль, неприємні
відчуття в ділянці серця, шлунку, кишок. Порушується апетит, зменшується
вага тіла, час від часу з’являються блювання і запор, що змінюється
проносом.

Лікування при початковій стадії амбулаторні. Необхідно навчити хворого
дотримуватися режиму праці та відпочинку. Призначають препарати валеріані,
брому з кофеїном, застосовують снотворні, нейролептичні засоби у малих
дозах, транквілізаторах, антидепресантах, витаминах. Використовують
аутогенне тренування, гімнастику, психотерапію

Для цього захворювання характерні такі синдроми депресії та тривоги:

1 група – це тривожно-фобічні розлади, при яких домінує тривога
пов’язана із зовнішньою ситуацією і з’являється депресія F 40.
Інтенсивність розладу від легкого дискомфорту до страху та паніки. Поява у
хворого страху: агорафобія – страх відкритого простору чи соціальні
фобії – страх у певних ситуаціях, специфічні фобії (страх висоти).

2 група – панічні розлади. У хворого страх смерті, страх бути самому,
дуже тривожний вин, весь тремтіти, червоне обличчя, серцебиття, біль у
ділянці серця…

3 група – обцесивно-компульсивні розлади. У хворого нав’язливі
переживання і думки, і він розуміє свій стан, відноситься критично до
думок, але перебороти не може.

4 група – це розлади пов’язані з реакцією на тяжкий стрес. F43.
поділяється: а) гостра реакція на стрес. У хворого стан оглушення,
дезорієнтований, може закам’яніти як столб, або навпаки втекти.
Тривалість цього стану – 1 рік до 3-х діб.

б) розлад адаптації – порушення адаптації в житті після стресу. Цей
стан після стресу триває довго від 1 міс. до 2-х років. Чоловік тривожний,
у депресії.

5 група – дисоціативні розлади – це симптоми, які характеризуються
раптовим порушенням нормальної взаємодії ф-цій свідомості або контролю
за рухами тіла, відчуттів.

6 група – соматоформні розлади. F 45. Після психотравми у хворого
з’являються соматичні розлади, які він і лікує, а треба лікувати
депресію.

Хворий жалітиметься на шлунково-кишкові розлади, або на порушення дихання
і серцево-судинної системи, на больові та сексуальні розлади. Об’єктивно
симптомів захворювання соматичного немає. У хворого виникає недовіра до
лікування і він заглиблений у свою хворобу. Ведучою скаргою є постійні
болі, що супроводжуються депресією. У хворого підвищена втомлюваність до
фізичної та розумової роботи, знижено працездатність. Він стомлений,
тривожний, придушений, дратівливий.

Лікування спрямоване на лікування депресії.

Призначають антидепресанти – амітріптілін, меліпрамін (дози
індивідуальні). При необхідності транквілізатори, невеликі дози.
нейролептиків у комбінації з антидепресантами

Застосовують аутогенне тренування, гімнастику, психотерапію.

Знайшли друкарську помилку? Виділіть та натисніть CTRL+Enter