Шийні, грудні, поперекові хребці

Загальні особливості шийних хребців (Vertebrae cervicales)

У людини є 7 шийних хребців. Вони мають найменші розміри серед усіх інших хребців (окрім куприкових), оскільки несуть найменше осьове навантаження.

1. Поперечні відростки та судинні орієнтири

Головною відмінною рисою будь-якого шийного хребця є наявність отвору в його бічних відростках:

• Поперечний отвір (Foramen transversarium) — круглий отвір, через який (починаючи з VI хребця і вище) проходить хребтова артерія, що несе кров до головного мозку. На Fig. 742 ці отвори чітко проглядаються в основі поперечних відростків.
• Кожен поперечний відросток на кінці розділяється на два горбки: передній горбок (Tuberculum anterius) та задній горбок (Tuberculum posterius).
• Сонний горбок (Tuberculum caroticum) — це значно збільшений передній горбок саме VI шийного хребця. Він є важливим хірургічним орієнтиром, оскільки безпосередньо повз нього проходить загальна сонна артерія (до цього горбка її можна притиснути для зупинки кровотечі).

2. Остисті та суглобові відростки

• Остисті відростки (Processus spinosus) — спрямовані назад і трохи вниз. Їхня довжина послідовно збільшується від II до VII хребця.
  • У хребців з II по V кінці остистих відростків є чітко роздвоєними (це добре видно на прикладі II хребця на Fig. 742, де підписано Proc. spinosus).
• Суглобові відростки (Processus articularis superior et inferior) — мають гладкі округлі поверхні. У верхніх відростків вони орієнтовані назад і догори, а у нижніх — вперед і донизу (на Fig. 742 косо розташовані суглобові контакти між хребцями демонструють цей нахил).

Виступний хребець (Vertebra prominens) — VII шийний хребець

Сьомий шийний хребець є перехідним до грудного відділу і має помітну відмінність:

• Його остистий відросток є найдовшим, найтовщим і не роздвоюється на кінці.
• Він сильно виступає назад, завдяки чому його верхівку легко промацати через шкіру біля основи шиї. Цей анатомічний виступ слугує головним орієнтиром для визначення межі між шиєю та спиною, а також для відліку інших хребців під час огляду пацієнта.

Будова I шийного хребця — Атланта (Atlas)

Атлант має унікальну кільцеподібну форму, оскільки у нього повністю відсутні тіло, остистий та суглобові відростки.

1. Дуги та отвір хребця

Основу хребця складають дві дуги, які замикають великий круглий хребцевий отвір (Foramen vertebrale):

• Передня дуга атланта (Arcus anterior atlantis) — коротша передня частина кільця.
  • На її передній (зовнішній) поверхні розташований передній горбок (Tuberculum anterius).
  • На внутрішній (задній) поверхні передньої дуги знаходиться ямка зуба (Fovea dentis), призначена для зчленування із зубом II шийного хребця.
• Задня дуга атланта (Arcus posterior atlantis) — довша задня частина кільця.
  • Замість остистого відростка на її задній поверхні виступає слабко виражений задній горбок (Tuberculum posterius). Вздовж задньої дуги також проходить борозна хребтової артерії.

2. Бічні маси (Massae laterales atlantis)

Це потовщені бічні відділи хребця, що з’єднують між собою передню та задню дуги. На них розташовані суглобові поверхні:

• Верхня суглобова поверхня (Facies articularis superior) — має характерну еліпсоподібну, ввігнуту всередину форму (на зразок «сліду взуття»). Вона слугує для зчленування з виростками потиличної кістки черепа.
• Нижня суглобова поверхня (Facies articularis inferior) — розташована на нижній стороні бічних мас, має більш плоску форму і забезпечує з’єднання з II (осьовим) шийним хребцем.

3. Поперечні відростки (Processus transversus)

Розходяться від бічних мас у сторони. Вони мають типову для всіх шийних хребців структуру:

Кожен відросток містить поперечний отвір (Foramen transversarium), через який проходять хребтові артерія та вена.

Будова II шийного хребця — Осьового хребця (Axis)

Головною відмінністю осьового хребця є наявність потужного вертикального відростка, навколо якого разом із черепом обертається перший хребець (атлант).

1. Зуб осьового хребця (Dens axis)

Цилиндричний відросток, що відходить вертикально вгору від тіла хребця.

• Верхівка зуба (Apex dentis) — заокруглена найвища точка відростка.
• Передня суглобова поверхня (Facies articularis anterior) — чітко помітна на передній стороні зуба, вона слугує для зчленування з ямкою зуба на передній дузі атланта.
• Задня суглобова поверхня (Facies articularis posterior) — розташована з протилежного (заднього) боку зуба, до неї прилягає поперечна зв’язка атланта.

2. Суглобові поверхні та відростки

• Верхні суглобові поверхні (Facies articularis superior) — великі, округлі та відносно плоскі майданчики, розташовані з боків від основи зуба. Вони спрямовані вгору та назовні для з’єднання з нижніми суглобовими поверхнями атланта.
• Нижні суглобові відростки (Processus articularis inferior) — розташовані у нижній частині хребця, мають типову для шийних хребців структуру; їхні суглобові поверхні спрямовані вперед і вниз для зчленування з III шийним хребцем.

3. Поперечні та остисті відростки

• Поперечні відростки (Processus transversus) — короткі бічні відростки, кожен з яких має поперечний отвір (Foramen transversarium) для хребтових судин.
• Остистий відросток (Processus spinosus) — масивний, спрямований назад відросток, який на кінці є чітко роздвоєним, що добре видно в нижній частині анатомічного препарату.

Будова грудних хребців (Vertebrae thoracicae)

Головною особливістю грудних хребців є їхнє зчленування з ребрами, що зумовлює наявність спеціальних ребрових ямок на тілі та поперечних відростках.

1. Тіло хребця (Corpus vertebrae) та реброві ямки

Тіло грудного хребця масивне, на його бічних поверхнях розташовані суглобові поверхні для сполучення з головками ребер:

• Верхня реброва ямка (Fovea costalis superior) — міститься біля верхнього краю тіла хребця (Fig. 824).
• Нижня реброва ямка (Fovea costalis inferior) — розташована біля нижнього краю тіла хребця (Fig. 824).
• Особливості сполучення: У більшості хребців (з II по IX) верхня та нижня ямки суміжних хребців разом утворюють одну повну ямку для однієї головки ребра.
• Винятки:
  • I хребець: має повну ямку для I ребра та пів’ямку для II ребра.
  • X хребець: має лише верхню пів’ямку для X ребра.
  • XI та XII хребці: мають по одній повній ямці на тілі для однойменних ребер.

2. Відростки хребця

• Поперечні відростки (Processus transversus) — довгі, спрямовані латерально та назад (Fig. 823), їхні кінці помітно потовщені.
  • На передній поверхні потовщення десяти верхніх хребців міститься реброва ямка поперечного відростка (Fovea costalis processus transversi), що добре помітно на обох малюнках (Fig. 823, Fig. 824). Вона слугує для зчленування з горбком ребра. На XI та XII хребцях ці ямки відсутні.
• Остистий відросток (Processus spinosus) — довгий, тригранної форми. На бічному вигляді (Fig. 824) чітко видно, що він сильно нахилений косо вниз, що обмежує розгинання хребта.
• Суглобові відростки: розташування суглобових поверхонь лежить у лобовій (фронтальній) площині.
  • Верхній суглобовий відросток (Processus articularis superior) — його суглобова поверхня спрямована назад і догори (Fig. 824).
  • Нижній суглобовий відросток (Processus articularis inferior) — його суглобова поверхня орієнтована вперед і донизу.

3. Хребцевий отвір та вирізки

Нижня хребцева вирізка (Incisura vertebralis inferior) — глибока вирізка під нижнім суглобовим відростком (Fig. 824), яка разом із вирізкою нижнього хребця утворює міжхребцевий отвір для виходу нервів.

Хребцевий отвір (Foramen vertebrale) — має округлу форму, сформований тілом та дугою хребця (Fig. 823).

Будова поперекових хребців (Vertebrae lumbales)

Поперекові хребці піддаються найбільшому осьовому навантаженню в хребцевому стовпі, що радикально впливає на їхній зовнішній вигляд та внутрішню структуру.

1. Тіло хребця (Corpus vertebrae)

• На серединному розрізі хребця (Fig. 753) чітко видно масивне тіло хребця (Corpus vertebrae), заповнене губчастою кістковою тканиною з характерною петлистою структурою.
• Тіла цих хребців найбільші та найважчі, їхня висота послідовно збільшується від I до V поперекового хребця, а поперечний (боковий) розмір значно переважає передньо-задній.

2. Хребцевий отвір та дуга

• Від тіла хребця назад відходить міцна ніжка дуги хребця (Pediculus arcus vertebrae) та її платівка (Lamina arcus vertebrae), які разом утворюють великий хребцевий отвір трикутної форми із закругленими кутами (Fig. 753).

3. Специфічні відростки поперекових хребців

Поперекові хребці мають унікальні рельєфні елементи на своїх відростках (окремі з них починають формуватися ще на рівні Th XII, що добре ілюструє Fig. 752):

• Поперечні відростки (Processus transversus) — тонкі, плоскі, розташовані у лобовій площині.
• Додатковий відросток (Processus accessorius) — рудиментарний маленький виступ, який міститься безпосередньо біля основи кожного поперечного відростка (аналогічний орієнтир для порівняння підписано на Fig. 752).
• Соскоподібний відросток (Processus mamillaris) — невеликий округлий горбок, розташований на кожному верхньому суглобовому відростку (наочно продемонстрований на задньо-бічній частині Fig. 752).

4. Суглобові та остисті відростки

• Суглобові відростки: На відміну від грудного відділу, суглобові поверхні поперекових хребців лежать у стріловій (сагітальній) площині. Поверхні верхніх суглобових відростків (Processus articularis superior, Fig. 753) спрямовані всередину (медіально), а нижніх — назовні (латерально).
• Остистий відросток (Processus spinosus) — масивний, але короткий і плоский (вигляд у розрізі на Fig. 753). Його стовщений кінець спрямований строго назад, що мінімально обмежує рухи та забезпечує високу гнучкість і рухливість у поперековому попереку.