Снодійні лікарські засоби (гіпнотики) — це неоднорідна група фармацевтичних препаратів різної хімічної структури, які пригнічують функцію центральної нервової системи для прискорення настання сну, збільшення його тривалості та покращення глибини. В основі фармакологічної дії більшості цих засобів лежить підсилення гальмівних процесів або блокада збуджувальної нейромедіаторної передачі в головному мозку.

Призначення снодійних лікарських засобів проводиться за наявності інсомнії (безсоння) різного походження, включаючи труднощі із засинанням, часті нічні пробудження та раннє остаточне пробудження. Основною причиною застосування є порушення нормальної архітектури сну, яке призводить до денної дезадаптації пацієнта.

За фармакологічною класифікацією та механізмом дії виділяють такі основні групи:

Агоністи ГАМК-рецепторних комплексів (Z-препарати): небензодіазепінові сполуки (золпідем, зопіклон), які вибірково зв’язуються з α1-субодиницею ГАМК-А-рецептора, забезпечуючи швидкий снодійний ефект із мінімальною м’язово-розслаблювальною дією.
Бензодіазепіни: фармакологічні засоби (нітразепам, флунітразепам, триазолам), що підсилюють гальмівну дію гамма-аміномасляної кислоти шляхом неселективної стимуляції бензодіазепінових рецепторів.
Антагоністи орексинових рецепторів: сучасний клас препаратів (суворексант, лемборексант), які блокують нейропептиди орексину A та B, зупиняючи сигнали збудження та неспання в ЦНС.
Агоністи мелатонінових рецепторів: засоби на основі мелатоніну або його синтетичних аналогів (рамелтеон), які регулюють циркадні ритми та нормалізують цикл «сон-неспання».
Блокатори Н1-гістамінових рецепторів: седативні антигістамінні речовини (доксиламін), що зменшують активність гістамінергічної висхідної активуючої системи.
Барбітурати: застарілі засоби із високою токсичністю (фенобарбітал), використання яких наразі обмежене через виражене порушення фаз швидкого сну та високий ризик формування залежності.

Схожі: