СТАЗ ЗАСТІЙНИЙ

Застійний стаз (пасивна гіперемія, венозний стаз) — це патологічний стан уповільнення або повного зупинення кровотоку в капілярах, венулах та дрібних венах, що виникає внаслідок підвищення венозного тиску до рівня, який дорівнює артеріальному. Гемодинамічна перепона порушує дренаж тканин, спричиняє тканинну гіпоксію, набряк та накопичення токсичних продуктів обміну речовин ураженої ділянки.

Застійний стаз розвивається через механічні, серцево-судинні або системні фактори, які перешкоджають нормальному венозному відтоку. Підвищений тиск у венозній сітці знижує артеріовенозний градієнт, зупиняючи рух еритроцитів.

Основні етіологічні чинники та фактори ризику:

• Серцева недостатність: правошлуночкова недостатність призводить до системного венозного застою, лівошлуночкова — до застою у малому колі кровообігу.
• Венозний тромбоз: обтурація просвіту судини тромбом (ТГВ, тромбофлебіт) блокує локальний відтік крові.
• Механічна компресія: здавлення вен пухлинами, рубцями, вагітною маткою або збільшеними лімфатичними вузлами.
• Клапанна недостатність: клапанна дисфункція при хронічній венозній недостатності нижніх кінцівок.
• Тривала іммобілізація: відсутність скорочення м’язів гомілки знижує ефективність м’язово-венозної помпи.