Цистицеркоз

Цистицеркоз (cysticercosis) — хронічний гельмінтоз, який викликається паразитуванням личинок свинячого ціп’яка — цистицерків (Cysticercus cellulosae).

Етіологія

Цистицерк являє собою пухирець розміром 5-8 мм, заповнений прозорою рідиною. До стінки його прикріплений завернутий усередину сколекс.

Людина заражається в разі потрапляння в її шлунок онкосфер свинячого ціп’яка. Під дією шлункового пепсину оболонка онкосфери руйнується, звільнені шестигачкові зародки проникають в стінку кишки і з кров’ю розносяться по всьому тілу. Осідаючи в різних органах, вони перетворюються у цистицерки. Найчастіше їх знаходять у центральній нервовій системі, очах, м’язах, підшкірній клітковині, печінці, серці, легенях.

Епідеміологія

Цистицеркоз найбільше розповсюджений в Центральній і Південній Африці, Центральній і Південній Америці і Південній Азії. В Мексиці 1,9 % випадків смерті серед населення зумовлені цистицеркозом. В СНД цистицеркоз реєструється спорадично, переважно у Білорусі і західних областях України.

При цистицеркозі людина для свинячого ціп’яка є проміжним хазяїном. Зараження відбувається екзогенним і ендогенним шляхами. Екзогенне зараження трапляється при вживанні забруднених онкосферами овочів і ягід, які зібрані з ділянок, удобрених незнешкодженими фекаліями. Ендогенне зараження зустрічається у хворих на теніоз при антиперистальтиці травного каналу, внаслідок чого членики свинячого ціп’яка попадають із кишок у шлунок, де перетравлюється їх оболонка і звільнюється велика кількість онкосфер.

Патогенез і клініка

Патогенна дія цистицерків пов’язана з механічним впливом їх на оточуючі тканини і надходженням у кров токсичних продуктів, які викликають сенсибілізацію організму. Цистицерк живе 3-10 років.

Клінічна картина цистицеркозу залежить від локалізації паразита. Цистицеркоз шкіри, підшкірної клітковини і м’язів перебігає в більшості випадків безсимптомно.

За особливостями клінічного перебігу цистицеркозу мозку виділяють 4 форми хвороби:

1) цистицеркоз півкуль великого мозку,

2) цистицеркоз шлуночкової системи,

3) цистицеркоз основи,

4) змішаний цистицеркоз.

При ураженні півкуль великого мозку виникають симптоми раптового або поступово наростаючого підвищення внутрішньочерепного тиску, що чергуються зі світлими проміжками, які можуть тривати від декількох місяців до кількох років. У хворих спостерігаються приступи головного болю з блюванням, а також епілептичні припадки, затьмарення свідомості. Офтальмоскопія виявляє застійні соски зорових нервів. В деяких випадках епілептичні припадки виступають на перший план і є найбільш раннім симптомом захворювання.

Найрозповсюдженішою формою шлуночкового цистицеркозу є ураження IV шлуночка. Захворювання тривалий час перебігає безсимптомно. Починається з приступів сильного болю голови з блюванням і запамороченням. При цьому виявляється залежність виникнення приступів від переміни положення голови і тулуба, що обумовлено локалізацією цистицерків. При вільному знаходженні паразита в порожнині шлуночка рухи голови можуть викликати розвиток оклюзії, яка супроводжується різким головним болем і непритомністю.

При ураженні основи мозку розвивається базальний лептоменінгіт, який поширюється на черепно-мозкові нерви, ніжки мозку, дно III шлуночка. Порушується відтік ліквору, що призводить до гідроцефалії. Можна виявити незначні зміни з боку окремих нервів основи черепа, рухових і чутливих шляхів.

При змішаній формі цистицеркозу мозку найбільш характерні епілептичний симптомокомплекс, грубі психічні порушення, галюцинації. Трапляються випадки ураження спинного мозку. Захворювання перебігає дуже важко, прогноз несприятливий.

При ураженні ока цистицерки можуть локалізуватися майже у всіх його тканинах, але частіше в глибоких відділах — під сітківкою і в склистому тілі. При дослідженні знаходять запальні явища, що переходять в дегенеративні. Запалення починається довкола паразита і поширюється пізніше на інші тканини. Сильне запалення спостерігається в сітківці і передній частині судинного тракту. В результаті цього настає атрофія судинної оболонки. Сітківка відшаровується, шар паличок і колбочок в ній майже повністю знищується і настає дегенерація. Поряд з цим відбувається розростання циркулярних волокон, особливо поблизу паразита. В субретинальному мішку, що утворився, паразит може активно пересуватися. Функціональні розлади при цьому виражені тим сильніше, чим ближче до ділянки жовтої плями розташований паразит. Хворі скаржаться звичайно на появу іскор і сітки перед очима, помутніння, неправильне проектування предметів і викривлення їх форм, іноді на відчуття тиску і головний біль. Пізніше зір поступово падає і може дійти до нуля, виникає біль в оці, що вказує на глаукоматозні явища.

При проникненні цистицерка в склисте тіло та приєднанні запальних явищ значно знижується гострота зору. Цистицерк, залишаючись довго під ретиною або в склистому тілі, інкапсулюється. Сумка, що утворилася навколо нього, поступово потовщується, стає щільною і може навіть піддаватись звапнінню. Цистицерк в передній камері ока протягом довгого періоду не викликає ніяких змін, за винятком невеликих зорових порушень. У подальшому в хворих розвиваються ірит або іридоцикліт, помутніння рогівки.

Діагностика

Цистицеркоз шкіри і м’язів можна виявити на підставі біопсії вузликів і рентгенографії звапнілих цистицерків. Цистицеркоз ока діагностують з допомогою офтальмоскопії. При цистицеркозі мозку застосовують рентгенологічні методи: енцефало- і вентрикулографію, краніографію, ангіографію. При всіх формах цистицеркозу використовують серологічні лабораторні методи досліджень — реакції непрямої флюоресценції, пасивної гемаглютинації, преципітації, РЗК з цистицеркозним антигеном. Допомагає встановленню діагнозу виявлення у хворого теніозу.

Лікування

При цистицеркозі мозку і очей (поодинокі кісти) показане оперативне лікування. При множинних кістах, що виключає радикальну операцію, призначають протисудомні препарати (фенобарбітал, гексамідин, бензобаміл, броміди), йодну розсмоктуючу терапію; десенсибілізуючі (димедрол, преднізолон), дегідратаційні засоби. У випадку цистицеркозу мозку протягом 5 днів призначають хлоридин (по 0,025 г 2 рази на день) і сульфадимезин (по 0,5 г 3 рази на день), але їх лікувальна дія слабка.

Для лікування цистицеркозу за кордоном застосовують вермокс протягом 3 тиж, добова доза — 0,4 г. Через 3-6 міс курс лікування повторюють.

Профілактика

Така ж, як і при теніозі. При виявленні у хворого теніозу необхідне термінове лікування з метою профілактики цистицеркозу. Важливе значення має санітарно-освітня робота серед груп ризику.