Афтозний стоматит

Афтозний стоматит – запальний процес слизової оболонки порожнини рота, що супроводжується порушенням поверхневого шару слизової та утворенням афт (ерозій). Освіта афт супроводжується різкою хворобливістю, печінням у роті, особливо під час їжі, збільшенням лімфовузлів, іноді підвищенням температури. Афти гояться безслідно через 7-10 днів. При ослабленні імунітету та наявності супутніх захворювань афтозний стоматит може протікати з рецидивами.

Афтозний стоматит – запальний процес слизової оболонки порожнини рота, що супроводжується порушенням поверхневого шару слизової та утворенням афт (ерозій). Освіта афт супроводжується різкою хворобливістю, печінням у роті, особливо під час їжі, збільшенням лімфовузлів, іноді підвищенням температури. Афти гояться безслідно через 7-10 днів. При ослабленні імунітету та наявності супутніх захворювань афтозний стоматит може протікати з рецидивами.

Хронічний афтозний стоматит – це хронічне запальне захворювання слизової оболонки ротової порожнини. Характерним клінічним проявом такого стоматиту є виникнення афт з білувато-жовтим фіброзним нальотом на тлі загальної слизової гіперемії. Захворювання носить млявий характер з періодичними ремісіями та загостреннями.

Патогенез утворення афт при хронічному афтозному стоматиті до кінця не з’ясований, проте у всіх пацієнтів відзначається стійкий зв’язок між прогресуванням захворювання та реакцією імунної системи. На сьогоднішній день загальновизнаною теорією утворення афт на слизовій оболонці рота вважається теорія, за якою імунна система людини не може ідентифікувати молекули речовини, що є в слині. Це викликає активізацію лімфоцитів, оскільки імунна система не розпізнавши хімічний агент, атакує його як чужорідний. В результаті утворюються афтозні виразки; неповноцінність імунної системи та постійна присутність хімічних речовин сприяє хронізації процесу і афтозний стоматит приймає тривалий млявий перебіг.

У пацієнтів, які використовують засоби догляду за порожниною рота, що містять лаурилсульфат натрію, афтозний стоматит діагностували частіше. Імовірною причиною вважається піняться компонент лаурилсульфат натрію, який має висушує дією, що може негативно позначитися на слизовій оболонці порожнини рота. І надалі, при пошкодженні верхнього шару слизової оболонки нижні шари стають більш чутливими до подразників, особливо до речовин з високою кислотністю.

Залежність між виникненням афтозного стоматиту та засобами догляду за порожниною рота, що містять лаурилсульфат натрію, підтверджують результати дослідження, коли пацієнти, які тривалий час страждають від хронічного афтозного стоматиту, починали використовувати інші зубні пасти, зазначали, що прояви або значно стихають, або настає повне клінічне . При давно сформованих виразках одужання не спостерігалося, проте у 81% випадків їхня болючість зменшувалася.

Механічні пошкодження порожнини рота також є провокуючим фактором, оскільки самі пацієнти відзначають зв’язок між травмою порожнини рота та початком захворювання. Хронічний афтозний стоматит може розпочатися після прикушування тканин ротової порожнини, після пошкодження слизової оболонки гострим краєм зуба або твердою їжею. Приблизно 40% пацієнтів із хронічним афтозним стоматитом підтверджують наявність травми перед початком захворювання.

Нервово-психічні перенапруги самі собою рідко стають причиною хронічного афтозного стоматиту, але поява афт під час загострень часто збігається з періодами підвищеної психологічної напруги. У більшості пацієнтів із хронічним афтозним стоматитом відзначаються різні порушення у харчуванні та дефіцит поживних речовин. Нестача вітаміну С, вітамінів групи В, заліза, цинку, фолієвої кислоти та селену негативно позначається на стані слизової оболонки рота, що сприяє виникненню афт.

Алергічна реакція на харчові продукти може спричинити спалах афтозного стоматиту, тому пацієнтам рекомендовано вести щоденник, щоб надалі було легше з’ясувати алерген, який спричинив виникнення афт. Серед продуктів, які є найімовірнішими алергенами, відзначають злакові з високим вмістом глютенового протеїну: пшениця, жито, ячмінь, греча. Цитрусові фрукти, ананаси, яблука, помідори, інжир, суниця, шоколад, морепродукти, спеції, а також молочні сири та харчові добавки є основними причинами появи афтозних висипів у ротовій порожнині.

У жінок періодичність висипань пов’язана з менструальним циклом, багато з них спостерігають клінічне одужання або ремісію під час вагітності. Однак зв’язок між вагітністю та ремісіями афтозного стоматиту ще не вивчений.

Генетичну схильність у розвитку афтозного стоматиту підтверджують факти, що в третій частині пацієнтів один або обидва батьки теж страждали на хронічний афтозний стоматит. Однояйцеві близнюки у 91% випадків страждають від афтозного стоматиту, тоді як двояйцеві лише у 57% – це теж підтверджує генетичну обумовленість хронічного афтозного стоматиту. Виявлено у вмісті афт бактеріальні та вірусні агенти.

Часто при повному обстеженні у пацієнтів з афтозним стоматитом виявляють системні захворювання крові, шлунково-кишкового тракту та імунодефіцити. Зв’язок між ними та утворенням афт підтверджує той факт, що після корекції основного захворювання настає клінічне одужання від афтозного стоматиту чи стійка ремісія. Тривалий прийом нестероїдних протизапальних препаратів, антиаритмічних та гіпотензивних препаратів як побічна дія викликає розвиток хронічного афтозного стоматиту.

При формі фібринозної афтозного стоматиту на перше місце виходять первинні порушення мікроциркуляції крові в епітеліальному шарі. Внаслідок цих змін з’являються поодинокі афтозні висипання, покриті фіброзним нальотом. Через 1-2 тижні афти епітелізуються. Локалізуються висипання в основному на слизовій оболонці губ, бічних поверхнях язика та в області перехідних складок. На першому етапі захворювання рецидиви спостерігаються 1-3 рази на рік. У міру прогресування перебіг стоматиту стає перманентним. При цьому якщо на початку рецидиви провокуються загостреннями системної патології або травмою слизової оболонки, то з прогресуванням незначного стресу достатньо для появи афт.

При некротичній формі афтозного стоматиту відбувається первинна деструкція епітелію, при цьому виразки слизової оболонки рота викликають дистрофічні порушення, які протікають на тлі некрозу та некробіозу епітеліальної тканини. Некротичний афтозний стоматит діагностують у осіб з тяжкими соматичними захворюваннями та хворобами крові. Афти, що з’явилися, практично безболісні, згодом вони перетворюються на виразки, термін епітелізації яких від двох тижнів до місяця.

Грандулярний афтозний стоматит розвивається через первинне ураження проток малих слинних залоз. Це спричиняє гіпофункцію залоз та провокує появу афт, які локалізуються поруч із слинними залозами. Афти болючі та епітелізуються через 1-3 тижні, спровокувати їх подальшу появу може переохолодження, респіраторні захворювання та загострення в осередках хронічної інфекції.

При рубцюючим афтозному стоматиті уражаються ацинуси малих слинних залоз, у патологічний процес залучається шар сполучної тканини, згодом елементи висипань спостерігаються як у місцерозташуванні слинних залоз, так і на слизовій оболонці зіва і передніх піднебінних дужок. Страждають переважно люди молодого віку. Первинним елементом є афти, але досить швидко трансформуються в глибокі хворобливі виразки, досягають півтора сантиметрів у діаметрі. Стоматит, що рубається, не пов’язаний з соматичними захворюваннями, а в патогенезі лежить генетична недостатність секреторного апарату. Процес епітелізації виразок тривалий, до 3-х місяців, після загоєння залишаються добре помітні рубці.

Деформуюча форма афтозного стоматиту вважається найважчою, оскільки деструктивні зміни сполучної тканини глибокі, а виразки мають персистуючий характер. Виразки епітелізуються повільно, процес загоєння веде до деформації м’якого піднебіння, передніх піднебінних дужок і губ. Якщо виразки локалізуються в кутах рота, то при загоєнні може виникнути мікростома.

Метою лікування є або стійка ремісія, або клінічне або повне одужання. Комплекс лікувальних заходів включає загальну і місцеву терапію, вибір препаратів залежить від тяжкості прояву і домінування окремих симптомів.

Місцеве лікування полягає в обробці порожнини рота перекисом водню, нітрофуралом та хлоргексидином. Якщо є больовий синдром, то афти обробляють 5-10% гліцеринової суспензією з лідокаїном або новокаїном. Якщо ж у патогенезі стоматиту має місце алергічний компонент, місце застосовують суміш, що містить трасилол, гепарин, новокаїн і гідрокортизон.

Під час загострень місцево застосовують ферменти – трипсин, хімотрипсин та РНКазу. Розчини цитралю, вітаміну С та Р, препарати із соком каланхое та прополісу прискорюють процес епітелізації. Застосування кортикостероїдних мазей може перервати розвиток афт і прискорити процес одужання.

Внутрішньо показаний прийом антигістамінних препаратів – клемастин, лоратадин, фексофенадин; та десенсибілізуючих препаратів – хіфенадин та гістамін з імуноглобуліном. Якщо ж виявлено сенсибілізацію організму до конкретного мікробного агента, то використовується специфічна десенсибілізація. За показаннями призначають противірусні препарати та протигерпетичну вакцину.

Всім пацієнтам рекомендується пройти курс вітамінотерапії з підвищеним вмістом вітамінів груп В та С. Показані імуномодулятори та імунопротектори. Якщо є неврологічні розлади, застосовують седативні препарати та транквілізатори. Рекомендовано включати до лікувального комплексу фонофорез, електрофорез та лазеротерапію. Під час лікування та в період ремісій необхідно дотримуватись гіпоалергенної дієти з виключенням грубої, травмуючої їжі.

При своєчасному лікуванні та дотриманні запропонованого режиму можна домогтися стійкої і тривалої ремісії, хоча повне одужання від хронічного афтозного стоматиту спостерігається вкрай рідко.