Алергічний васкуліт

Алергічний васкуліт – це асептичне запалення судинної стінки, обумовлене алергічною реакцією на вплив різних інфекційно-токсичних факторів. Виражений поліморфізм висипів та варіантів перебігу алергічного васкуліту призвів до того, що багато його форм виділено як окремі захворювання, серед яких існує глобальний поділ на поверхневі та глибокі алергічні васкуліти. Діагностика алергічного васкуліту потребує комплексного підходу з урахуванням анамнезу, особливостей клінічної картини, лабораторних та інструментальних даних, результатів гістології. Лікування алергічного васкуліту проводиться антигістамінними, десенсибілізуючими та судинними засобами, препаратами кальцію, антибіотиками, глюкокортикоїдами та ін.

Алергічний васкуліт – імунний васкуліт дрібних судин, ангіїт шкіри. На відміну від системних васкулітів, алергічний васкуліт протікає з переважним ураженням судин, розташованих у шкірі та підшкірній клітковині, часто без залучення до судин внутрішніх органів. Точних даних про захворюваність на алергічний васкуліт немає. Він може розвинутися у людей будь-якої статі та у будь-якому віці. Залежність частоти випадків алергічного васкуліту від віку чи статі пацієнтів спостерігається в окремих клінічних форм захворювання. Наприклад, на геморагічний васкуліт частіше хворіють діти до 14 років, а дерматоз Шамберга зустрічається в основному у чоловіків.

Алергічний васкуліт відноситься до захворювань із мультифакторною етіологією. Найчастіше до його розвитку наводить сенсибілізація організму різними інфекційними агентами (стафілококами, стрептококами, патогенними грибами, вірусами), що розвивається на тлі хронічних інфекційних вогнищ ЛОР-органів (тонзиліту, отиту, гаймориту), сечостатевої сфери (аднекситинетиту, хрону) частих ГРВІ, грипу, герпетичних інфекцій, вірусного гепатиту В, С, А. У багатьох пацієнтів з алергічним васкулітом визначаються високі титри анти-атоксину стафілококу та антистрептолізину-0, підвищення антистафілококових гемагглютинінів.

До наступної групи факторів, що провокують розвиток алергічного васкуліту, належать медикаментозні препарати (сульфаніламіди, антибіотики, оральні контрацептиви, анальгетики, барбітурати та ін.) та хімічні речовини (нафтопродукти, інсектициди). Причиною алергічного васкуліту можуть стати побутові та рослинні алергени, тривалі інтоксикації, радіація. Сприятливим тлом для розвитку алергічного васкуліту можуть служити обмінні відхилення, що відбуваються в організмі (цукровий діабет, подагра, ожиріння, атеросклероз), судинні порушення (гіпертонічна хвороба, варикоз, серцева недостатність) і захворювання соматичних органів, в першу чергу печінки: біліарний. гепатит; алкогольна хвороба печінки.

У розвитку васкуліту виділяють два періоди – ранній та пізній. У першому періоді інфекційно-токсичні фактори викликають утворення ЦВК та їх відкладення в судинній стінці, активацію комплементу та опасистих клітин із вивільненням запальних медіаторів. Це призводить до пошкодження стінок з розвитком асептичного запалення та підвищеної проникності судини. У другому (пізньому) періоді відзначається активація Т-лімфоцитів з виділенням цитокінів, що ще більше посилює шкідливий ефект. Так з’являється геморагічна висипка – патогномонічна ознака алергічного васкуліту. Багато дослідників цієї проблеми вказую на взаємозв’язок тяжкості алергічного васкуліту з кількістю імунних комплексів, що циркулюють у крові.

Клінічна класифікація алергічного васкуліту, яку використовує сучасна ревматологія, заснована на калібрі судин, що уражаються. Відповідно до неї виділяють:

• Поверхневий алергічний васкуліт – характеризується ураженням капілярів, дрібних венулів та артерій шкіри. До цієї групи належать гемосидерози, геморагічний васкуліт, вузликовий некротичний васкуліт, алергічний артеріоліт Рутера, віспеноподібний гострий ліхеноїдний парапсоріаз і геморагічний лейкокластичний мікробід.
• Глибокий алергічний васкуліт – Супроводжується ураженням артерій і вен середнього і великого калібру, що проходять в підшкірній жировій клітковині і на її кордоні з дермою. Клінічно проявляється різними формами гострої та хронічної вузлуватої еритеми.

Гемосидерози

У групу гемосидерозів входять клінічні різновиди алергічного васкуліту, обумовлені ураженням ендотелію прекапілярів і капілярів з відкладенням гемосидерину – залізовмісного пігменту, що утворює після розпаду гемоглобіну. Ці варіанти алергічного васкуліту характеризуються появою на шкірі петехіальних висипань, дрібних жовто-коричневих плям та судинних зірочок. Висипання в більшості випадків розташовується в дистальних відділах кінцівок, частіше – на ногах. Висипання можуть супроводжуватися свербінням різної інтенсивності. Загальний стан пацієнтів, зазвичай, не порушується. У деяких випадках можливе утворення трофічної виразки.

До гемосидерозів відносять такі варіанти алергічного васкуліту:

• хвороба Майоккі (кільцеподібну телеангіектатичну пурпуру),
• екзематоїдну пурпуру (Дукаса-Капетана-кіса),
• хвороба Шамберга,
• сверблячу пурпуру (Левенталя),
• пурпурозний пігментний ліхеноїдний дерматит (синдром Гужеро-Блюма),
• дугоподібну телеангіектатичну пурпуру (Турена),
• білу атрофію шкіри (Міліана),
• пурпурозний пігментний ангіодерміт (синдром Фавра-Ше),
• ортостатичну пурпуру та сітчастий старечий гемосидероз.

У діагностиці гемосидерозів необхідний диференціальний діагноз з атопічним дерматитом, токсикодермією, екземою, червоним плоским лишаєм.

Геморагічний васкуліт (хвороба Шенлейна-Геноха)

Цей вид алергічного васкуліту проявляється ураженням ендотелію як судин шкіри, а й внутрішніх органів. При цьому асептичне запалення судинної стінки супроводжується утворенням мікротромбів. Виділяють такі форми геморагічного алергічного васкуліту:

• шкірно-суглобову з висипаннями у вигляді геморагічних та еритематозних плям та ураженням великих суглобів за типом артриту;
• абдомінальну з різким болем у животі та кишковими кровотечами; ниркову, що протікає із симптомами гострого або хронічного гломерулонефриту;
• блискавичну некротичну, що часто закінчується летальним кінцем через множинну поразку внутрішніх органів з розвитком міокардиту, плевриту, поліартриту,
• шлунково-кишкових та носових кровотеч, гломерулонефриту; змішану.

Диференціальний діагноз алергічного васкуліту, що протікає за типом хвороби Шенлейна-Геноха, проводять з багатоформною ексудативною еритемою, медикаментозним дерматитом, вузликовим періартеріїтом, геморагічним синдромом інфекційних захворювань.

Вузликовий некротичний васкуліт

Цей різновид алергічного васкуліту відрізняється хронічним перебігом з погіршенням загального стану. Шкірні прояви характеризуються покриваними вузликовими елементами та еритематозними плямами з геморагічним компонентом. Потребує диференціювання від папулонекротичної форми туберкульозу шкіри.

Алергічний артеріоліт Рутера

Алергічний васкуліт Рутера характеризується поліморфізмом висипів, що супроводжуються порушенням загального самопочуття пацієнта (головний біль, нездужання, субфебрилітет, артралгії, іноді запальні зміни суглобів). Висипання можуть бути представлені папулами, плямами, пустулами, судинними зірочками, пухирями, везикулами, ділянками некрозу та виразки. За переважаючими елементами висипу даний вид алергічного васкуліту поділяють на вузликово-некротичний, геморагічний та поліморфно-вузликовий.

Вузловата еритема

Вузловата еритема може мати гострий та хронічний варіант течії. При цьому виді алергічного васкуліту відбувається утворення щільних болючих підшкірних вузликів і вузлів, що локалізуються переважно на передній поверхні гомілок. Дозвіл вузлів відбувається без руйнування. На місці тривалий час можуть зберігатися ущільнення. Захворювання протікає із порушенням загального стану, появою симетричних артралгій та артритів.

Пацієнти з підозрою на алергічний васкуліт потребують консультації ревматолога. Через виражену різноманітність проявів та форм алергічного васкуліту його діагностика є складним завданням для лікаря. Враховуються дані анамнезу, клінічна картина захворювання, характер перебігу, вік пацієнта, результати лабораторних досліджень та гістологічного вивчення взятого шляхом біопсії шкіри матеріалу.

З лабораторних методів діагностики при алергічному васкуліті застосовуються клінічний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор, біохімічні проби печінки, визначення АСЛ-О та ЦВК. Гістологічна картина алергічного васкуліту характеризується набуханням і набряклістю ендотелію шкірних та підшкірних судин, його розростанням із звуженням просвіту ураженої судини, лейкоцитарною інфільтрацією судинної стінки, відкладенням у ній геморсидерину, мікротромбозами та виходом елементів крові. Проведення РІФ дозволяє виявити відкладення у стінці ураженої судини імуноглобулінів та комплексів антиген-антитіло.

Для виявлення хронічних інфекційних осередків в організмі в ході діагностики алергічного васкуліту проводиться бакпосів сечі, калу та мазка з носоглотки, гінекологічне обстеження жінок, ПЛР-дослідження на різні інфекції, RPR-тест, обстеження у фтизіатра. Діагностика супутніх судинних порушень може вимагати консультації кардіолога, флеболога або судинного хірурга, проведення ЕКГ, ангіографії, УЗДГ артерій та вен.

Терапія алергічного васкуліту проводиться десенсибілізуючими та антигістамінними засобами, препаратами кальцію. Широко застосовуються судинні препарати, спрямовані на покращення судинного тонусу, зниження проникності судини та тромбоутворення у його просвіті. До них відносяться: гідроксиетилрутозид, етамзилат, аскорбінова кислота+рутозид, пірікарбат, амінокапронова кислота, екстракт каштана кінського та ін. За наявності інфекційних вогнищ необхідна їхня санація та системна антибактеріальна терапія.

У лікуванні алергічного васкуліту можуть застосовуватися і зовнішні засоби, в основному це креми та мазі, що містять троксерутин, клостридіопептидазу, хлорамфенікол, екстракт крові великої рогатої худоби та ін. Якщо алергічний васкуліт супроводжується суглобовим синдромом, місцево призначають протизапальні магнітотерапію.